2. Опишіть суть соматогенної та психогенної точок зору на при¬чини виникнення психічних порушень.

Понад сто років тому, ще на світанку розвитку на­укової психіатрії, виникла боротьба між двома діамет­рально протилежними концепціями про причину психозів. Представників однієї з них називали психіками, а дру­гої — соматиками. Психіки твердили, що причини душев­них хвороб дуже відрізняються від причин хвороб тіла. Душа, казали вони, взагалі не може хворіти так, як «гріш­не» тіло, вона може страждати, а причини душевних страждань — не що інше, як гріх або розбурхані пристра­сті. Тика концепція виростала з ідеалістичного уявлення про душевну діяльність, яка нібито незалежна від тіла і існує окремо від нього. Соматики, навпаки, цілком за­перечували роль будь-яких психічних або душевних при­чин і твердили, що вони такі самі, як і причини тілесних хвороб, оскільки психічні хвороби — це хвороби такого ті-леспого органа, як мозок. Соматики, таким чином, вихо­дячи з методологічно правильної концепції про залеж­ність психічної діяльності під фізіологічної (діяльності мозку), опускали гу важливу обставину, що психіка не безпосередньо «продукується» мозком, а є відображен­ням навколишнього (в тому числі соціального) середо­вища, є суб'єктивним образом об'єктивного світу і має свої, відмінні від тілесних процесів, закони життя. Можна сказати, іцо в дещо модернізованому вигляді боротьба між цими старими концепціями триває і досі.

Соматогенні психічні захворювання (Вони ж - симптоматичні психози) Причина виникнення таких захворювань - важке захворювання (або органічне ураження, таке як травма, злоякісна пухлина) якого-небудь органу (серця, нирок, і.т.д.), або загальне погіршення стану організму (наприклад, внаслідок старіння). Психогенні (увага, не заплутайтеся Вони ж -! Неврози) Такі захворювання виникають внаслідок конфлікту між особистістю і навколишнім світом, або внаслідок попадання людини в психологічно дискомфортні умови або внаслідок важкої психологічної травми. Важливо розуміти, що ці захворювання можна часто повністю вилікувати, усунувши вплив, що заподіяло психологічну травму.

3.Вибрати правильну відповідь:

83. Гіпердинамічний синдром типовий для:

а) новонароджених;

б) немовлят;

*в) дітей віком 3-5 років;

г) підлітків;

д) людей похилого віку.

Варіант № 14.

1. Основні поняття та механізми клієнтцентрованого підходу к.Роджерса.

Згідно поглядам Роджерса ,людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб вирішувати виникаючі перед нею проблеми і направляти свою поведінку певним чином. Але ця здатність може розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, в якій людина отримує можливість встановлювати позитивні зв’язки.

Головні поняття: Поле досвіду, самість, Я-реальне, Я-ідеальне, тенденція до самоактуалізації.

Поле досвіду–те, що потенційно доступно свідомості, частина внутрішнього світу, яка спрймається.

Самість – це цілісність, яка включає в себе тілесний (на рівні організму), і символічний, духовний (на рівні свідомості) досвід. Самість – це система внутрішніх відносин, феноменологічно пов’язаних із зовнішнім світом і які відображаються в Я людини.

Я – реальне – система уявлень про самого себе , яка формується на основі досвіду спілкування людини з іншими і їх поведінки по-відношенню до неї і змінюється відповідно з виникаючими перед нею ситуаціями і її власними діями в цих ситуаціях.

Я – ідеальне - уявлення про себе як ідеал, про таку людину, якою би хотілося стати в результаті реалізації своїх можливостей.

Тенденція до самоактуалізації – один із фундаментальних аспектів людської природи, розуміється як дія до більш реалістичного функціонування.

Психолог, на думку Роджерса, повинен концентруватися на суб’єктивному досвіді клієнта. Роджерс вважав, що людина володіє тенденцією до самоактуалізації, яка сприяє здоров’ю і росту. В центр своєї діяльності Роджерс поставив особистість клієнта як таку, що відмежовується від медичних термінів типу психотик, невротик. Він відмовився від традиційних психотехнік типу інтерпретація, сугестія, научіння, стверджуючи, що такий підхід орієнтований насамперед на самого психолога.

Основні техніки взаємодії з клієнтом: емпатія, турбота, конгруентність, психологічний клімат. Емпатія - особливе відношення психолога до клієнта.(позитивне особисте відношення). Турбота – виражений відтінок безумовного прийняття клієнта таким, яким він є, з готовністю відкликнутися на актуальний стан клієнта і з перспективою бачення особистісного потенціалу клієнта.Конгруентність – відображає ознаки поведінки психолога: безпосередність поведінки; відповідність між почуттями і змістом розмірковувань; невідгороженість; відвертість. Психологічний клімат - концентрує в собі відносини, професіональні вміння, властивості і розглядається як головна умова позитивного росту особистості в психокорекції.

Ціль корекції – вироблення в клієнта великої самоповаги, і здатності здійснювати вчинки, необхідні для приведення його Я-реального в відповідність з його особистим досвідом і глибокими переживаннями. З самого початку увагу концентрують не на проблемах людини, а на ній самій, на її Я, тому завдання яке ставиться і вирішується в рамках взаємодій психолога і клієнта – це допомога в особистісному рості і розвитку, завдяки чому людина сама вирішує свої проблеми. Головна вимога – відмовитися від спроб грати будь-яку роль; бути самим собою. Головна професійна умова – створити відповідний психологічний клімат, в якому клієнт сам би відмовився від захисних механізмів. Техніки: 7 етапів корекційного процесу: 1.Заблокування внутрішньої комунікації. (відсутні Я-повідомлення) або повідомлення особистісної суті, відкидається наявність проблем, відсутність бажань до змін. 2.Стадія самовираження, коли клієнт починає в атмосфері прийняття привідкриває свої почуття, проблеми, зі своїми обмеженнями і наслідками. 3-4. Розвиток процеса саморозкриття і прийняття себе клієнтом у всій своїй складності, обмеженні, незавершенні. 5.Формування відносин до свого феномелогічного світу як до свого, тобто підвищується потреба бути собою. 6.Розвиток конгруентності, самоприйняття і відповідності, встановлення вільної внутрішньої комунікації. 7.Особисті зміни, відкритість собі і світу.