5. Скільки (г) фруктози утвориться внаслідок гідролітичного розщеплення 200 г цукрози.
Білет 5
1. Специфічність ферментів.
Абсолютною специфічністю дії називають здатність ферменту каталізувати перетворення тільки єдиного субстрату. Будь-які модифікації в структурі субстрату роблять його недоступними для дії ферменту. Стереохімічна специфічність ферментів обумовлена існуванням оптично ізомерних L- і D-форм або геометричних (цис- і транс- ) ізомерів хімічних речовин. Групова специфічність характерна для ферментів, які діють на різні субстрати, що мають однаковий тип зв'язку. Іншими словами, групова специфічність — це специфічність ферменту по відношенню до певного типу реакцій. До ферментів з груповою специфічністю належать естерази, які каталізують гідролітичне розщеплення зв'язку складноефірного типу
2. Перетворення вуглеводів в процесі травлення.
Вуглеводи, які потрапляють в організм людини у вигляді полі- і дисахаридів (крохмаль, глікоген, сахароза, мальтоза, лактоза), не можуть використовуватися безпосередньо. Засвоєння цих речовин організмом стає можливим лише після їх розщеплення до моносахаридів. Цей процес розпочинається у порожнині рота під впливом ферменту амілази слини, яка належить до класу гідролаз, підкласу глікозидаз. З порожнини рота їжа потрапляє у шлунок, де дія амілази слини може тривати лише 20—30 хв, поки харчова маса не набуде кислого характеру. Основні процеси перетравлювання вуглеводів відбуваються в тонкій кишці, де для цього є оптимальні умови — слабколужне середовище і велика кількість ферментів, що виділяються з панкреатичним і кишковим соком. У тонкій кишці за участю ферментів а-амілази і декстринази полі-й олігосахариди розщеплюються на дисахарид мальтозу, а остання під дією мальтази розщеплюється на глюкозу. Доведено, що процеси перетравлювання вуглеводів здійснюються не лише в тонкій кишці, а й на мембранах епітеліальних клітин слизової оболонки, де локалізовані відповідні ферменти. Цей вид травлення досліджував А. М. Уголєв; за його пропозицією воно дістало назву пристінного, або контактного
3. Амінокислотний склад білків.
Разом з визначенням елементного складу білків було розпочато вивчення і їх будови. Спочатку вважали, що основними структурними компонентами молекул білка є пептони, які було виділено при гідролізі різних білків. Пізніше (серед продуктів розщеплення білків) дослідники звернули увагу на речовини, які довгий час розглядалися ними не як складові частини молекул білка, а як продукти дії на білкові речовини сильних хімічних реагентів.
У 1820 р. А. Браконно вперше при кислотному гідролізі білка (желатини) виділив амінокислоту — гліцин. Оскільки амінокислота була со/гадка на смак, то її' назвали глікоколом (від грец. glucus — солодкий і лат. colla — клей).
Дещо пізніше (в 1871 р. російським хіміком М. М. Любавіним) було доведено, що і при ферментативному гідролізі білки розкладаються на амінокислоти. Отже, в другій половині XIX ст. було встановлено, що основними структурними компонентами білка є амінокислоти.
4. Якісна реакція на визначення аніону и03". Токсична дія нітратів.
вiдновлюють NO3 до динiтрогену амонiю хлоридом за кипятiння, а потiм NO3 виявляють дифенiламiном.вiдновлюють NO3 до динiтрогену амонiю хлоридом за кипятiння, а потiм NO3 виявляють дифенiламiном.Нітрати характеризуються досить широким спектром токсичної дії. Токсична дія нітратів полягає у тому, що в травному тракті вони частково відновлюються до нітрітів (більш токсичних), і останні при надходженні в кров можуть викликати метгемоглобінемію, а також пригнічення активності ферментних систем, що беруть участь у процесах тканинного дихання. Крім того, встановлено, що з нітритів у присутності амінів можуть утворюватись N-нітрозаміни, які виявляють канцерогенну активність. При вживанні високих доз нітратів з питною водою, чи продуктами харчування через 4-6 годин проявляються характерні симптоми нітратного отруєння: нудота, задуха, посиніння шкірних покривів і слизових оболонок, діарея. Це часто супроводжується загальною слабкістю, головокружінням, запамороченням, болями у потиличній частині, тахікардією.