Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_po_kul_shovu_doc2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
581.63 Кб
Скачать

4.Концепції та моделі мм.

Розрізняють чотири концепції міжнародного менеджменту:1)етноцентрична концепція;

2)поліцентрична концепція;

  1. регіоцентрична концепція;

  2. геоцентрична концепці.

Зміст етноцентричної концепції управління полягає в орієнтації міжнародної корпорації на використання методів і принципів управління в країні базування. А тому в рам­ках корпорації використовується єдиний стиль (єдина пол­ітика) управління у всіх державах, де є підрозділи даної міжнародної компанії.

Поліцентрична концепція міжнародного менеджменту ви­ходить з того, що умови бізнесу в державах базування струк­турних підрозділів корпорації відмінні від умов у країні місцез­находження штаб-квартири міжнародної компанії, і використання стилю управління, характерного для головної (материнської) компанії, можливо лише з великими втратами. Тому в закордонних підрозділах міжнародної компанії стиль управління пристосовують до місцевих умов.

Регіоцентрична концепція міжнародного менеджменту ба­зується на положенні про те, що не тільки окремі економічні регіони (такі, наприклад, як ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР і т.п.), але й увесь світ є однорідним ринком, і регіональна інтеграція супроводжується збереженням базових стилів менеджменту.

Геоцентрична концепція міжнародного менеджменту поля­гає в тому, що оптимальна підприємницька діяльність корпо­рацій у різних країнах можлива лише завдяки одночасному використанню переваг стандартизації і пристосування. Голов­на компанія і її закордонні підрозділи в цьому випадку не мо­жуть більше розглядатися як незалежні підприємницькі струк­тури, а мають бути пов'язані між собою як складові частини глобально орієнтованої мережі поділу праці, спеціалізації. Тому незалежно від відповідних умов країни, у якій функціонують структурні підрозділи компанії використовується така страте­гія управління, що максимізує глобальну ефективність міжна­родної корпорації.

На сьогодні виділяють такі моделі міжнародного менеджменту:1) інтернаціональна (міжнародна) модель;2) мультинаціональна модель;3)глобальна модель; 4) транснаціональна модель.

Інтернаціональна (міжнародна) модель характеризується такими особливостями:

  • закордонні підрозділи використовують принципи менеджменту головної компанії;

  • головне організаційне завдання полягає в переміщенні знань і ноу-хау в усі структурні підрозділи незалежно від місця їхнього базування, що дозволить зблизити рівень розвитку вітчизняного і закордонного бізнесу (особливо у сфері технологій і маркетингу) на зовнішні ринки (рин­ки інших країн, місцезнаходження підрозділів міжнарод­ної компанії), що є менш розвинутими в порівнянні з вітчизняним щодо технології і маркетингу; і- здійснюється інтенсивний контроль і координація закор­донних підрозділів материнської компанії.

Для мультинаціональної моделі міжнародного менеджменту характерно: - закордонні підрозділи мають відносну самостійність у прийнятті управлінських рішень; - головне організаційне завдання полягає: а) у зміцненні місця продукції на важливих ринках; б) у підвищенні ефективності автономно діючих закордон­ них підрозділів; - координація і контроль здійснюються в основному через особливі відносини топ менеджменту материнської ком­панії і менеджерів закордонних підрозділів.

Глобальна модель міжнародного менеджменту характери­зується наступними особливостями: - досягнення ефективності бізнесу базується на централі­зації капіталів, ресурсів і компетенції; - здійснюється однобічний потік товарів, кадрів і ноу-хау: від материнської компанії до закордонних підрозділів; - фіксується незначний рівень автономії закордонних підрозділів; - відзначається високий ступінь стандартизації виробниц­тва, завдяки чому скорочуються його витрати, розширю­ються ринки збуту продукції корпорації.

Транснаціональна модель міжнародного менеджменту харак­теризується:

  • усуненням ієрархічних відносин між головною (мате­ринською) компанією і її закордонними підрозділами;

  • імплементацією внутрішньо-організаційної мережі;

  • використанням національних особливостей закордонни­ми підрозділами у процесі реалізації стратегії корпорації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]