61. Методи захисту від валютних ризиків.

Валютний ризик - це небезпека грошових (валютних) втрат в результаті змін валютних курсів у період між підписан­ням контракту, укладанням і здійсненням платежу по ньому (завершенням угоди). В сучасних умовах захист від валютних ризиків є одним із найважливіших елементів зовнішньоекономічної діялбності. У рамках кожної транснаціональ­ної корпорації створюються особливі структурні підрозділи, що безпосередньо управляють валютними ризиками. Цими підрозділами розробляються спеціальні програми, у яких чітко регламентуються певні етапи і завдання, пов'язані із запобіганням, нейтралізацією валютних ризиків , або зниженням збитків від них. Залежно від цілей і завдань, які ставлять перед собою економічні суб'єкти в управлінні валютним ризиком розрізняються дві основні категорії методів: внутрішні і зовнішні. Внутрішні методи являють собою заходи, спрямовані на запобігання валютного ризику, тобто заходи превентивного характеру. До них відносять: 1)вибір валюти, у якій здійснюються комерційні операції,платежі, розрахунки - обид­ва контрагенти даної угоди обирають валюту ціни (валюту, в якій фіксується ціна реалізованого товару, послуги) або валюти позики і валюти пла­тежу (в якій здійснюються розрахунки, платежі). Якщо валюта платежу не збігається з валютою ціни, то остання є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу, оскільки при цьому ціна за одиницю товару не змінюється. Цей метод досить простий, але він має свої недоліки: 1)контрагенти не вільні у виборі валюти, оскільки інтереси кожного з них про­ти лежні; той контрагент, який отримав можливість вибирати вигідну для себе валюту, повинен надати своєму партнеру по угоді будь-яку іншу поступку в контракті; 2)очікування зміни валютних курсів мо­жуть не виправдатися, тоді потенційні вигоди перетворю­ються на збитки; 2)вибір умов, форм та інструментів розрахунків і платежів - метод «внутрішньокорпораційного клірингу»- кожного місяця всі філії повідомляють головній фірмі про суми, що приєднуються до платежу й одержання по внутрішньокорпораційних угодах. У фінансовому відділі головної фірми здійснюється залік взаєм­них платежів і централізовані виплати приватним кредиторам; 3)використання застережень (взаємних поступок) контра­гентів - метод захисних, або ревальваційних застережень, угод - такі договірні угоди мають дві взає­мозалежні цілі6 1.передбачаючи можливість зміни умов контракту в процесі його виконання, вони нейтралізують валютний ризик; 2.контрагенти надають один одному поступки за одними параметрами, одержують переваги за інши­ми. У результаті підвищується загальна ефективність міжнарод­них розрахунків.; 4)маніпулювання термінами платежів, розрахунків - містить два підходи до ви­конання платіжних зобов'язань: прискорення і уповільнення платежів. Якщо очікується зниження курсу валюти плате­жу стосовно національної валюти, то боржнику (імпортеру, по­зичальнику) вигідно затримати платежі, якщо очікується підвищення - необхідно прискорити платежі; 5)регулювання валютними позиціями - здійснюєть­ся потрійним способом: 1. не допускати відкритих позицій або закривати валютні позиції, тобто домагатися рівноваги «довгих» і «корот­ких» позицій по кожній валюті. 2.встановлення певних лімітів (норм) відкритих позицій. Такі ліміти встановлює кожний економічний суб'єкт, але при цьому орієнтується на ліміти відкритих позицій, вста­новлені центральним банком. 3. здійснення структурного балансування валютних резервів, активів і пасивів, тобто формування такої структури активів і пасивів, що дозволяє перекривати збитки від зміни валютного курсу доходами, одержуваними від цієї ж зміни по інших валютних позиціях даної компанії. Перевага методу по­лягає в тому, що він не потребує додаткових витрат на страху­вання валютного ризику, при вдалому його застосуванні можна досягти майже повної нейтралізації валютного ризику; 6)організація та удосконалення системи управління ліквідністю корпорацій і банків та інших економічних суб'єктів - включає: чіткий облік, планування і прогнозування грошових потоків; послідовне скорочення ризикових періодів і грошових сум, що піддають­ся ризикам; підвищення ефективності і відповідальності управ­лінського апарату тощо.

Особливість зовнішніх методів: 1.Спрямовані не на запобіган­ня валютного ризику, а на його зменшення, тобто на зниження грошових втрат від виявленого валютного ризику. 2. Покликані перенести валютний ризик на інші інститути, які є учасниками відповідних фінан­сових операцій (банки, страхові компанії). Головна роль тут належить державним інститутам, які здійснюють регулювання валютного ризику, що є засобом заохочення зовнішньоеконо­мічної діяльності національних компаній. 3.Ці методи належать до системи ринкового хеджування, або страхування валютних ризиків.

До основних зовнішніх методів управління валютними ри­зиками належать: 1)термінові (форвардні) операції, а також їх різновиди (похідні) - фінансові ф'ючерси, опціони і валютні свопи; Форвардний контракт – обов’язковий для виконання договір між банком і клієнтом щодо купівлі чи продажу у певний день певної визначеної в майбутньому суми іноземної валюти. Фіксуючи для себе певний рівень обмінного курсу валюти на певну дату, клієнт перекладає на контрагента (банк) ризик несприятливої зміни валютного курсу, що перевищує фіксовану в контракті величину. Ф’ючерсні операції пов’язані з поставкою валюти терміном більше 3 днів з дня укладання контракту, ціна виконання контракту визначається в день здійснення операції. При цьому ризики бере на себе біржова клірингова палата. Валютні опціони дозволяють обмежити ризик пов’язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи шанси на отримання прибутку в разі сприятливого розвитку курсу. Своп-операція – валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на певний строк з тими ж валютами. Клієнт економить на маржі - різниці між курсами продавця і покупця по готівковій угоді. 2)ведення рахунків в іноземній валюті-захист від валютного ризику або зниження збитків від нього полягає в тому, що конверсія в національну (або іншу) валюту відкладається до кращої наго­ди, коли певним чином зміниться обмінний курс даних валют.; 3) запозичення й інвестування в іноземній валюті; 4)рівнобіжні кредити вони надаються різнонаціональними ком­паніями місцевим філіям (дочірнім фірмам), які контролюють­ся іноземними корпораціями, у місцевій валюті. Ризик нейтралізується завдя­ки тому, що виключається необхідність здійснювати конверсійні операції за вимогами і зобов'язаннями; 5) використання різних форм розрахунків по зовнішньоеко­номічних операціях. В якості «зовнішніх» методів страхування від валютних ри­зиків (крім перерахованих) можуть використовуватися такі засоби, як лізингові, факторингові, форфейтингові операції, утворення спільних страхових фондів тощо.