84. Комерційне посередництво як вид міжнародного бізнесу

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. Агентські відносини виникають у разі:

- надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Предмет агентського договору

1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. 2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. 3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. 4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

86. Кризові ситуації: сутність, причини, наслідки.

Невiдповiднiсть iнтересiв у різних сферах є причиною виникнення криз у міжнародних корпораціях. Кризи мають не тільки негативний i руйнівний характер, але й несуть у собі потенцiал змiн і є основою для навчання. Зіткнення з проблемами, а також вимiрнi наслiдки кризи змушують керiвництво переглядати власне бачення корпорації, що дозволяє мобiлiзувати зусилля, спрямованi на зміни. Несвоєчасне виявлення кризових явищ обмежує сферу дiяльностi щодо їх подолання.

Типи криз розрiзняються за тим, у яких галузях вони є небезнечними для корпорацii. Видiляють такi типи криз:

• криза лквiдностi, що означає повну втрату платоспроможностi;

• криза успiху, що характеризується явним негативним вiдхиленням фактичного стану вiд запланованого за показниками продажiв, грошових надходжень, прибутку, рентабельностi;

• криза стратегії, що спостерiгається при задовiлъному станi компанії, але при цьому вiдзначають зниження потенцiалу успiху, збоi у розвитку, ослаблення стану в конкурентнiй боротъбi.

Визначають чотири складовi кризового синдрому, що вимагає перебудови, а саме передумови кризи:

• збої в пiдприємницькому баченнi пов’язанi з нездатнiстю керiвнiцтва корпорації і її структурних одиниць оцiнювати баланс мiж ринковим середовищем i внутрiшнiми змiнними фiрми, змiнювати пiдприємницьку iдею залежно вiд коливань мiжнародної ринкової кон’юнктури, застосовувати специфiчну органiзацiю бiзнесу, що вiдповiдає вимогам даної галузi, досягнутого ступеня розвитку пiдприємства, змiнювати концепцiю продукту вiдповiдно до запитiв мiжнародного ринку;

• порушення в механiзмi прийняття і реалiзацiї рiшень, що включає принципи, правила, процедури i стереотиипи поведiнки, якi задiянi у процедурi вибору на всiх рiвнях органiзацiї. Це виявляється в iнерії прийнятих рiшень i несвоєчасному коректуваннi пiдприємницького бачення вiдповiдно до змiн пiдприємницького середовища;

• iгнорування сигналiв зворотного зв’язку iз замовниками, постачальниками, партнерами, що порушує адекватнiстъ обраної стратегії. У цъому разi управлiнськi дії починаються через явне вiдхилення вiд цiлей;

• розростання захисних механiзмiв, коли прийняття вiрного стратегiчного плану iгноруєтъся або порушується в результатi конфлiкту старих стереотипiв i ново стратегiї. Це призводить до захисних реакцiй персоналу, пов’язаних з незаперечним авторитетом керiвника або iдеалiзацiєю досягнень економiчного агента.

Можливiсть виникнення кризових ситуацiй визначається самим розвитком — мiнливiстю як внутрiшнiх, так i зовнiшнiх факторiв. Органiзацiйний розвиток мiжнародних корпорацiй спрямований на розробку i здiйснення комплексу заходiв щодо пiдтримки конкурентних переваг, забезпечення довгострокового iснування. Особливе значення має

попередження кризових ситуацiй.