10.Основні елементи зовнішнього середовища міжнародного бізнесу.

Зовнішнє (навколишнє) середовище - це «широкий спектр сил, що діють ззовні організації, що можуть вплинути на її кон­курентну результативність» , тобто це об'єктивно сформо­вані умови функціонування міжнародних корпорацій. Міжнародні корпорації як відкриті системи безпосередньо або опосередковано взаємодіють із всіма елементами навколиш­нього середовища, піддаються різноманітним впливам, одержу­ють необхідні ресурси і постачають у зовнішнє середовище продукти і послуги.

І. Політичне середовище. Складові частини політичного середовища: Політична система - призначена для інтеграції суспільства в життєздатне функціонуюче ціле. Ідеологія - систематизована й інтегрована сукупність концепцій, теорій і цілей, що утворюють соціально-політичну програму. Політична стабільність - рівень політичного ризику - можливість конфіскації, експропріації, валютні ризики, тероризм).

ІІ. Правове середовище. Знання в цій галузі необхідні при вирішенні різноманітних практичних питань зовнішньоекономічної діяльності, а також у діяльності іноземних організацій, фірм і фізичних осіб на території України.

ІІІ. Економічне середовище Економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими користувачами і пов'язана з регулюванням і координацією ресурсів і власності на будь-яке майно.

ІV. Соціально-культурне середовище. Соціально-культурне середовище - це певні фізичні, демографічні і поведінські норми, характерні для кожної країни, що впливають на методи ведення справ. Всі розглянуті раніше компоненти зовнішнього середовища важливі для діяльності міжнародного менеджера. Але якщо економічні, політичні і правові оцінки можуть готувати для нього відповідні служби фірми, то в культурному фоні він повинний достатньо глибоко розбиратися особисто.

3.Сутність, цілі ті функції мм.

Міжнародний менеджмент - це система методів управлі­ння, спрямованих на формування, утримання, розвиток і вико­ристання конкурентних переваг у різних країнах з метою підви­щення ефективності (рентабельності, якості виробництва, зниження витрат і максимізації прибутку), стабільності, зміцнення і розширення позицій міжнародних компаній на світових ринках. Сутність міжнародного менеджменту виявляється в його функціях, тобто в сукупності задач, які він покликаний вирішувати.

Функції ММ:

1. Планування – складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління.

2. Організація – як тільки план складений необхідно підготувати та забезпечити його виконання

3. Мотивація – таке регулювання спонукаючи стимулів людини, за яких виникає бажання працювати з метою досягнення цілей організації.

4. Контроль – порівняння фактичних результатів з запланованими та пошук резервів підвищення ефективності роботи вцілому.

Природа ММ має дві складові:

1. Концепції загального менеджменту

2. Нац. моделі менеджменту тих країн, де були засновані ті чи інші міжнародні корпорації.

Цілі можуть бути різними. Важливо певним чином згрупу­вати (класифікувати) їх за визначеними критеріями. Виділяють­ся наступні чотири основні групи.

Перша група включає цілі, що розрізняються за значенням:

• стратегічні;

• тактичні;

• оперативні.

Стратегічні цілі орієнтовані на досягнення стабільності, проникнення на той або інший світовий ринок, на досягнення першості у певній діяльності, тобто є довготривалими.

Тактичні цілі спрямовані на досягнення певних результатів на тому або іншому етапі міжнародної діяльності компанії.

Оперативні цілі пов'язані з вирішенням поточних завдань міжнародного бізнесу.

Друга група цілей відрізняється за термінами їхнього до­сягнення:

• короткострокові (до 1 року);

• середньострокові (від 1 до 5 років);

• довгострокові (понад 5 років).

Третя група цілей залежить від об'єкта міжнародного бізне­су і міжнародного менеджменту:

♦ економічні (підвищення фінансової стабільності, продук­тивності виробництва, ринкової капіталізації компанії і т.д.);

• технологічні і науково-технічні (розширення обсягу і сфери НДДКР, освоєння виробництва нових видів про­дукції і т.д.);

• виробничі (ріст обсягу виробництва, підвищення якості, зниження собівартості);

• соціальні (створення сприятливих умов виробництва, праці, підвищення кваліфікації працівників у всіх підрозділах);

• адміністративні (зміцнення дисципліни, погодженості дій усіх підрозділів міжнародної компанії).

Четверта група цілей обумовлена певною ієрархією або взає­мозалежністю внутрішньо корпоративних цілей:

• загальні цілі міжнародної корпорації;

• функціональні цілі;

цілі власників, акціонерів;

• цілі менеджерів;

• цілі підрозділів міжнародної корпорації;

цілі співробітників корпорації.