90. Організаційні структури інноваційного бізнесу.

В світі відбулось становлення класифікації інноваційних структур. Потрібно зазначити декілька їх основних типів: технополіси, технопарки (дослідницькі, технологічні, промислові, аграрні), рекреаційні зони, інноваційні бізнес-інкубатори та інноваційні центри.

Зараз найбільш прогресивною формою організації поміж інноваційних структур вважається технополіс, основна мета якого – формування науково-виробничого середовища для ефективного розвитку науково-технічних розробок. Крім того навколо цього середовища утворюється потужна соціально-побутова сфера, яка допомагає людям отримати достатні блага для повноцінного життя у такому полісі. Тобто відбувається повноцінний процес містобудування.

Загалом технополіс – це територіальне утворення міського або селищного типу, яке зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, промисловості, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих підприємств в галузі високих технологій.

Дослідницький (науковий парк) – інноваційна структура, до складу якої може входити декілька інкубаторів та зрілих фірм, що займаються промисловим впровадженням наукових розробок. В залежності від місця розміщення (центр міста або передмістя) середні розміри таких парків коливаються від 0,5 до 10 га.

Технологічний парк – інноваційна структура, до складу якої входять фірми та лабораторії, що займаються впровадженням нових технологій у виробництво. За класичного випадку у такому парку реалізується повний цикл “дослідження – розробка – серійне виробництво”. Середні розміри території коливаються від 3 до 15 га та більше.

Промисловий (грюндерський парк) – інноваційна структура, яка об’єднує фірми, фінансово-комерційні структури для надання допомоги виробництвам, що розвиваються. В залежності від способу їх розміщення і організації середні розміри території таких парків коливаються від 5 до 50 га та більше.

Агротехнополіс – це територіальне утворення, яке охоплює переважно села та селища міського типу і зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, сільського господарства, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих агропідприємств в галузі нових агротехнологій. Середні розміри території можуть коливатись від кількох сот гектарів до десятків тисяч гектарів.

Інноваційні бізнес-інкубатори – інноваційні структури, які першочергово підтримують інноваційне підприємництво та тих підприємців, які з будь-яких причин не можуть самостійно розпочати власну справу.

Поширеним типом інноваційних структур також є інноваційний центр, який діє на зразок асоціації підприємств і фірм, що об’єднані спільною метою досягнення високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок та винаходів.

2.Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

Амер. дослідник Робенсон поділив істор. розвиток міжнар бізнесу на декілька осн етапів.

1. Комерційна етика(1800-1850). Для цього періоду був хар-м пошук значних особистих вигод пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі. Ризики цього бізнесу були надзвичайно великими, але сама можливість отримання надприбутків, що набагато перевищ витрати залучало широкі кола під-в цього бізнесу. Паралельно з ним розвивалась досить велика сфера, яку можна назвати бізнес-сервісом (фінансування торгових експансій, їх страхування, розвиток складського, транспортного господарства). Ця торгівля стала імпульсом для розвитку промисловості європейських країн.

2. Ера експансії(1850-1914) – здійснюється остаточне оформлення структуризації колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європ.країн, а пізніше США. Протягом цього періоду було здійснено перехід від вивозу готової продукції з колоній до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах. Конкурентні переваги розвинутих європ. держав ґрунтувались на дешевій сировині та роб. сили. Відбувається інтенсивний розвиток внутр.. європейського бізнесу.

3. Ера консесій(1914-1945) – відбувається формування на концесійних підприємствах значного прошарку менеджерів сер.. ланки, які проходили навчання на підприємстві, а також навчальних закладах самої метрополії. Прискорюється розвиток колишніх колоній.

4. Ера нац.. держав(1945-1970). Якщо в минулому транснаціональні корпорації вирішували прості завдання виробництва, то в цей період вони почали вирішувати набагато складніші проблеми, а саме: створення широкої мережі фін.. структур, системи міжнар.. сервіси рекламних мереж, консалтингових фірм та ін..

5. Ера глобалізації(1970 до сьогодні) – створення нац.. утворень, посилення екон.. експансій, розмивання держ.. кордонів, бурхливий інформаційний розвиток, глобальні проблеми екології. Цей період розвитку цивілізації взагалі та міжнар. бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, за якими ідуть екон., соц.. і політ зміни. Посилюється інформаційно-технологічний розвиток продуктивних сил, продуктивності суспільства.