Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

Декларування безпеки передбачає: оцінку ризику виникнення на промислових об'єктах НС із урахуванням визначення джерел загрози, умов розвитку і можливих наслідків аварій, катастроф, у тому числі викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище;

- оцінку готовності до експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до вимог техногенної безпеки;

- аналіз достатності та ефективності мер по попередженню, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій на промислових об'єктах.

Сертифікація продукції

Сертифікація організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції, що випускається, установленим вимогам, якості безпеки для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна.

Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер і здійснюється спеціально вповноваженими структурами органів державної, виконавчої влади і місцевого самоврядування.

12.2 Заходи щодо поліпшення екологічної обстановки і раціональному природокористуванню Раціональне розміщення потенційно небезпечних виробництв

Шляхи дозволу цієї складної проблеми представляються наступними:

- удосконалювання законодавчої і нормативної бази по зміні об'єктів підвищеної небезпеки убік жорсткіших вимог по безпеці;

- закриття і реконструкція підприємств із застарілою технологією і виробленими строками експлуатації;

- введення в містобудівні норми і правила твердих вимог функціонування промислових зон в міській границі та за її межами.

Системи екологічної експертизи

Екологічній експертизі повинні підкоряти всі проекти законодавчих і нормативно-технічних документів, пов'язаних з розвитком техносфери і експлуатацією навколишнього середовища. Екологічну експертизу повинні проходити всі види діяльності від стадії планування до реалізації діючих об'єктів і комплексів, а також всі населені пункти.

Розробка цільових природно-охоронних програм

Метою таких програм є створення безпечних умов життя людини і відновлення якості природного середовища. Реалізація цієї мети повинна дати можливість довести зміст шкідливих речовин у гідросфері, атмосфері та ґрунті до гранично допустимих показників, забезпечити збереження в відновлення ландшафтів і біорізноманіття.

Пріоритетними напрямками цільових програм є:

- керування природоохоронною діяльністю і станом природного середовища;

- охорона природи;

- зниження техногенного навантаження на природне середовище і середовище перебування людини;

- ресурсозбереження;

- екологічна освіта і виховання.

Створення національної і регіональної систем моніторингу навколишнього середовища

Державна система моніторингу навколишнього середовища - це система спостереження, збору, обробки, передачі, зберігання і аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його зміни і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень по попередженню негативних змін стану навколишнього середовища і дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є частиною національної системи інформаційної інфраструктури, зв'язаної по завданням і цілям з аналогічними системами інших держав.

Система моніторингу спрямована на:

- підвищення рівня інформації про екологічний стан навколишнього середовища;

- підвищення оперативності і якості інформаційного обслуговування всіх зацікавлених фізичних і юридичних осіб;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів моніторингу є:

- довгострокове систематичне спостереження за станом навколишнього середовища;

- аналіз екологічного стану навколишнього середовища;

- інформаційно-аналітична підтримка ухвалених рішень у сфері охорони навколишнього середовища;

- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій;

- розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.