Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЖД+ГО-учебное пособие с тестами.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
973.31 Кб
Скачать

Тема 2. Система «людина-техніка-середовище»

2.1 Фізіологічні особливості людини

Будова і властивості аналізаторів

Інформація про навколишній світ сприймається органами почуттів людини, передається в мозок, де вона аналізується й синтезується, після чого мозок видає відповідні команди виконавчим органам. Тому необхідно мати поняття про будову органів почуттів і їхній взаємодії з навколишнім середовищем та один з одним.

У цей час використається ряд термінів близьких за значенням: "органи почуттів", "аналізатори", "аферентні системи", "сенсорні системи". Розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, шкірний (або тактильний), вестибулярний, руховий і вісцеральний (або аналізатор внутрішніх органів). При виявленні небезпеки домінуючими виступають зоровий, слуховий і шкірний аналізатори. Інші виконують допоміжну функцію. Однак, у сучасному світі існує ряд небезпечних факторів не реєструються природними аналізаторами - це іонізуючі випромінювання, НВЧ-випромінювання й т.д..

Будова аналізаторів. У цілому аналізатори являють собою сукупність взаємодіючих утворень периферичної та центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття і аналіз інформації про навколишнє середовище та про процеси усередині організму. Всі аналізатори мають на своїй периферії сприймаючі апарати - рецептори, у яких і здійснюється перетворення енергії подразника в процес збудження. Від рецепторів по сенсорним (чутливим) нейронам і синапсам (контактам між нервовими клітками) сигнали надходять у центральну нервову систему. Розрізняють наступні основні види рецепторів: механорецептори, що сприймають механічну енергію (до них належать рецептори слуховий, вестибулярної, рухової, тактильної, частково вісцеральної чутливості); хеморецептори – нюх, смак; терморецептори, які має шкірний аналізатор; фоторецептори – зоровий аналізатор.

Кожний рецептор виділяє з безлічі впливів зовнішнього і внутрішнього середовища свій адекватний подразник.

Властивості аналізаторів. Всі аналізатори, завдяки своїй однотипній будові, мають загальні психофізіологічні властивості.

1. Надзвичайно високу чутливість до адекватних подразників. Кількісною мірою чутливості є найменша гранична інтенсивність відчуття.

2. Абсолютну, диференціальну та оперативну границі чутливості до подразника. Абсолютна границя має верхній і нижній рівні. Нижня абсолютна границя чутливості - це мінімальна величина подразника, що викликає відчуття. Верхня абсолютна границя - максимально допустима величина подразника, що не викликає у людини болю. Диференціальна чутливість визначається найменшою величиною, на яку варто змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну зміну відчуття.

3. Здатність до адаптації, тобто можливість пристосовувати рівень своєї чутливості. При високій інтенсивності подразників чутливість знижується і навпаки.

4. Здатність до тренування. Дана властивість виражається як у підвищенні чутливості, так і прискоренні адаптації.

5. Здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника. Тривалість послідовного образа значно залежить від інтенсивності подразника.

6. Взаємодія аналізаторів, що дає можливість одержання повної інформації про навколишнє середовище.

Характеристика основних аналізаторів БЖД

Зоровий аналізатор. Більше 90 % інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Відчуття світла виникає в результаті впливу електромагнітних хвиль на рецепторні структури зорового аналізатора (сітківки ока). Характерною рисою зорового аналізатора є відчуття спектрального складу світлового випромінювання.

Зоровий аналізатор має найбільшу адаптацію, вона може тривати до 8-10 хвилин. Щодо сприйняття об'єктів, у тривимірному просторі розрізняють поняття "гострота зору", "глибина зору", "поле зору".

Зоровий аналізатор має деякі своєрідні характеристики: інерцію зору, зорове відображення (міражі, гало, ілюзії та ін.), що говорить про участь у процесі нашого мислення.

Слуховий аналізатор – реагує на механічні впливи, пов'язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. Коливання повітря, що діють із певною частотою, характеризуються періодичними проявами областей високого і низького тиску та сприймаються нами як звуки.

Слуховий аналізатор являє собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і розпізнавання звукових образів. Допоміжний апарат периферичної частини аналізатора - вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремена) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, які сприймають звукові коливання).

Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря перебуває в діапазоні від 20 Гц (Герц) до 20 кГц.

Для оцінки суб'єктивної гучності сприйманого звуку існує спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел (дБ).

Шкірний або тактильний аналізатор. Тактильна чутливість зобов'язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.

У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішня (епідерміс), з'єднально-тихорєцька (власне шкіра - дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі перебуває багато нервових волокон і нервових закінчень, розподілених вкрай нерівномірно, що забезпечують різним ділянкам тіла, різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покриву значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

Механічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті чого виникає рецепторний потенціал і поява нервового імпульсу. Цей імпульс (або порушення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи в її вищий відділ - кору головного мозку, де й формуються відчуття. Відмінна риса цього аналізатора полягає в тім, що рецепторна площа контакту більша, ніж в інших органів почуттів. Це забезпечує шкіряному аналізатору високу чутливість.

Шкіра також виконує ще ряд важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячних променів, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й іншу функції, бере участь у підтримці постійної температури тіла, тобто в процесах терморегуляції. Температурно-сенсорну систему розглядають як частину шкірного аналізатора завдяки збігу в розташуванні рецепторів і провідникових шляхів. Температурна чутливість має характерні риси при аналізі зовнішнього середовища: добре виражена адаптація та наявність температурного контрасту.

Аналізатор внутрішніх органів (вісцеральний аналізатор). Для розуміння біологічної значимості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття "внутрішнє середовище організму".

Людина є складовою частиною природного середовища, і адаптація до її умов виражається: у сталості температури тіла (36,5-370С), тиску (приблизно 760 мм рт. ст.), змісті води (приблизно 70 %), складі повітря, чергуванні біоритмів і т.д.

Для стабілізації внутрішнього середовища організму при зміні зовнішнього впливу існує спеціальний регуляторний апарат, складовою частиною якого є інтероцептивний аналізатор, що сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали про діяльність внутрішніх органів людини, що координує їхню роботу та приводить її у відповідність із потребами всього організму. Внутрішні органи мають величезну кількість різноманітних рецепторів, що перебувають на внутрішній поверхні судин, у слизуватих оболонках майже у всіх порожнинах внутрішніх органів, у товщині їхніх стінок і на їхній поверхні. Вони діляться на механорецептори, хеморецептори, терморецептори, осморецептори, рецептори болю.