Тема 3. Ознаки виникнення небезпеки. Джерела і типи небезпеки

3.1 Поняття небезпеки і небезпечних ситуацій (ризиків)

Небезпека - це вплив на людину несприятливих або несумісних з життям факторів.

Будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека - це небезпека, що має неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Для реалізації негативного впливу небезпеки необхідне виконання трьох умов: небезпека реально існує і діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; відсутність досить ефективних засобів захисту.

Небезпечною ситуацією називаються умови, що дозволяють небезпеці реалізуватися в подію.

Крім небезпечних ситуацій, існують і екстремальні.

Екстремальною називають ситуацію, що викликає у людини таке психофізіологічне навантаження, при якому вона губить раціональне мислення.

Джерелами (носіями небезпек) є природні процеси і явища, техногенне середовище і людські дії. Небезпеки існують у просторі та часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини й інформації. При ідентифікації небезпек, тобто при знаходженні типу небезпеки та установленні її характеристик, необхідно виходити із принципу "все впливає на все", тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе.

Безпекою життєдіяльності можна назвати такий стан навколишнього середовища, при якому виключається можливість ушкодження організму.

3.2 Класифікація небезпек

Дотепер існує кілька різновидів класифікації небезпек. Прикладом одного з видів такого обліку може служити розподіл небезпек: по походженню (природна, техногенна, екологічна); по локалізації (атмосфера, літосфера, гідросфера); за результатами (захворювання, травми, загибель); по принесеному збитку (соціальна, технічна, екологічна); по сфері прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою є класифікація по джерелах походження, відповідно до якої всі небезпеки діляться на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Подібна класифікація прийнята у державних стандартах при визначенні надзвичайних ситуацій.

Перші три групи належать до елементів життєвого середовища, що оточує людину – природного, техногенного і соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища (природно-технічні, природно-соціальні, соціально-технічні небезпеки).

3.3 Загальні поняття аналізу і оцінки ризиків

Об'єктом аналізу небезпек є система "людина-техніка-навколишнє середовище (ЛТС)". При аналізі небезпек виділяються наступні поняття:

- НП - небажана, незапланована, ненавмисна подія в системі ЛТС, що порушує звичайний хід речей і відбуває у відносно короткий відрізок часу;

- нещасний випадок - НП, що полягає в ушкодженні організму людини;

- відмова - НП, що полягає в порушенні працездатності компонента системи;

- інцидент - вид відмови, пов'язаний з неправильними діями або поводженням людини;

- джерело небезпеки - явище, звідки може виникати небезпека, що включає все, що може стати перед нашим поглядом або в думках.

Аналіз небезпек робить передбачуваними перераховані вище НП і, отже, їх можна запобігти відповідними мірами. До головних моментів аналізу небезпек ставиться пошук відповідей на наступні питання: які об'єкти є небезпечними; які НП можна запобігти; які НП не можна усунути повністю і як часто вони будуть мати місце; які неподоланні ушкодження НП можуть нанести людям, матеріальним об'єктам, навколишньому середовищу.

Аналіз небезпек описує небезпеки якісно і кількісно та закінчується плануванням попереджувальних заходів. З метою уніфікації різні наслідки і шкоду позначають терміном збиток. Збиток вимірюють грошовим еквівалентом або числом летальних результатів, або кількістю травмованих людей і т.п..