7.2 Цивільна оборона України

3 лютого 1993 р. введений у дію Закон України «Про Цивільну оборону України». Потім в Закон були внесені зміни відповідно до поточного законодавства України.

Законом визначається, що Цивільна оборона України є системою органів керування, сил і засобів, які створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру.

Систему Цивільної оборони становлять:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діям у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного керування процесами захисту населення в складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міських державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення і інформаційного забезпечення;

- спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесені питання цивільної оборони;

- курси і навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі категорії населення, а розподіл по обсязі і відповідальності по їхньому виконанню здійснюється по територіально-виробничому принципу.

Завданнями Цивільної оборони України є:

- попередження надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і ліквідація їхніх наслідків;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час і постійне інформування його про існуючу обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, більших пожеж, стихійного лиха і застосування засобів поразки;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування, керування, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їхньої готовності для постійного функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів керування і сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

7.3 Єдина система Цивільного захисту

24 червня 2004 р. прийнятий Закон України «Про правові принципи цивільного захисту», що багато в чому доповнює і дає новий напрямок системі Цивільної оборони України.

У Загальних Положеннях даного Закону приводиться визначення ряду термінів:

- цивільний захист – система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підлеглими їм силами і засобами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, які забезпечують виконання цих заходів з метою попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, що загрожують життю і здоров'ю людей, що створюють матеріальні збитки в мирний час і особливий період;

- єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі – єдина система цивільного захисту) – сукупність органів керування, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики в сфері цивільного захисту;

- підсистеми єдиної системи цивільного захисту – сукупність підлеглих спеціально вповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних і територіальних органів керування, на які покладають визначені законом завдання в конкретних сферах цивільного захисту;

- служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, попередженням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного і військового характеру, ліквідація їхніх наслідків, захистом населення і територій від їхнього негативного впливу;

- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних і інших гуманітарних операціях;

- сили і засоби цивільного захисту – особовий склад і працівники органів і підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна і аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне і аварійно-рятувальне устаткування, засоби пожежогасіння і індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повідь, землетрусів і інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного і військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

- зона можливого зараження – окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайних ситуацій, техногенного, природного або військового характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей або заподіяння матеріальних втрат;

- ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій – проведення комплексу заходів, що включають аварійно-рятувальні і інші невідкладні роботи, що здійснюються у випадку виникнень надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру (далі – надзвичайні ситуації), і спрямовані на призупинення дії небезпечних факторів, порятунку життя і збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

- першочергові заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації – оперативне здійснення організаційно-технічних і інших невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення мінімальних потреб життєзабезпечення населення, що постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

- техногенна безпека – стан захищеності населення, територій, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

- несприятливі побутові або нестандартні ситуації – ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері, які не придбали масштаб надзвичайної ситуації, або являють собою загрозу життя і здоров'ю людей і заподіяння матеріальних збитків.

Цивільний захист здійснюється з метою:

- реалізації цивільної політики, спрямованої на збереження безпеки і захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і навколишнього середовища від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час і особливий період;

- подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дано Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

- гарантування державою конституційного права на захист життя, здоров'я і їхнього майна, а юридичним особам - на безпечне функціонування;

- добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

- комплексного підходу до рішення завдань цивільного захисту;

- створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їхніх наслідків;

- територіальності і функціональності єдиної системи цивільного захисту;

- мінімізації заподіяння шкоди навколишньому середовищу;

- гласності, вільного доступу населення до інформації в сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Основними завданнями цивільного захисту є:

- збереження і аналітична обробка інформації про надзвичайні ситуації;

- прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

- здійснення нагляду і контролю в сфері цивільного захисту;

- розробка і виконання законодавчих і інших нормативно-правових актів, притримування норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

- розробка, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для попередження надзвичайних ситуацій;

- оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про складну обстановку і заходи, що застосовуються для попередження надзвичайних ситуацій і подолання їхніх наслідків;

- організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної і іншої допомоги потерпілим;

- проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків;

- надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню у випадку виникнення несприятливих господарських або нестандартних ситуацій;

- навчання населення способам захисту у випадку виникнення надзвичайних, несприятливих або нестандартних ситуацій і організація навчань;

- міжнародне співробітництво в сфері цивільного захисту.

Структуру єдиної системи цивільного захисту представляють центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створені ними функціональні і територіальні підсистеми ЄДСЗ.

Функціональні підсистеми ЄДСЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної з попередженням НС і захистом населення і територій у випадку їхнього виникнення.

Територіальні підсистеми ЄДСЗ створюються в АРК, областях, містах Києві і Севастополі для попередження і ліквідації наслідків НС у границях відповідних територій і включають територіальні органи керування спеціально вповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань цивільного захисту і відповідні комісії техногено-екологичної безпеки і НС.

ЄДСЗ може функціонувати в режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності і у режимах НС, які встановлюються виконавчої влади і державних адміністрацій всіх рівнів.