Засоби індивідуального захисту персоналу

ЗІЗ персоналу діляться на: засоби захисту шкіри, рук, ніг, голови, обличчя, очей, органів слуху, дихання. Крім того, для захисту від електричного струму застосовуються діелектричні засоби захисту. При роботі на висоті, усередині ємностей, колодязів і ям застосовують спеціальні захисні пояси із страховочним ланцюгом або мотузкою. Спеціальні засоби застосовуються також для захисту від іонізуючих, електромагнітних і інших випромінювань.

Засоби захисту від шуму й вібрації

Колективні засоби і методи боротьби із шумом розділяються на дві категорії:

1. Що знижують шум у джерелі виникнення:

- застосування малошумного устаткування, заміна металевих частин на пластмасові, установка глушителів;

- розміщення джерел звуку в кожухах, приміщеннях зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;

- установка устаткування на демпфіруючих прокладках;

- установка "антизвуку", тобто встаткування, що працює у звуковий протифазі.

2. Що знижують шум на шляху поширення:

- архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, устаткування, зелених захисних смуг, екранів і т.д.);

- звукоізоляційні кабіни, акустичні екрани робочих місць;

- оснащення гучних машин і технологій засобами дистанційного управління.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

- протишумові навушники;

- протишумові вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

- протишумові шоломи - закривають всю голову (застосовують у сполученні з навушниками);

- протишумові костюми.

Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використанню різного роду амортизаторів, вібропоглиначів.

Радіаційна безпека

Основні захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при роботі закритих джерел (виключаючих влучення радіації в навколишнє середовище), засновані на знаннях наступних законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною:

а) доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

б) інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційному квадрату відстані;

в) інтенсивність випромінювання зменшується за допомогою екранів.

Із цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:

1) зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи із джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працівників ("захист відстанню");

4) ізолювання джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Основні принципи захисту від відкритих джерел іонізуючого випромінювання такі:

1) використання способів захисту, що застосовуються при роботі із закритими джерелами випромінювання;

2) герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що приводять до витоку радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

3) заходи планувального характеру;

4) застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;

5) використання засобів індивідуального захисту та санітарної обробки персоналу;

6) виконання правил особистої гігієни (у випадку забруднення радіоактивними речовинами особистий одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації - похованню);

7) дезактивація будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту.

Захистом від медичних діагностичних джерел опромінення є:

1. Виключення необґрунтованих радіологічних досліджень.

2. Зміна структури досліджень на користь методів з малим дозовим навантаженням.

3. Впровадження нової апаратури, оснащеною сучасною електронною технікою посиленого візуального зображення.

4. Застосування екранів для захисту ділянок тіла, що підлягають дослідженню.