2.5. Доходи і соціальний захист у сфері малого та середнього бізнесу

Дуальний характер доходів від зайнятості у сфері малого та середнього бізнесу проявляється через збереження значного рівня їх тінізації, що дозволяє мінімізувати витрати на оплату праці найманих працівників. З іншого боку, доходи підприємців МСБ більшою мірою залежать від стану ринкового середовища, регуляторного та фіскального впливу держави, які суттєво впливають на успішність їх бізнесу.

Оплата праці найманих працівників малих та середніх підприємств характеризується значною диференціацією показників заробітної плати залежно від розміру підприємства (табл. 2.2). На підприємствах з чисельністю найманих працівників до 10 осіб (сектор мікропідприємництва) заробітна плата у 2008 р. становила лише 54% від середнього по Україні показника, на підприємствах з 10-49 найманими працівниками – 67,8%, на підприємствах з 50-249 найманими працівниками – 85,8%. Загалом на малих та середніх підприємствах було зайнято 46,8% всіх найманих працівників.

Таблиця 2.2

Заробітна плата найманих працівників залежно від розміру підприємства в Україні, 2008 р.*

	Розмір підприємства за кількістю найманих працівників, осіб
	до 9	від 10 до 49	від 50 до 249	від 250 і більше
Кількість найманих працівників, тис.	719,0	1 509,5	1 928,1	4 730,9
у % до загальної кількості	8,1	17,0	21,7	53,2
Середньомісячна заробітна плата, грн.	923	1 160	1 467	2 106
у % до загальної середньої	54,0	67,8	85,8	123,2

*Без бюджетних установа та банків

Джерело: Діяльність підприємств – суб'єктів підприємницької діяльності 2008: Стат. зб. – К., Держкомстат, 2009. –С. 44-45.

Водночас на великих підприємствах середньомісячна заробітна плата вже у 2008 р. становила понад 2,1 тис. грн. і була вдвічі вища ніж на малих підприємствах, у півтора рази – ніж на середніх підприємствах та майже на чверть вище середнього показника по економіці.

Низький рівень заробітної плати найманих працівників МСБ може бути результатом економії роботодавців на витратах на виплату заробітної плати, низького рівня охоплення цього сектору колективно-договірним регулюванням. З іншого боку, існуючий розмір заробітної плати не завжди відображає її реальний рівень, оскільки для сфери малого та середнього бізнесу характерна значна «тінізація» виробництва і доходів, зокрема існування так званої «подвійної бухгалтерії», яка дозволяє приховувати значні обсяги доходів працівників малих підприємств від оподаткування.

Традиційно вважається, що статус роботодавця та самозайнятого є найвигіднішим з точки зору майнового становища, таким, що здатен забезпечити вищі доходи та можливість потрапити до більш заможних доходних груп. Це підтверджується і відповідними статистичними даними. Так, якщо середньомісячні індивідуальні доходи населення у 2008 році становили 833 грн., то осіб, що займаються підприємницькою діяльністю – 1937 грн. Доволі суттєво відрізняється і структура індивідуальних доходів (рис. 2.15).

Рис.2.15. Структура індивідуальних доходів, 2008 р., %

Основною складовою індивідуальних доходів населення є надходження у вигляді оплати праці (за основним та додатковим місцем роботи, в натуральній формі, на інших тимчасових роботах, виплата заборгованості із заробітної плати за основним та додатковим місцем роботи тощо). Їх частка становить 65% від сумарного доходу. Наступною складовою, яка більш, ніж на чверть формує доход, є пенсія та різного роду виплати, пов’язані з нею. Зовсім незначну частку мають доходи від власності (0,3%), інші види доходів (допомоги, стипендії тощо).

Доходи підприємців майже на три чверті формуються за рахунок надходжень від підприємницької діяльності та самозайнятості. Разом з тим, доволі значна частина осіб поєднують підприємницьку діяльність та працю за наймом: 23,4% в індивідуальному сукупному доході належить оплаті праці. Розмір доходу у вигляді оплати праці серед осіб-підприємців є вищим на 13% від середнього по населенню (1297 грн. проти 1147 грн.). Пенсіям належить всього 3,6% (порівняно з 27% по населенню).

У 2008 р. в Україні за даними обстежень умов життя домогосподарств нараховувалося біля 170 тис. домогосподарств, які очолювалися підприємцем⁴. Структура доходів таких домогосподарств дещо відмінна від загальноукраїнської структури доходів. Логічно обумовленим є домінування у цій структурі частки доходів, отриманих від підприємницької діяльності – 55,9% (що дорівнює 884,8 грн. в середньому на особу на місяць), що майже в десятеро більше за їх питому вагу у національній структурі – 5,6% або 58,3 грн. Досить суттєвою також є частка доходів, отриманих від оплати праці – 28,6% (або 452,7 грн. на особу на місяць). Вагома частка заробітної плати у загальній структурі доходів цієї групи домогосподарств може свідчити про те, що підприємці є одночасно зайнятими й на інших роботах, де вони є найманими робітниками. Незначна частка пенсій у структурі доходів домогосподарств, які очолюють підприємці (4,2% проти 21,9% по країні), здебільшого є результатом того, що серед підприємців переважають особи працездатного віку і зовсім мало нараховується осіб пенсійного віку, які б займалися підприємництвом.

Середній розмір загальних доходів домогосподарств підприємців приблизно в 1,5 рази перевищує середній в Україні показник (табл. 2.3.). Частка грошових доходів складає 95,4%, що на 2,1 в.п. більше, ніж в цілому по країні.

Таблиця 2.3.