2.3. Порівняння регіонів за станом розвитку та підтримки малого підприємництва (рейтинг регіонів)

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва щорічно здійснює комплексну оцінку і порівняння регіонів за станом розвитку та підтримки малого підприємництва шляхом розрахунку рейтингу згідно з методикою, схваленою рішенням №1 колегії Держкомпідприємництва від 26 липня 2002 року.

Обчислення здійснюються на основі кількісних та якісних показників і критеріїв, які за оцінками експертів є найбільш важливими в розрахунку місця кожного регіону в даному рейтингу. Відповідно до методики показники і критерії за певними ознаками сформовано в три групи, що мають різний вплив на загальний інтегрований показник або рейтинговий бал, зокрема: I група - показники щодо кількості суб’єктів малого підприємництва та економічні показники їх діяльності (60%). II група - критерії оцінки ефективності діяльності місцевих органів влади та самоврядування щодо стимулювання розвитку малого бізнесу (30%). III група - показники стану розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва та громадської підтримки (10%). Таким чином, перша група показників має максимальний вплив на інтегральний бал, а друга та третя - носять стимулюючий характер.

Розрахунок даного Рейтингу 2008 здійснювався на основі офіційних даних Державного комітету статистики України, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Єдиного ліцензійного реєстру, звітної інформації Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про хід виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва, про стан реалізації державної регуляторної політики та про виконання законодавства з питань спрощення процедур реєстрації та видачі дозволів.

У зв’язку з переходом у 2008 році Державного комітету статистики України на повноцінне вибіркове обстеження малих підприємств на річній основі та з метою удосконалення методики в напрямі врахування показників діяльності органів ліцензування на місцевому рівні, до переліка показників і критеріїв було внесено незначні зміни та доповнення.

Рейтинг 2008 обчислювався за 53 показниками, які включають як вимірні числові дані, так і додаткові бали. При цьому регіонам, в яких мав місце певний позитивний фактор впливу, присвоювався додатковий бал. Так, окремі показники II-III групи оцінювались відповідними балами, величина яких визначалась експертним шляхом.

Безпосередній розрахунок місця регіону серед інших регіонів України здійснювався, як по кожному показнику окремо, так і по групі показників, що дало можливість, крім загального рейтингу визначити групові та часткові рейтинги регіонів.

В залежності від результатів розрахунку величини інтегрального балу умовно регіони розподілено на 4 групи: „лідери”, „переслідувачі”, „основний масив” та „аутсайдери”.

Так, у 2008 році група „лідерів” (з 1 по 7 місце) охоплювала: м. Київ, Одеська, Дніпропетровська, Луганська, Миколаївська, Херсонська та Кіровоградська області.

Рис. 2.11. Рейтинг регіонів у 2008 році.

Протягом 2000-2008 років м. Київ незмінно посідає перше місце, а Одеська область впродовж зазначеного періоду чередує друге місце з третім (у 2008 році - 2 місце). Дніпропетровська область останні п’ять років перебуває в групі „лідерів” та у порівнянні з 2007 роком покращила свої результати на 3 позиції (з 6 місця на 3). Вдруге за останні дев’ять років Луганська область у 2008 році увійшла до групи „лідерів”, перемістившись з групи „переслідувачів”, до якої входила у 2007 році (з 10 місця на 4). Миколаївська область вдруге поспіль займає 5 місце. Херсонська та Кіровоградська області - посіли 6 та 7 місце відповідно. Однак, якщо Херсонська область щороку поступово піднімається в рейтингу, то положення Кіровоградської області є дещо нестабільним.

До групи „переслідувачів” (8-10 місця) и входять: Запорізька, Харківська та Хмельницька області, що мають достатньо високий рейтинг та значний потенціал для розвитку.

Запорізька область у 2008 році в порівнянні з 2007 роком перемістилась вниз на 6 сходинок (з 2 на 8 місце). Харківська область піднялась з 4 на 9 місце. Хмельницька область вже втретє, починаючи з 2006 року, знаходиться в групі „переслідувачів”, зайнявши у 2008 році 10 місце - на одну сходину нижче, ніж за результатами Рейтингу 2007, що свідчить про достатньо стабільний розвиток.

Далі йде найбільша група за кількістю регіонів - група „основний масив” (з 11 по 19 місце), що характеризується порівняно задовільним станом розвитку, яка включає: Вінницьку, Донецьку, Полтавську області, Автономну Республіку Крим, Київську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Волинську та Львівську області.

У порівнянні з Рейтингом 2007 р. Вінницька область у 2008 році покращила свої результати на 2 позиції (з 13 місця на 11). Три регіони поступилися двома сходинками в Рейтингу 2008: Автономна Республіка Крим (з 12 на 14 місце), Чернівецька область (з 15 місця на 17), Львівська область (з 17 на 19 місце). Донецька область з групи „переслідувачів” у 2006-2007 роках перемістилась у 2008 році до групи „основного масиву” (з 8 на 12 місце) - вперше за дев’ять років розрахунку рейтингу. Полтавська область впродовж останніх 4-х років (з 2005 по 2008 рік) займає стабільне положення в групі „основного масиву”, піднявшись в межах групи з 16 на 13 місце. Київська область впродовж трьох останніх років почергово посідає 14 і 15 місця. Найкращий поступ в рейтингу серед усіх регіонів України продемонстровано в Івано-Франківській області (з 26 місця на 16). Волинська область вдруге посіла 18 місце, закріпившись в групі „основного масиву”.

До групи „аутсайдерів” (з 20 по 27 місце) входить решта регіонів України, а саме: Черкаська, Сумська, Закарпатська, Житомирська, Тернопільська, Чернігівська області, м. Севастополь та Рівненська область.

Порівняно з Рейтингом 2007, чотири регіони цієї групи опустились по шкалі (Сумська та Житомирська області - на 1 позицію, Рівненська область - на 4, м. Севастополь - на 7), два регіони покращили свої результати (Черкаська і Закарпатська області - на 1 та 5 сходинок відповідно), а Тернопільська і Чернігівська області утримались на минулорічних позиціях. Усі 8 регіонів групи „аутсайдерів” (за винятком м. Севастополя) вже не перший рік знаходяться в її межах. Рівненська область, як і в 2006 році завершує групу „аутсайдерів”.

Обчислення інтегрального та часткових рейтингів дає підстави про те, який склався клімат для розвитку сфери малого бізнесу в кожному регіоні, виявити слабкі місця і резерви для їх розвитку, а також визначити пріоритетні напрямки державної політики для подолання регіональних диспропорцій розвитку даного сектору економіки. Комплексна порівняльна оцінка регіонів за станом розвитку та підтримки малого підприємництва, сприяє посиленню уваги місцевих органів влади та самоврядування до проблем малого підприємництва в регіонах, поширенню прогресивного досвіду, активізації місцевої ініціативи щодо більш повного використання своїх повноважень по запровадженню нових ефективних форм його підтримки.