1.2. Забезпечення адекватної ринковим умовам фінансово-кредитної політики розвитку підприємництва

Обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів та ускладнений доступ до зовнішніх джерел фінансування стає фактором стримування розвитку підприємництва, уповільнення поглиблення ринкових відносин, формування конкурентного середовища. Подолання кризових явищ в економіці неможливе без стимулювання розвитку внутрішнього виробництва, у тому числі з використанням заходів фіскальної та грошово-кредитної політики. Відновлення кредитування економіки потребує створення відповідних монетарних умов: низької інфляції, низьких відсоткових ставок, стабільності на валютному ринку, відновлення довіри до банківської системи та національної валюти, зменшення на цій основі доларизації, обігу готівки поза банками та зростання довгострокової ресурсної бази банків.

Виходячи з необхідності одночасного подолання кризових явищ та забезпечення економічного зростання, грошово-кредитна політика держави має охоплювати як короткострокові заходи, спрямовані на обмеження кризових явищ, так і інструменти довгострокового, перспективного характеру, що націлені на проведення структурної перебудови економіки. Особливого значення набуває запровадження дієвих механізмів стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняного бізнесу.

Високі темпи економічного зростання, які продемонстрували у другій половині минулого сторіччя країни ЄС, Японія, Південна Корея, нові індустріальні країни Східної Азії, Китай, Індія та Бразилія, були досягнуті завдяки тому, що державна економічна політика у цих країнах спрямовувалася на підтримку та стимулювання науково-технічних процесів з подальшою комерціалізацією їх результатів суб’єктами господарювання як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Заходи щодо стимулювання розвитку банківського кредитування реального сектору лежать не лише в площині грошово-кредитної політики. Нині низька кредитна активність банків зумовлена, насамперед, такими чинниками як:

• низький рівень кредитоспроможного попиту позичальників на кредити. Зниження номінальних доходів населення і підприємств, знецінення об’єктів кредитного забезпечення через обвал цін на ринку нерухомості, ослаблення балансів позичальників в умовах кризи, невизначеність економічних перспектив, зменшення економічної активності, високі процентні ставки за кредитами – всі ці фактори суттєво зменшили кредитоспроможний попит потенційних позичальників на кредит.

• низький рівень пропозиції кредитів з боку банків через:

• зростання проблемних кредитів в структурі кредитного портфеля банків (до 10 %), що зумовило погіршення якості кредитного портфеля та втрату банками ресурсної бази, яку вони прагнуть компенсувати вищими відсотковими ставками за кредитами;

• відсутність у банків довгострокової ресурсної бази через відтік депозитів, їх доларизацію та погіршення доступу вітчизняних банків до міжнародних ринків капіталу у кризовий період;

• високий ризик неповернення кредитів через зниження кредитоспроможності позичальників;

• наявність у банків в умовах кризи більш дохідних сегментів розміщення ресурсів, ніж вкладення капіталу в підприємства реального сектору економіки (валютний ринок та ринок державних цінних паперів);

• стратегію "виживання", яка виявляється у необхідності підтримання значного рівня ліквідності для уникнення можливої втрати фінансової стійкості в умовах кризи;

• незахищеність прав кредиторів через недосконалість законодавчо-нормативної бази та судової системи.

В результаті дії цих чинників на грошово-кредитному ринку нині склалася ситуація, коли наявна в банківській системі надлишкова ліквідність не спрямовується банками в кредитні операції, а утримується в високоліквідній формі, у тому числі на коррахунках банків, в депозитних сертифікатах Національного банку та короткострокових ОВДП. Водночас, розв’язання проблем кредитування економіки неможливо лише стимулюючими заходами Національного банку, у тому числі емісійного характеру. Необхідним є об’єднання зусиль усіх гілок влади для створення відповідного бізнес-клімату, в якому кредитування здійснюється з урахуванням інтересів позичальників, кредиторів та держави, не створюючи при цьому загрози порушення умов ціновій стабільності.

Насамперед, необхідним є посилення координації монетарної та фіскальної політики з метою обмеження емісійних антикризових заходів та ризиків курсової і цінової стабільності. Такими заходами мають бути: створення відповідної інфраструктури (гарантійної, страхової, кредитної та ін.), визначення режимів кредитування (загального, пільгового, компенсаційного, стимулюючого) та податкових стимулів (як для кредиторів, так і для позичальників) для забезпечення кредитування пріоритетних напрямів розвитку країни.

Особлива роль належить забезпеченню стабільної державної макроекономічної політики на державному рівні, зокрема:

• впровадженню заходів, спрямованих на обмеження інфляції та різких коливань обмінного курсу національної валюти;

• зміцненню інфраструктури, функціями якої є сприяння обмеженню фінансових ризиків в проведенні господарської діяльності;

• удосконаленню системи проведення розрахунків та страхування на фінансово-кредитному ринку;

Для забезпечення мінімізації валютних ризиків суб’єктів господарювання необхідним є посилення регулювання валютного ринку, зокрема:

• недопущення неправомірного вивезення іноземної валюти з території держави, забезпечення контролю за «відмиванням брудних грошей», протидія порушенням у переведенні безготівкових коштів в іноземній валюті у готівку на території держави;

• здійснення моніторингу та обмеження збільшення частки і обсягів валютної заборгованості вітчизняних підприємств, проведення ними незаконних валютних операцій;

• збільшення валютних резервів з метою використання їх для недопущення значних коливань обмінного курсу національної валюти.

З метою відновлення кредитування економіки необхідно створення адекватних монетарних умов:

• відновлення фінансової стабільності банківської системи, забезпечення цінової стабільності та активізації інвестиційної складової діяльності банків;

• зниження облікової та інших офіційних ставок Національного банку зі зменшенням інфляційних та девальваційних ризиків в економіці України;

• забезпечення стабільності на валютному ринку та підтримання курсу національної валюти;

• збільшення капіталізації банків з метою розширення кредитування загальнодержавних інвестиційно-інноваційних програм і проектів;

• підтримання вимог до формування банками резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, що дозволить вивільнити кошти, які рекомендовано банкам спрямовувати виключно на кредитування позичальників-товаровиробників;

• удосконалення умов рефінансування банків з метою стимулювання кредитування економіки;

• продовження підтримки пріоритетних для держави напрямів та заходів, насамперед, заходів, пов’язаних із підготовкою та проведенням чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні шляхом створення стимулюючих умов банкам, які їх фінансують;

• підтримка кредитами рефінансування державних банків, які здійснюють кредитування інвестиційних програм, визначених пріоритетними на державному рівні.

В цілому, якщо розглядати процес фінансової підтримки малого і середнього підприємництва з точки зору держави, то основними формами такої підтримки мають бути:

• часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва;

• часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями;

• надання гарантій та порук за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва;

• надання кредитів, в т. ч. мікрокредитів, для ведення і започаткування власної справи;

• компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами;

• фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій.

Державна фінансово-кредитна політика, спрямована на створення сприятливих фінансових передумов для започаткування та здійснення підприємницької діяльності, доступності фінансових ресурсів для підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності, збереження високого рівня захищеності підприємницького сектора національної економіки від зовнішніх та внутрішніх загроз у фінансовій сфері забезпечується лише спільними зусиллями всіх політичних сил. Для вирішення зазначених проблем необхідні скоординовані та узгоджені дії президентської, парламентської та урядової гілок влади, опозиції і громадських організацій. Важлива роль в забезпеченні поступального розвитку бізнесу належить також діяльності органів влади на регіональному та місцевому рівнях.