4.4. Впровадження заходів з обмеження тінізації економіки та рейдерства

При обґрунтуванні основних напрямів протидії тінізації  економіки та активізації організованої злочинності (у тому числі рейдерським атакам) необхідно враховувати наступні аспекти даної проблеми.

1.Впровадження заходів обмеження тінізації економіки і рейдерства передбачає використання як економічних, так і адміністративних методів впливу. Акцент має бути зроблений на вдосконаленні інституцій легалізації підприємництва, зокрема таких складових, як: нормативно-методична база і організаційні форми оперативного моніторингу обсягів іллегальних операцій; система протидії монополізації та контролю за дотриманням сумлінної конкуренції; раціональне дерегулювання і регулювання підприємництва; система узгодження інтересів суспільства і підприємництва через посилення позицій громадянського суспільства.

2.Одним з ключових елементів протидії тінізації та рейдерській  активності слід розглядати руйнування фінансової бази тіньової економіки та організованих злочинних угруповань. Запровадження податку на нерухомість (з прогресивною шкалою нарахування), а також обов’язкове пояснення джерел надходження коштів на купівлю предметів розкоші (будинок, автомобіль тощо) для усіх без винятку фізичних осіб –перший дієвий крок до декриміналізації та детінізації суспільства. Вбачається також за доцільне віднесення до кримінальних злочинів такого виду активності як „незаконне збагачення”, що передбачено ст. 20 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, яка вже ратифікована Україною.

3.Необхідною передумовою боротьби з криміналізацією та корумпованістю влади є створення Національного бюро розслідувань (НБР), основним завданням якого має стати протидія злочинам, що вчиняються службовими особами органів державної влади, у першу чергу І-ІІІ категорій.

4.Важливим у цьому контексті є одержання об’єктивної інформації. Тому необхідно кардинально переглянути систему звітності правоохоронних органів і критерії оцінки роботи різних підрозділів.

5.Виходячи з того, що корупційні правопорушення вчиняються в інтересах підприємств, організацій різних форм власності, необхідно ратифікувати Європейську Конвенцію про корупцію у контексті кримінального права, яка передбачає відповідальність юридичних осіб за дачу хабара, посередництво та “відмивання” грошей (у новій  редакції Закону «Про корупцію», що вступить у дію у  2010 р.,  зроблено перші кроки щодо  притягнення  юридичних осіб до відповідальності за корупційні дії). Обов’язкового характеру повинна набути практика, що застосовується у провідних країнах світу щодо щорічного формування та публікації переліку дій економічних суб’єктів, що передують „відмиванню грошей”, так званих предикатних злочинів.

6.До основних економічних інструментів детінізації і декриміналізації підприємницького середовища доцільно віднести: зниження рівня оподаткування фізичних осіб; адміністративне усунення факторів, що стримують конкуренцію у сфері виробництва і збуту продукції; спрощення процедури створення і реєстрації підприємств; удосконалення системи оподаткування юридичних осіб та методів податкового обліку; запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності; поширення практики застосування кримінальної відповідальності за корупцію; залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства.

7.Розробка стратегії легалізації бізнесу вимагає прийняття відповідних управлінських (політичних, економічних) рішень на етапі формування державної політики. Врахування при цьому ризику іллегалізації та криміналізації підприємництва є об’єктивно необхідним, зважаючи на непоодинокі випадки реалізації економічно необґрунтованих рішень без врахування вірогідності протидії політичних та економічних суб’єктів (у тому числі «тіньового» сектора економіки). Ризики, що супроводжують прийняття управлінських рішень, пов’язані з відсутністю повної інформації про реальні масштаби економічної діяльності, наявністю неформальних інституцій, що є механізмом протидії неефективному державному управлінню.

Відтак з метою обмеження тінізації економіки та рейдерської діяльності в якості першочергових заходів слід здійснити наступні:

• привести у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, кримінального, кримінально-процесуального законодавства, а також законодавства, що стосується питань підприємницької, банківської, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності в питаннях протидії корупційній діяльності, зокрема:

• внести зміни до чинного кримінального законодавства, із запровадженням повної майнової відповідальності державних службовців, причетних до процесу „відмивання грошей” та розкрадання державного майна в особливо великих розмірах;

• віднести до переліку кримінальних злочинів „незаконне збагачення”, що передбачено ст. 20 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності;

• впровадити механізми відповідальності посадових осіб органів державної влади за наслідки їхніх рішень та дій в економічній сфері, невиправдане втручання в діяльність бізнесу та приватних осіб;

• встановити суворий контроль за виконання антикорупційних програм і рішень в усіх ланках державного апарату з використанням утвореного згідно Указу Президента України Національного антикорупційного комітету;

• забезпечити проведення всеохопної ревізії нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України;

• забезпечити максимальну відкритість дій органів державної влади, в тому числі – з використанням складових «електронного уряду»;

• забезпечувати повну відкритість результатів діяльності правоохоронних органів із викриття фактів хабарництва;

• запровадити обов’язкове обґрунтування джерел походження коштів при купівлі фізичними особами предметів розкоші (нерухомість, транспортні засоби тощо);

• наділити Міжвідомчу комісію по протидії протиправному захопленню та поглинанню підприємств відповідними повноваженнями згідно Конституції та Законів України, необхідних для оперативного регулювання суперечок між суб’єктами господарювання, пов’язаних з рейдерськими діями;

• запровадити відповідальність за цілеспрямоване поширення недобросовісної інформації про становище та дії господарських суб’єктів («інформаційне рейдерство»);

• ініціювати прокурорські перевірки всіх рішень у справах, що пов’язані зі зміною власника господарської одиниці за судовим рішенням та можуть трактуватися як рейдерські захоплення;

• створити реєстр судових рішень, визнаних такими, що винесені на обґрунтування рейдерських захоплень, та внести їх на розгляд Вищої ради юстиції.

Оскільки тіньова економіка являє собою певну економічну систему, то захист від її загроз припускає також систему, можливо, діючу на рівні загальнодержавної програми.

Ця програма повинна включати в себе два блоки:

1.Регулятивний блок, що реалізується на рівнях економічного й законодавчо-правового регулювання тіньових економічних процесів.

2.Охоронний блок, що реалізується на рівні державних правоохоронних заходів.

Реалізація цього підходу потребує, по-перше, чіткого розмежування капіталів кримінальних елементів і тіньовиків-господарників і відображення даного розподілу в нових економіко-правових актах, у тому числі в законодавстві по боротьбі з організованою злочинністю й корупцією, у Кримінальному кодексі України. До цих документів слід було ввести визначення частини тіньової економіки, що підлягає легалізації, як сфери функціонування тих господарників, у яких витрати діяльності при існуючих „правилах економічної гри” стійко перевищують доходи. Відпрацювання критеріїв розмежування кримінальних елементів і тіньовиків-господарників – найважливіша задача економістів, юристів і спеціалістів правоохоронних органів.

По-друге, з метою створення й підтримання сприятливого правогосподарського середовища для бізнесу потрібне постійне корегування легітимних умов діяльності підприємців, пріоритетне у відношенні до посилювання репресивних, кримінально-правових заходів. Перш за все, це стосується податкового режиму.

По-третє, потрібно розробити й реалізувати діючі заходи захисту населення зі сторони держави від фінансових шахрайств, забезпечити гарантії захищеності вкладів і капіталу.

По-четверте, поряд із застосуванням декларацій про доходи й витрати в галузі особистого споживання доцільно задіяти юридичні документи, що констатують легалізацію грошових коштів, спрямованих на інвестиційні цілі в галузь виробництва.

По-п’яте, необхідна розробка й реалізація програми репатріації українських капіталів із перетворенням їх у реальний інвестиційний ресурс держави.

По-шосте, необхідний ефективний суспільний контроль за діяльністю господарюючих суб’єктів, що припускав би загальнодоступність даних про економічні правопорушення й злочини в сфері економіки, що полегшувало б вибір партнерів у ділових стосунках.

Удосконалення потребує:

• нормативне регулювання правового режиму майна й права підприємця розпоряджатися ним, оскільки до сих пір у цивільному, адміністративному й кримінальному законодавстві не реалізована рівноправність державної й приватної форми власності;

• правове регулювання інвестицій;

• правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Що стосується видів санкцій за господарські злочини, то світова практика свідчить про неефективність накладення грошових штрафів, оскільки вони безперешкодно перекладаються на третіх осіб – споживачів і акціонерів.

Звуження регулятивної діяльності держави в економіці не повинно означати згортання державних правоохоронних заходів. Окрім того, правоохоронна діяльність держави повинна навіть посилюватись. У той же час неправомірна, з позицій ринкових перетворень, активність державних спецслужб, щодо виявлення джерел і нейтралізації погроз, неминуче втягує спецслужби до конкурентної боротьби. Останнє являє серйозну небезпеку з точки зору криміналізації самої правоохоронної діяльності.

Є доцільним виділити наступні основні напрями формування системи забезпечення безпеки економічної системи і її стабільного функціонування:

1.Удосконалення державно-правового регулювання підприємницької діяльності й відносин щодо її охорони.

2. Удосконалення діяльності державних правоохоронних органів.

3. Судовий захист прав і законних інтересів господарюючих суб’єктів.

4. Страхування комерційних ризиків.

5. Розвиток приватної охоронно-детективної діяльності, підготовка кадрів і розробка програм економічної безпеки.

6. Інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницької діяльності, управління інвестиційними й комерційними ризиками.

Вищевикладені заходи з обмеження тінізації економіки в своїй більшості носять декларативний характер, що тягне за собою комплексний, поетапний та в часовому вимірі досить тривалий процес по здійсненню детінізації економічної діяльності на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Впровадження тотального фінансового моніторингу за рухом безготівкових коштів, цінних паперів, нерухомості, транспортних засобів та ін. та застосування спеціального курсу готівки до безготівки дозволить ефективно протидіяти організованій економічній злочинності.

Пропонується здійснювати  моніторинг на таких засадах:

По-перше, необхідно розділити фінансові потоки в легальному та нелегальному секторах економіки. Це можливо зробити завдяки запровадженню ситуації, коли безготівкові кошти („чисті”) стають дорожче за готівкові (з певною ймовірністю „брудні”, тобто отримані в тіньовому секторі економіки). За аналогією із взаємодіючими потоками різних рідин, ми ніби змінюємо щільність однієї рідини, щоб сповільнити їх перемішування. Така ситуація реалізується шляхом встановлення вартості товарів або майна в готівці вище за вартість товарів при безготівкових розрахунках. Курс відношення готівкових коштів до безготівкових має встановлюватися державою і поряд із величиною ставок оподаткування та ставкою „оподаткування” амністованих некримінальних капіталів регулювати швидкість перетоку капіталу з тіньового сектору в офіційний.

Широке запровадження безготівкових платежів можливе лише шляхом залучення до нього всіх верств населення шляхом запровадження платіжної картки єдиного державного зразка. На платіжні картки єдиного державного зразка мають зараховуватись всі легальні платежі (зарплати, стипендії, гонорари, дивіденди і та ін.) та готівкові кошти громадян, легальність яких не викликає сумніву або через не перевищення певного встановленого державою обсягу (одноразово, спочатку введення моніторингу в дію), або підтверджена відповідними документами.

По-друге, виходимо із положень економіко-кримінологічної теорії злочинності, фундаментальним твердженням якої є те, що індивіди, що здійснюють злочинні дії, так само як і „не-злочинці”, приймають рішення на підставі економічного аналізу ситуації, тобто раціонально максимізують задоволення власного інтересу (корисності), розглядають чисті витрати і вигоди кожної альтернативи і приймають на цій основі своє рішення. Широке розуміння економічного сенсу організованої злочинної діяльності буде полягати у врахуванні таких витрат, як витрати покарання.

Збільшення витрат покарання доцільно здійснювати, насамперед, шляхом підвищення ймовірності бути викритим. Не викликає сумніву той факт, що більшість економічних злочинів скоюється через віру злочинця в те, що його не буде покарано, тобто злочинець, як правило, недооцінює ймовірність свого викриття. Моніторинг має проводитись засобами обчислювальної техніки у автоматичному, і, по можливості, в on-line режимі, і в якості вихідної інформації видавати перелік осіб, що з високим ступенем ймовірності мають „тіньові доходи”. Джерелами інформації мають стати рух коштів на платіжних картках єдиного державного зразка для населення, на спеціальних єдиних платіжних картках для суб'єктів господарювання, державний реєстр юридичних та фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, данні з банків України, органів митної та податкової служби, систем реєстрації прав власності (транспортних засобів, будівель) та ін. В такому разі ризик та оперативність викриття багаторазово збільшується, оскільки системно контролюються як легальні видатки, так і легальні прибутки (а їх істотне неспівпадіння або відсутність тих чи інших можуть бути приводом для перевірки). Отримана інформація має перевірятися правоохоронними органами.

Потрібно додати, що введення моніторингу одночасно нанесе і значного удару по корупції, оскільки неможливість легального застосування нелегальних коштів зменшить зацікавленість державних службовців в хабарах. Разом з тим, в зв'язку з суттєвим збільшенням наповнення державного бюджету за рахунок оподаткування економічних процесів, що раніше протікали в тіні та надходжень від оподаткування амністованого капіталу з'явиться можливість значно підвищити заробітну плату державних службовців і інших представників сфери бюджетного фінансування (викладачів, лікарів, та ін.).

За допомогою моніторингу з'являється змога позитивно вплинути на всі негативні наслідки існування тіньової економіки, - збільшиться дохідна частина бюджетів усіх рівнів, знизиться рівень корупції, економіка отримає значні інвестиційні надходження, громадяни здійснюватимуть свою трудову діяльність в межах правового поля, підніметься рівень довіри до влади. Потужного удару зазнає і та частина тіньової економіки, що сполучена з порушеннями закону як по засобах, так і по цілям діяльності, тобто з виробництвом і розподілом продуктів і послуг, прямо заборонених законом - наркотики, проституція, і ін., та контролюється організованою злочинністю. Це стане можливо через те, що оскільки капітали в цій сфері не зможуть вільно перетікати в легальний сектор економіки, основним платіжним засобом буде готівка, яка знеціниться відповідно до введеного державою курсу. Крім того, відсутність рухів безготівкових коштів на картках осіб, що отримують доходи виключно в кримінальній економіці, висуне цих осіб в поле зору правоохоронних органів.

Технічні можливості створення такої системи та забезпечення безпеки проходження платежів під сумнів не ставляться, цьому підтвердженням є цілий спектр платіжних карток, випущених в обіг різними банківськими установами. Додамо також, що існування системи тотального моніторингу одночасно позитивно впливатиме і на її захищеність, оскільки всі нелегітимні електронні трансакції буде змога відслідкувати.

Отже, щоб надійно й ефективно протидіяти системі тіньової економіки необхідно реалізувати в країні державну систему забезпечення економічної безпеки, яка, повинна включати як створення сприятливих умов для економічної діяльності, так і комплекс заходів із реалізації рівних прав державної й приватної форми власності.