• застосування у виробничому процесі устаткування з минулими термінами експлуатації;

• потенційні втрати довгострокових контрактів.

Коригування методик прогнозу банкрутства з урахуванням специфіки галузей.

Дана методика розроблена ученими Казанського державного технологічного університету. Вони пропонують здійснювати розподіл всіх підприємств по класах кредитоспроможності. Розрахунок класу кредитоспроможності пов'язаний з класифікацією оборотних активів по ступені їх ліквідності.

Особливості формування оборотних коштів в нашій країні не дозволяють прямо використовувати критерійні рівні коефіцієнтів платоспроможності (ліквідності і фінансової стійкості), вживаних в світовій практиці. Тому створення шкали критерійних рівнів може спиратися лише на середні величини відповідних коефіцієнтів, розраховані на основі фактичних даних однорідних підприємств (однієї галузі).

Розподіл підприємств по класах кредитоспроможності відбувається на наступних підставах:

• до першого класу кредитоспроможності відносять фірми, що мають хороший фінансовий стан (фінансові показники вищі средньогалузевих, з мінімальним ризиком неповернення кредиту);

• до другого - підприємства із задовільним фінансовим стан (з показниками на рівні средньогалузевих, з нормальним ризиком неповернення кредиту);

• до третього класу - компанії з незадовільним фінансовим станом, що мають показники на рівні нижчий средньогалузевех, з підвищеним ризиком непогашення кредиту.

Оскільки, з одного боку, для підприємств різних галузей застосовуються різні показники ліквідності, а, з іншого, специфіка галузей припускає використовування для кожної з них своїх критерійних рівнів навіть за однаковими показниками, ученими Казанського державного технологічного університету були розраховані критерійні значення показників окремо для кожної з таких галузей, як:

• промисловість (машинобудування);

• торгівля (оптова і роздрібна);

• будівництво і проектні організації;

• наука (наукове обслуговування).

У разі диверсифікації діяльності підприємство віднеситься до тієї групи, діяльність в якій займає найбільшу питому вагу.

Нижче наведені значення критерійних показників для розподілу підприємств промисловості (машинобудування) по класах кредитоспроможності.

Найменування показникаЗначення показників по класах1 клас2 клас3 класСпіввідношення позикових і власних засобів< 0,80,8-1,5> 1,5Вірогідність банкрутства (Z- рахунок Альтмана)>3,01,5-3,0< 1,5Загальний коефіцієнт покриття (ліквідність балансу)>2,01,0-2,0< 1,0

Слід зазначити, що наведену класифікацію можна використовувати при діагностиці таких зовнішніх складових економічної безпеки як ринкової або інфраструктурної.

9.4. Методи організації зовнішньої економічної безпеки підприємства

121

Найважливішою функціональною складовою зовнішньої безпеки є структурно корпоративна. Формування захищеної корпоративної структури є головним стратегічним завданням, що мають вирішити власники підприємства. Тільки ефективна корпоративна структура здатна захистити підприємство від можливих рейдерських атак та дати йому можливість зосередитись на вирішенні внутрішніх проблем підприємства по підвищенню конкуретоспроможності продукції та ефективності виробництва.

Основними завданнями стуктуризації бізнесу є:

• забезпечення максимального рівня безпеки і легальності корпоративних прав;

• забезпечення високого рівня безпеки та унеможливлення відторгнення майнових прав;

• забезпечення високого рівню захисту нематеріальних активів;

• забезпечення зростання вартості бізнесу та його інвестиційної привабливості.

Один із варіантів захисту корпоративної структури підприємства наведений на рис.9.1.

Цей варіант вважається одним з найбільш оптимальних варіантів структурування бізнесу. Основою зазначеної концепції є створення холдингової компанії. Така організаційна структура дозволяє вирішувати ті задачі, які ставить власник. За такої схеми всі активи консолідовані на одній холдинговій компанії, яка може бути зареєстрована як в Україні так і за її межами. Причини об' єднання активів на нерезидентному холдингу наступні:

• консолідація активів придприємства на балансі юридичної особи, що працює в правоовму полі зрозумілому зовнішньому інвесторові;

• мінімізація оподаткування прибутку тримуваного у формі дивідендів в наслідок використання угоди про запобігання подвійного оподаткування;

• можливість ефективного захисту біснесу з використанням міжнародних правових інститутів;

• зрозуміла і сприймана в світі система звітності по міжнародним стандартам;

• ефективна система управління підприємством;

• особий статус іноземного інвестора наданий діючим в Україні законодавством. Кінцевим власником всього бізнесу є інвестиційний фонд. Інвестиційний фонд -

найбільш зрозумілий для інвестора інструмент для управління капіталовкладеннями. Він забезпечує просту процедуру входу і виходу з фонду. Інвестиційний фонд гарантує конфіденціальність володіння бізнесом за рахунок дистнціонування від власності, забезпечуючи необхідний рівень контролю і управління.

Така структура власності, загальновизнана в світі, довела свою ефективність. Цією концепцією користувались українські і російські компанії при виході на IPO (initialpublic offerings - початкова публічна пропозиція)

Вищенаведена концепція не є єдиним варіантом структурування бізнесу. Вибір концепції залежить від стану та рівня розвитку бізнесу, стратегії розвитку певного сектору економіки. Наприклад, замість холдингу можна використати офшорну компанію.

Струтурування бізнесу займає певний час і потребує значних коштів. Принцип захисту бізнесу - вибрана схема повинна приносити економічний ефект.

Так створення холдингу обійдеться в десять разів дорожче ніж офшорної компанії, а інвестиційного фонду в десять разів дорожче ніж холдингу. Тому для малого бізнесу потрібен дрібний інструмент а для великого - великий.

В разі структурування бізнесу, організація зовнішніх функціональних складових економічної безпеки покладається на керуючу компанію або холдинг, в залежності від обраної схеми захисту бізнесу.

123