7.5. Особливості оцінки гудвілу.

Важливим моментом є врахування при оцінці такого специфічного виду нематеріального активу як "гудвіл".

У вітчизняній практиці термін «гудвіл» вживається під час купівлі-продажу підприємств і дедалі ширше входить у вітчизняну практику. Досить сказати, що він згадується у 38 законодавчих актах України. Проте слід зазначити, що визначення гудвілу, які наводяться у законодавчих та нормативних актах, відрізняються між собою і в основному зводяться до визначення його як результату порівняння вартостей, тобто гудвілу, що виникає під час придбання.

Гудвіл - це, перш за все, загально визнана позитивна оцінка споживачами репутації, стилю роботи, корпоративної культури, товарного знаку підприємства.

Про наявність гудвілу можна говорити тільки по ступеню успішності ведення бізнесу. Необхідність оцінки гудвілу виникає при:

• купівлі продажу бізнесу;

• злитті компаній;

У складі гудвілу можуть оцінюватися нематеріальні активи, що умовно можуть бути поділені на дві групи:

1. Невід' ємні від підприємства нематеріальні активи: кваліфікація персоналу; досягнення в області реклами; передові технології що здатні випускати широкий спектр сучасних продуктів; продуктивні зв' язки зі споживачами і поставщиками; переваги природньго і териториального характеру.

2. Невід' ємні від працівника нематеріальні активи: особиста репутація; кваліфікація - наявність сертифікатів ліцензій на виконання певних видів робіт та послуг; комерційні здібності визнані споживачами.

Оцінюючи українські підприємства, потенціальні інвестори і партнери дедалі частіше звертають увагу саме на вартість нематеріальних активів. За даними компанії Ernst & Young, у структурі власності найбільших світових корпорацій (Disney, Microsoft, Nike) невідчутні активи вже становлять понад половину загальної вартості компанії. Особливо це стосується високотехнологічних підприємств. Корпорація Microsoft, маючи ринкову капіталізацію, в сотні мільярдів доларів, налічує на балансі матеріальних активів всього кілька мільярдів доларів.

Але за Українськими стандартами обліку оцінити можна лише гудвіл, який виникає в разі придбання.

Відповідно до П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств»: гудвіл - це перевищення частки придбання над справедливою вартістю ідентифікованих активів і зобов' язань на дату придбання; справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов' язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедлива вартість - це ринкова вартість підприємства, яка визначається передпродажною оцінкою, і зрозуміло, що вона включає частину внутрішньо створеного гудвілу.

Щодо оцінки внутрішнього гудвілу, то це питання є проблематичним, оскільки за вітчизняними та міжнародними стандартами не визнаються активами більшість складових гудвілу. Так, відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активами (хоча й пов' язані з майбутніми економічними вигодами), а суми на їх придбання списуються на витрати звітного періоду, в якому ці операції були здійснені:

• витрати на дослідження;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• витрати на підвищення ділової репутації підприємства, на створення торгових марок та

ін.

93