Вирощування лошат.

Їх проганяють алюром 1,5 …3 год, випасають цілодобово. З річного віку привчають до вуздечки з вудилом, збруї і руху в ній при управлінні віжками. В 2,5 річному віці лошата повинні бути привчені до роботи в парній упряжці. З трьох років їх допускають до всіх робіт. Найпродуктивніша робота в 4…15 років. Один раз на тиждень коні повинні відпочивати. Якщо немає концкормів то практикують 6-разову годівлю, 4-разове напування.

Утримання дійних кобил для виробництва кумису. У кобилячому молоці більше легкозасвоюваних альбумінів, і глобулінів, пептонів та амінокислот, проте менше жиру і білка. Молочного цукру у молоці на 20%, а вітамінів, особливо вітаміну С, у 5…10 разів більше, ніж у коров’ячому молоці. Доять після 40 діб після жереблення. Доять часто, а процес молоковіддачі триває від 40с до 2хв.

Після жереблення лоша ссе кобилу цілодобово, чим подразнює і стимулює молочну залозу, і викликає виділення в кров лактогенних гормонів.

У господарствах кумисолікувальних санаторіїв кобил доять у доїльному залі через 1,5…2 год. Утримання кобил з лошатами вночі стимулює лактаційну діяльність. Сухостійний період повинен бути не менше 3 місяців.

Вимоги до збруї.

Упряж – це пристосування, що одягають на коня для роботи та управління ним. Добре підігнана забезпечує високу продуктивність і профілактує травматизм. Основні вимоги до збруї: міцність, легкість, простота у виготовленні і ремонті, універсальність для різного господарського використання, вона не повинна викликати пошкодження, стримувати рух коня, утруднювати дихання і кровообіг. Після роботи збрую очищають від бруду і поту, висушують і ремонтують; розпушують, постукуючи палицею по повсті, попругу розминають руками; шкіряні частини не рідше двох разів на місяці змазують маззю (смалець з дьогтем).

Догляд за кіньми.

Шкіра має захисну, видільну, теплорегулюючі функції і безперервно здійснює рефлекторний зв’язок організму із навколишнім середовищем. Коней необхідно щоденно чистити. Після кожної роботи їх розтирають солом’яним скрутнем і якщо піт висохне ретельно чистять щіткою і спеціальним скребком, починаючи зліва з голови, і переходячи на шию, тулуб та кінцівки. Щіткою спочатку рухають проти волосу, потім за волосом, очищають її (щітку) до скребка. Далі шкіру протирають зволоженим сукном. Після роботи коня обмивають водою, просушують, масажують м’язи й сухожилля у ділянці п’ясті і плюсни.

Утримують коней на сухій підстилці, копита щоденно розчищають дерев’яним ножем чи гачком. При роботі на шосе чи твердому грунті коней підковують на всі чотири ноги.

Контрольні запитання 1. Які типи ферм існують у конярстві. 2. Характеристика систем утримання коней. 3. Особливості гігієни утримання коней в стайнях. 4. Особливості годівлі та напування коней. 5. Гігієнічні вимоги до утримання жеребних кобил. 6.Гігієнічні вимоги до збруї. 7. Гігієна доїння кобил.

Заняття 6.5. Гігієна птиці

Мета заняття. 1.Вивчити системи утримання і гігєнічну характеристику виробництва продуктів птахівництва в підсобних господарствах і на птахопідприємствах. 2. Особливості мікроклімату пташників. 3. Світловий режим у птахівництві. 4.Гігієнічні вимоги до годівлі, утримання і догляду молодняку птиці. 5. Санітарна оцінка інкубації яєць. 6. Основні санітарно-гігієнічні вимоги при вирощуванні бройлерів.

Птахівничі підприємства проектують згідно норм технологічного проектування. Їх розміри залежать від виходу продукції, поголів’я птиці і визначаються в товарних - за середньо-річним поголів’ям курей несучок або самок перепелів, та виходу харчових яєць. М’ясного напрямку - за чисельністю бройлерів, що здаються на м’ясо (курчат, індичат, каченят, гусенят, цесарок, перепелів) і виходу м’яса

Племінних - за чисельністю посадочних місць дорослої птиці та виходу племінного молодняку чи яєць для інкубації.