- •Розділ 1. Теоретичні засади безпеки життєдіяльності людини
- •1.1. Предмет і завдання курсу безпеки життєдіяльності
- •1.2. Класифікація небезпек
- •1.3. Означення і вимірювання ризику
- •1.4. Методологія дослідження ризику
- •Порівняльна характеристика методик дослідження ризику
- •Розділ 2. Природні загрози на життєдіяльність людей
- •2.1. Класифікація стихійних лих та етапи боротьби з ними
- •2.2. Метеорологічні стихійні лиха
- •2.3. Топологічні стихійні лиха
- •2.4. Тектонічні та телургічні стихійні лиха
- •2.5. Інфекційні захворювання людей
- •Класифікація інфекцій (за л.В. Громашевським та і.І. Йолкіним)
- •Розділ 3 Техногенні небезпеки та їхні наслідки
- •3.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.2. Екологічна безпека
- •3.3. Радіація і життєдіяльність
- •Норми радіаційної безпеки
- •Граничнодопустимі дози та межі доз для груп критичних органів
- •3.4. Антропогенні аварії без зміни екосистеми
- •Морський та річковий транспорт. Корабельна аварія; катастрофа – аварія морського (річкового) об’єкта, унаслідок якої він затонув або сталося його повне конструктивне зруйнування.
- •Розділ 4 Соціально-політичні небезпеки
- •4.1. Мир і безпека
- •4.2. Жертви тероризму
- •4.3. Соціальні та психологічні фактори ризику
- •Комерційне шахрайство по телефону
- •Вигнанці
- •Пошуки «волі»
- •Основні причини трудової міграції. Що змушує наших співвітчизників шукати кращої долі за кордоном?
- •Італія стане їхнім домом
- •Інвестори без прав
- •Розділ 5 Людський чинник
- •5.1. Психофізіологічна надійність людини
- •5.2. Фізіологічна надійність людини
- •5.3. Психологічна надійність людини
- •5.4. Фактори, які знижують працездатність
- •Розділ 6 Організаційно-функціональна структура захисту населення у надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Єдина Державна система цивільного захисту (єдс)
- •6.2. Організація радіаційного й хімічного спостереження
- •6.3. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
- •Розділ 7 Управління силами і засобами цивільного захисту
- •7.1. Система управління силами цз
- •7.2. Організаційна структура цивільної оборони (цо) на об'єкті господарської діяльності (огд) та планування її роботи
- •Начальник цо (цз) огд
- •7.3. Знезараження після надзвичайних ситуацій
- •7.4. Організація і проведення дезактивації, дегазації транспортних засобів та техніки
- •Витрати матеріалів і часу для дезактивації транспорту і техніки*
Розділ 2. Природні загрози на життєдіяльність людей
2.1. Класифікація стихійних лих та етапи боротьби з ними
Стихійні лиха – це небезпечні природні явища, процеси: літосферного, атмосферного, гідрологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, об’єктів народного господарства.
Згідно з номенклатурою аварій і катастроф, запропонованої ВООЗ, розрізняють:
а) стихійні лиха – метеорологічні (бурі та урагани), топологічні (повені, снігові обвали, зсуви, осипи тощо), телурічні та тектонічні (землетруси, виверження вулканів);
б) аварії – вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, аварії кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання.
Лише аварії є антропогенними катастрофами, а всі інші – стихійними лихами. За визначенням ВООЗ, катастрофа – це ситуація, яка представляє неочікувану, серйозну і непередбачувану загрозу для здоров’я людей. Комітет ВООЗ з проблем сучасного суспільства визначає катастрофи як явища природи чи акції людини, які представляють чи несуть загрозу для людського життя в такій мірі, що вимагають негайної додаткової допомоги. Є й інше, більш коротке формулювання: «катастрофа – це непередбачувана і неочікувана ситуація, з якою потерпіле населення не здатне справитися самостійно».
Залежно від характеру дії стихійних лих розрізняють миттєво розповсюджувані (землетрус) і поступово розповсюджувані (ураган, бурі, повені, пожежі). Коли при поступово розповсюджуваних лихах є можливість провести доволі широкий комплекс попереджувальних робіт до виникнення лиха і в період попередження до самої дії стихії, то при миттєвих лихах проводяться лише відновлювальні роботи (профілактика можлива не в конкретному місці землетрусу, а в доволі широкій сейсмічній зоні).
Існує градація стихійних лих і за можливістю їх локалізації. До стихійних лих поступової локалізації можна віднести, наприклад, пожежі, повені, селеві потоки, до нелокалізованих – урагани, бурі, циклони. Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи.
Перший етап – проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха, коли це можливо, чи зменшення його наслідків, коли біда неминуча. Такі роботи проводяться задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу.
Другий етап – роботи з локалізації, а в ряді випадків і з ліквідації стихійного лиха в період його дії. Мета цих робіт – максимально зменшити зони найбільш тяжких наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії.
Третій етап – ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії заспокоїлися. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять обширний комплекс відновлювальних робіт.
Тривалість етапу залежить від об’єму руйнувань, і в більшості випадків він триває значний час, інколи декілька років. Найбільш складний і відповідальний другий етап, оскільки доводиться працювати в умовах безпосередньої дії стихії. Найбільш трудомісткий третій етап.
Досвід показує, що найбільш тяжка обстановка виникає там, де мають місце неорганізованість, відсутність необхідних знань у людей, які потрапили в зону стихійного лиха.
При певних обставинах стихія, що розбушувалася, стає непідвладною людині, на тривалий час своєю руйнівною дією охоплює величезні простори, спустошуючи все навкруги, приносячи людям горе і страждання. Стихійне лихо – явище природи, яке має надзвичайний характер і приводить до різкого порушення нормального способу життя великих груп людей, до пошкодження, а часом і знищення значних матеріальних цінностей. У ряді випадків стихійні лиха викликають загибель людей чи наносять суттєві збитки їх здоров’ю.
Так, за даними Міжнародного Червоного Хреста, стихійні лиха за 100 останніх років забрали більше 11 млн людських життів, у тому числі від повенів – 9, від ураганів – 1, від землетрусів – 1. У наш час спостерігається тенденція росту чисельності потерпілих від стихійних лих через збільшення загальної чисельності населення Землі і заселенням раніше нежилих районів, які найбільше потерпають від дії стихії. Картини після деяких стихійних лих можуть зрівнятися з наслідками сучасної війни, і для ліквідації їх потрібні зусилля багатьох країн світу. І як би людство не хотіло змиритися з проявами розбурханої сили стихії, на сьогодні воно мусить у більшості випадків виконувати пасивну роль, проводячи лише комплекс робіт з ліквідації їх наслідків.