- •Розділ 1. Теоретичні засади безпеки життєдіяльності людини
- •1.1. Предмет і завдання курсу безпеки життєдіяльності
- •1.2. Класифікація небезпек
- •1.3. Означення і вимірювання ризику
- •1.4. Методологія дослідження ризику
- •Порівняльна характеристика методик дослідження ризику
- •Розділ 2. Природні загрози на життєдіяльність людей
- •2.1. Класифікація стихійних лих та етапи боротьби з ними
- •2.2. Метеорологічні стихійні лиха
- •2.3. Топологічні стихійні лиха
- •2.4. Тектонічні та телургічні стихійні лиха
- •2.5. Інфекційні захворювання людей
- •Класифікація інфекцій (за л.В. Громашевським та і.І. Йолкіним)
- •Розділ 3 Техногенні небезпеки та їхні наслідки
- •3.1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •3.2. Екологічна безпека
- •3.3. Радіація і життєдіяльність
- •Норми радіаційної безпеки
- •Граничнодопустимі дози та межі доз для груп критичних органів
- •3.4. Антропогенні аварії без зміни екосистеми
- •Морський та річковий транспорт. Корабельна аварія; катастрофа – аварія морського (річкового) об’єкта, унаслідок якої він затонув або сталося його повне конструктивне зруйнування.
- •Розділ 4 Соціально-політичні небезпеки
- •4.1. Мир і безпека
- •4.2. Жертви тероризму
- •4.3. Соціальні та психологічні фактори ризику
- •Комерційне шахрайство по телефону
- •Вигнанці
- •Пошуки «волі»
- •Основні причини трудової міграції. Що змушує наших співвітчизників шукати кращої долі за кордоном?
- •Італія стане їхнім домом
- •Інвестори без прав
- •Розділ 5 Людський чинник
- •5.1. Психофізіологічна надійність людини
- •5.2. Фізіологічна надійність людини
- •5.3. Психологічна надійність людини
- •5.4. Фактори, які знижують працездатність
- •Розділ 6 Організаційно-функціональна структура захисту населення у надзвичайних ситуаціях
- •6.1. Єдина Державна система цивільного захисту (єдс)
- •6.2. Організація радіаційного й хімічного спостереження
- •6.3. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях
- •Розділ 7 Управління силами і засобами цивільного захисту
- •7.1. Система управління силами цз
- •7.2. Організаційна структура цивільної оборони (цо) на об'єкті господарської діяльності (огд) та планування її роботи
- •Начальник цо (цз) огд
- •7.3. Знезараження після надзвичайних ситуацій
- •7.4. Організація і проведення дезактивації, дегазації транспортних засобів та техніки
- •Витрати матеріалів і часу для дезактивації транспорту і техніки*
1.3. Означення і вимірювання ризику
У програмі запропоновано використовувати в навчальному процесі поняття ризику для оцінки небезпеки, вивчати концепцію припустимого ризику та методи управління ризиками. Життя довело нагальну потребу та своєчасність ризик-орієнтованого підходу до вивчення явищ, які зумовлюють появу та розвиток надзвичайних ситуацій, а головне – для запобігання їм та зниження шкоди, яку вони несуть.
У системі наук про безпеку людини особливе місце посідають науки з ризику, адже ризик є невід’ємним супутником суспільства і окремої людини зокрема.
Ризик і пов’язані з ним загроза та шкода не є об’єктивними категоріями, що ведуть до різноманітності у визначеннях, і це підтверджуються таким фактом. Товариство аналізу ризику (Англія, 1982) заснувало комітет, що займався визначенням ризиків. Після кількох років роботи комітет запропонував список визначень, що містив 14 варіантів визначення ризиків і повідомив, що він не може зробити остаточний вибір (вибрати найкраще визначення). Комітет рекомендував вибрати будь-яке конкретне визначення ризику, виходячи з конкретних умов конкретної ситуації. Таким чином, ідентифікація ризику, загроз і шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних передумов. Про це свідчить і велика кількість визначень поняття «ризик».
Ризик – це відношення кількості небезпечних подій із заподіяною шкодою (n) до максимально можливої їх кількості за певний проміжок часу (N):
R = n : N.
Головний аспект теорії ризику полягає в тому, що кожна небезпека має певну ймовірність реалізації. Ми завжди живемо з певним ризиком зазнати ураження від небезпек, які нас оточують.
Ризик – ймовірність реалізації потенційної небезпеки, що ініціюється певними обставинами та (або) негативних наслідків цієї реалізації.
Термін «ризик» має універсальне значення. Він вказує на дію, яка може або повинна статися з невпевненістю або з невизначеністю. Ризик – це шанс, при якому може статися щось небезпечне і небажане. Його специфіка може бути визначена в термінах імовірності – часу, місцезнаходження, шкоди (як оцінки наслідків небезпеки).
У Голландії рівень прийнятого ризику встановлено у законодавчому порядку. Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику смерті вважається ризик, що дорівнює 10–6 на рік, малим вважається ризик, що дорівнює 10–8.
Уже більше 20 років у розвинених країнах під час прийняття рішень стосовно об’єктів підвищеної небезпеки використовуються різні методи розрахунку ризику. Насамперед, це стосується рішень відносно об’єктів підвищеної небезпеки, в першу чергу, атомних станцій. Із деякими уточненнями підходи до питань ядерної безпеки можуть застосовуватись до потенційно небезпечних промислових установок і, в більш загальному плані, для управління багатьма видами ризиків в основних життєвих контекстах: особистому, економічному, виробничому, екологічному, фізичному (здоров’я), інформаційному, суспільному і політичному вимірах. Розвинуті країни (Німеччина, США, Англія та ін.) досвід та практику забезпечення безпеки високих технологій (ядерна енергетика, авіація) перенесли з необхідними уточненнями та корективами на основні сфери життя і діяльності суспільства. При цьому було враховано, що випадки та інциденти, надзвичайні ситуації в авіації та на трасах газопроводу, атомній енергетиці і кондитерській промисловості, на воді і суші, в побуті і виробництві, попри галузеве розмаїття, мають тотожний теоретичний базис ідентифікації джерел небезпек та побудови захисних бар’єрів.
Зробивши аналіз багатьох робіт, присвячених ризику, дійшли до висновку, що матеріал Е. Дж. Хенлі та Х. Кумамото залишається актуальним.
У цьому сенсі обрахунки Е. Дж. Хенлі та Х. Куматото (табл. 1.2) на прикладі США є актуальними і показовими для нинішнього покоління студентів.
Таблиця 1.2.
Індивідуальний ризик передчасної смерті в результаті різних причин
(за Е. Дж. Хенлі та X. Кумамото)
Причини нещасного випадку |
Кількість смертних випадків за 1972 р. |
Ймовірність передчасної смерті з розрахунку на рік* |
Міський транспорт |
55 791 |
3х10–4 |
Падіння |
17 827 |
9х10–5 |
Пожежі й гарячі субстанції |
7451 |
4х10–5 |
Утоплення |
6181 |
3х10–5 |
Отруєння |
4516 |
2х10–5 |
Вогнепальна зброя |
2309 |
1х10–5 |
Машини і механізми (1968 р.) |
2054 |
1х10–5 |
Водний транспорт |
1743 |
9х10–6 |
Повітряний транспорт |
1778 |
9х10–6 |
Падіння предметів |
1271 |
6х10–6 |
Ураження електричним струмом |
1148 |
6х10–6 |
Залізничний транспорт |
884 |
4х10–6 |
Ураження блискавкою |
160 |
5х10–7 |
Торнадо |
118** |
4х10–7 |
Урагани |
90*** |
4х10–7 |
Всі інші причини |
8695 |
4х10–5 |
Всі причини |
11 5000 |
6х10–4 |
Нещасні випадки, пов`язані з використанням ядерної енергії (100 реакторів) |
– |
2х10–10**** |
*В розрахунку на все населення США, якщо не зазначено інакше.
**Середня за період з 1953 по 1971 р.
***Середня за період з 1901 по 1972р.
****З розрахунку людей, що проживають в умовах ризику цієї категорії.
У тлумачному словнику наводиться таке визначення поняття «ризик»: «Усвідомлена можливість небезпеки». Точнішим, очевидно, слід вважати інше визначення: «Усвідомлена ймовірність небезпеки». В технічних термінах, наприклад, враховуючи, що кількість смертельних випадків в результаті автомобільних аварій у США протягом року становить 50 тис., ймовірність загибелі будь-якого з 200 млн жителів США внаслідок автомобільної аварії протягом року становить:
Через те, що наслідком події може бути не лише смерть, вираз індивідуального ризику можна записати в такому більш загальному вигляді:
Якщо кількість автомобільних аварій у США протягом року становить 50 млн, а частота такого наслідку аварії, як смерть людини, дорівнює , то для ризику дістаємо такий вираз:
Таким чином, кількісно ризик виражається в різних одиницях . У зазначеному прикладі, ризик виражається і як у розрахунку кількості смертей на одну людину за рік, так і в розрахунку кількості смертей на 200 млн людей (усе населення США) за рік.
Громадський ризик імовірних збитків майна внаслідок автомобільних аварій:
Імовірнісна оцінка 2,5 · 10–4 смертей/людино-рік означає, що якби громадяни США мали рівні шанси загинути в результаті автомобільних аварій, за умови відсутності інших можливих причин смерті, все населення країни загинуло б протягом 4 тис. років.
Це міркування неточне, оскільки виходить з того, що при кратному повторенні дослідів випадкова подія, імовірність настання якої дорівнює 1 : k, обов’язково відбудеться один раз. У той же час очевидно, що ця подія може й не відбутись в жодному з k дослідів, оскільки її ймовірність дорівнює (1 – 1/k)k. Твердження такого типу справедливі тільки стосовно великих груп об’єктів, у даному випадку – людей. Будь-який водій може сказати: «Все це не має для мене ніякого значення, я можу загинути в автомобільній аварії сьогодні». І він буде правий.
Слід зазначити, що інтерпретація добутої оцінки ризику може призвести до цілком різних наслідків. Наприклад, рівень ризику в 0,1 смертей за рік стосовно залізничних аварій може означати як загибель 100 людей в одній аварії через кожні 1000 років, так і загибель однієї людини через кожні 10 років. У цілому громадськість ігнорує аварії, які супроводжуються загибеллю одиниць, тоді як потенційна можливість аварій, що супроводжуються загибеллю сотень людей, привертає більшу увагу громадськості.
Метод дослідження ризику, описаний вище, випливає з класичної концепції повторності подій і їхніх відносних частот. Якщо ж дослідження ризику показує, що атомний реактор, який проектується в процесі експлуатації, створює рівень ризику, що дорівнює 10–6 смертей за рік, то треба ясно розуміти, що в цьому разі про повторність події не може й бути мови, а сама розглянута ситуація належить до категорії «рідкісних подій», до яких не можна застосовувати класичний статистичний імовірнісний підхід.
Абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідуму незалежно від його способу життя. Ми живемо тому, що щоденно уникаємо або виживаємо в різних «ризикованих» ситуаціях.
Якщо рівень ризику падає до значення, меншого ніж 10–6 смертей за рік, то середній індивідуум не виявляє стурбованості і, як правило, не вживає ніяких особливих застережних заходів – у повсякденному житті ми не боїмося загинути в результаті ураження блискавкою. Ґрунтуючись на цьому положенні, багато спеціалістів вважають, що рівень ризику в смертей за рік і є тим максимальним рівнем, який допустимий в умовах промислової діяльності.