7.4. Організація і проведення дезактивації, дегазації транспортних засобів та техніки
Забруднення транспортних засобів та техніки радіоактивними речовинами може відбуватися під час випадання радіоактивного пилу, речовин з радіоактивної хмари або при подоланні зараженої РР місцевості.
При однакових рівнях радіації на місцевості ступінь забруднення машин може бути різним в залежності від їх виду, стану та умов забруднення. Це пояснюється тим, що з гладеньких, похилих поверхонь радіоактивний пил легко осипається або змивається опадами, а на поверхнях складної конфігурації концентрується.
Вважається, що при випаданні радіоактивного пилу, речовин в суху погоду транспортні засоби та техніка забруднюються із щільністю, яка складає 10% від щільності забруднення місцевості. Якщо транспортні засоби та техніка забруднені за рахунок процесів вторинного пилоутворення, можна вважати, що ступінь їх забруднення приблизно у 100 разів менший від ступеня забруднення місцевості.
Оскільки між рівнем радіації на забрудненій місцевості є деяке співвідношення, то можна, визначивши рівень радіації на місцевості, орієнтовно оцінити і ступінь забруднення розміщених на ній транспортних засобів і техніки:
Qтехн=80 х Р,
де Р - рівень радіації на місцевості, Р/год.
В залежності від наявності засобів дезактивації, ступеня забруднення і часу використовується той чи інший способи дезактивації.
Один з найбільш доступних способів дезактивації – це змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском. Виконується він за допомогою спеціальних машин і приладів або машин і приладів, які використовуються в народному господарстві. При змиванні радіоактивного пилу всю поверхню забрудненого об'єкта послідовно зверху до низу обмивають сильним струменем води. Струмінь спрямовують під кутом 30-60° до поверхні, яка обробляється, на відстані 3-4 м з тим, щоб вода стікала на землю, а не розбризкувалася у різні боки. Особливо щільно промивають пази і щілини. Ступінь забруднення об'єкта в результаті такої обробки може бути знижений у 10-20 разів.
Іншим способом дезактивації є змивання радіоактивних речовин водою або миючими розчинами з одночасним протиранням підручними засобами. змоченими у дезактивуючих розчинах, водою або розчинниками. Для досягнення повноти дезактивації забруднені поверхні обробляють 2-3 рази. Після кожної обробки поверхня протирається насухо.
Взимку обробку забруднених об'єктів можна проводити 2-3-разовим протиранням їх поверхні снігом. Особливу увагу приділяють обробці важкодоступних місць. Для дезактивації сухих незамаслених поверхонь користуються методом пиловідсмоктування. Відсмоктування пилу здійснюється при одночасному протиранні зверху до низу поверхні, то обробляється щітками. Особливо щільно обробляються пази та щілини, а також деталі та вузли, яких торкається особовий склад при використанні техніки.
Часткова дезактивація транспортних засобів і техніки здійснюється при необхідності після виходу із забрудненого району. Для проведення часткової дезактивації в першу чергу використовуються підручні засоби: віники, щітки і т. ін. Можна також використовувати дезактивуючі комплекти і спеціальні розчини, якщо вони є в наявності.
Часткова дезактивація проводиться обслуговуючим персоналом транспортних засобів і техніки. За допомогою спеціальних засобів і матеріалів обробляються ті місця та вузли машин, до яких торкалися в процесі керування. Дезактивацію автомобіля починають з обробки тенту. Спочатку його вибивають, знаходячись у внутрішній частині кузова; потім, ставши на задній борт кузова, обмітають віником або щіткою. Верх кабіни, моторну частину автомобіля, переднє скло, щітки та підніжки обмітають та протирають. Потім обробляють внутрішні поверхні кабіни, прилади та важелі управління. Якщо на машині передбачається перевезення людей, то додатково обробляється задній борт із зовнішнього боку і внутрішня поверхня кузову.
Аналогічно проводять дезактивацію залізничного транспорту, літаків, сільськогосподарської, будівельної, шляхової та іншої техніки.
Якщо радіоактивні речовини випали разом із снігом, його необхідно одразу прибрати з транспортних засобів і техніки. Сніг може підтанути і примерзнути до поверхні машин, тоді його зчищають лопатами. Якщо ж сніг розтав, то вода разом з радіоактивними речовинами потрапляє у важкодоступні для обробки місця.
Повна дезактивація транспортних засобів та техніки полягає у видаленні радіоактивних речовин із забруднених поверхонь до допустимих величин забруднення. Вона проводиться за межами забрудненої території на станціях знезараження транспорту, які завчасно створюються на базі миючих відділень гаражів, станцій обслуговування автомобілів, а також на площадках дезактивації, розташованих в польових умовах поблизу водоймищ. а залізничному транспорті та літаках повна дезактивація проводиться в підрозділах обслуговування та ремонту.
Станція знезараження транспорту (СЗТ) являє собою комплекс спеціально пристосованих споруд та площадок (рис.7.3).
Рис. 7.3. Схема розгортання майданчика обробки автотранспорту і техніки:
1 – водозабірний колодязь; 2 – машини, що обробляються; 3 – поливомийні машини; 4 – столи для обробки дрібних деталей; 5 – місце зберігання речовин для знезараження; 6 – оброблені машини на «чистій» половині; Д – дозиметрист
В спорудах для знезараження транспортних засобів і техніки встановлюється одна або декілька потокових ліній. Кожна лінія складається з послідовно розташованих 2-3 робочих постів, на яких обробляються транспортні засоби та техніка. Паралельно потокам встановлюють столи для обробки деталей та вузлів, які знімаються. До кожного робочого посту підводиться гаряча вода (пара) та стиснене повітря, яким дезактивуються машини, що встановлені на естакади. Скид забрудненої води відбувається крізь приймальник у відстійник і далі – в проміжні колодязі. Біля робочих місць розташовуються ємності для приготування дезактивуючих розчинів, щітки, віники та інструмент, які можуть бути потрібними при знезараженні транспортних засобів.
Машини, що прибули на станцію знезараження, надходять на площадку для знезараження транспортних засобів, де дозиметристи визначають ступінь їх забруднення. Місця, що заражені найбільш сильно, відмічаються і в подальшому піддаються більш ретельній обробці. Потім машини звільняються від вантажу і надходять, на перший робочий пост, де з них знімають запасні колеса, тенти, які передають на столи, призначені для обробки деталей. Тут машини також звільняють від бруду і мастила, після чого машини надходять на другий пост, де проводиться дезактивація з використанням миючих дезактивуючих розчинів.
На третьому робочому посту визначається повнота дезактивації машини та проводиться монтаж раніше знятого обладнання.
Машини, що забруднені більше допустимих норм, повертаються для повторної дезактивації. Оброблені машини пересуваються на площадку для знезараження транспортних засобів та техніки, де протираються, змащуються і готуються до виїзду.
Порядок робіт на площадці знезараження, де є два робочі пости, на кожному з яких встановлена поливомийна машина типу ПМ-130, може бути наступним. Машини, які потребують обробки, проходячи дорогою між поливомийними машинами, стають перед кожною з них на естакаді. Кожна поливомийна машина обробляє машину із свого боку. Обробка машини починається з передньої частини, потім машина робить короткочасну зупинку на естакаді для дезактивації кузова та ходової частини, після чого обробляється задня частина машини. Дезактивація з кожного боку триває 2-5 хв.
Витрати матеріалів та часу, необхідного для дезактивації машин та техніки, наведено в табл.. 2.4. Наведені нормативи можуть змінюватися в залежності від ступеня забруднення техніки, її конструктивних особливостей, а також умов роботи та технічного оснащення пунктів обробки
Таблиця 7.3