1.2. Класифікація небезпек

Небезпека – сукупність факторів, що діють постійно або виникають внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, які створюють загрозу для життя або благополуччя людей, об’єктів господарства чи навколишнього природного середовища. Разом з тим небезпека – це негативна властивість, що проявляється у її здатності завдавати шкоди певним елементам життєдіяльності. Якщо йдеться про небезпеку для населення, то в такому разі маються на увазі явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини. Виходячи із вищенаведеного, можна дати таке визначення: небезпеки – основний чинник негативного впливу на людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визначається безпека її життєдіяльності.

Основу освіти має скласти ризик-орієнтований підхід до ідентифікації джерел небезпек, людського чинника та побудови захисних бар’єрів. Аналіз ризику – найважливіша складова процесу управління безпекою. Формування фахівця XXI століття вимагає глибоких знань методології аналізу ризику складних систем «людина – техніка – середовище» як сучасного інструментарію управління безпекою. Світогляд, науковий кругозір, уявлення і знання майбутнього фахівця як базис вироблення відповідного ставлення до проблем безпеки, знання з методології управління ризиком формується в закладах вищої освіти. Отже, фахова освіта є необхідною умовою профілактики, запобігання, попередження надзвичайних ситуацій. Передові суспільства наполегливо ведуть пошуки найкраших методів аналізу й управління ризиком соціально-екологічних систем. Створено міжнародну інформаційну мережу даних з аналізу ризиків, випускаються щомісячні журнали з інформацією про методи розрахунку рівнів ризиків.

Досвід передових країн показує малу ефективність нарощування технічних та організаційних заходів. Першочерговим є підготовка кадрів на сучасній науковій базі. Ряд університетів світу готує професіоналів із безпеки. Так, в Сполучених Штатах Америки за цим напрямом підготовки випускають спеціалістів 69 університетів. Обсяг тільки спеціальної підготовки складає 3500 навчальних годин (О.Ю. Буров). Франція має досконалу систему університетської професійної освіти з безпеки. За цією ж спеціальністю Вупертальський університет (Німеччина) щорічно випускає 1200 студентів. Термін підготовки фахівця-аналітика складає 7–10 років.

В Україні всі технічні університети мають кафедри безпеки життєдіяльності, однак за відсутності державних освітніх стандартів для підготовки дипломованих фахівців напряму «Безпека життєдіяльності» вони не є випускаючими кафедрами.

У Російсійській Федерації з 1991 р. наказом Міністерства освіти курс «Основи безпеки життєдіяльності» введений у загальноосвітніх закладах, закладах початкової і середньої професійної освіти, а з 1993 р. вийшла спільна постанова МНС і Міністерства освіти про початок підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах країни.

Класифікація надзвичайних ситуацій упроваджена в Україні з метою забезпечення організаційної взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями, ліквідацією їх наслідків та веденням державної статистики.

Класифікація здійснюється на підставі Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368, Державного класифікатора надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.11.2001 р. № 552 та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 року № 119.

Залежно від причин походження подій, що зумовили або можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру, і залежно від обсягів заподіяних збитків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайні ситуації класифікуються як державного, регіонального, місцевого та об’єктового рівня.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру зараховуються транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, електроенергетичних системах, аварії в системах нафтогазового промислового комплексу, на очисних спорудах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

До надзвичайних ситуацій природного характеру зараховуються небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі в природних екосистемах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування – збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких акцій; збройні напади, захоплення і утримання атомних електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики або реальна загроза вчинення таких акцій; замах на керівників держави та народних депутатів України: напад, замах на членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, викрадення або спроба викрадення, знищення або спроба знищення таких суден; захоплення заручників із числа членів екіпажу чи пасажирів, встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті; зникнення або викрадення озброєння та небезпечних речовин з об’єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування; виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов’язані з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні фактори ураження населення.

Доповнюючи ці енциклопедичні визначен­ня, можна уточнити, що безпечна життєдіяльність - це загальне визначення всіх кате­горій безпеки за класифікацією ООН.

• економічна безпека трактується як забез­печеність доходом, достатнім для задоволення насущних потреб (гарантований мінімальний дохід). Даючи оцінку загрозі економічній безпеці, першорядне значення мають показники безробіття - один із головних індикаторів еко­номічної безпеки людини. Можливість мати - оплачувану працю - умова запобігання загрозі і убогості та її наслідків для людини. Збільшен­ня в структурі зайнятості «ризикованої зайнятості», переважно контрактної форми найму працівників, означає тимчасову або часткову зайнятість і надає менші гарантії збереження робочого місця і доходів. Зниження надійності доходів - показник нестабільності зайнятості, а також інфляційного знецінення номінальних заробітків;

• продовольча безпека - це доступність ос­новних продуктів харчування, що припускає наявність їх достатньої кількості й вільного доступу до них, достатню купівельну спроможність населення (фізична і економічна доступність продуктів харчування). Загроза продовольчій безпеці оцінюється на основі аналізу наступних показників: добове спожи­вання калорій у відсотках до мінімальної потреби; індекс виробництва продуктів харчу­вання на душу населення; коефіцієнт залеж­ності від імпорту продукції;

• безпека для здоров'я - захищеність люди­ни від ризиків захворюваності, тобто можливість жити в безпечному для здоров'я місці існування; доступність ефективного медично­го обслуговування (відносна свобода від захво­рювань і заражень). Загроза безпеці здоров'я включає несприятливі умови життя: непов­ноцінне харчування, небезпечні для здоров'я умови праці, малі та нестабільні доходи, бідність, зниження доступу до ефективного ме­дичного обслуговування.

Забруднення середовища проживання (ґрунту, питної води, атмосферного повітря, і хімічне і радіаційне забруднення харчової продукції) - один із основних ризиків для здо­ров'я. Екологічні ризики стають всеосяжними і визначаючими. Наприклад, у структурі таких ризиків, як погане харчування або житло, по­чинає переважати екологічна компонента неблагополуччя.

Нерегульовані екологічні параметри житлово-побутових умов населення створюють додат­ковий і істотний ризик для здоров'я. Це стосується, перш за все, якості будівельних матеріалів і місце розташування житла. Не врахо­вуються такі чинники, як геліомагнітні лінії, електромагнітне і радіоактивне випромінюван­ня, загазованість, шум і т. д. Нерідко в безпосередній близькості або навіть у самих житлових приміщеннях розміщуються лабораторії і різні установки, що спричиняють шкідливу дію на здоров'я людини. Екологічні характеристики житла в сучасному вітчизняному містобуду­ванні не враховуються.

Ризики нових біотехнологій можуть бути особливо небезпечними для здоров'я людини і довготривалих перспектив розвитку сус­пільства. Проблема посилюється в країнах з нерозвиненою демократією, недостатнім освітнім рівнем і монополізацією засобів масової інформації. Крім того, прискорення ритму життя приводить до впровадження технологій, що можуть спричинити непередбачувані наслідки.

Особливий ризик представляє материнська смертність як одне із наслідків збільшення сукупності ризиків: несприятливі умови життя, відсутність ефективної медичної допомоги, екологічне неблагополуччя;

• екологічна безпека - це свобода і захист від загрози екологічного забруднення, перш за все: наявність чистого повітря і незабрудненої води; можливість придбання екологічно безпечної їжі; можливість мешкання в умовах, що не представляють небезпеки для здоров'я з погляду екології (житло, умови праці й т. д.); за­хищеність від екологічних катастроф (доступність чистої води і чистого повітря, систе­ма землекористування, що зберігає родючість ґрунту). Загроза екологічній безпеці визна­чається радіаційним забрудненням, хімічним забрудненням навколишнього середовища, гео­магнітними й електромагнітними випромінюваннями.

Крім того, розвиток і впровадження нових біотехнологій пов'язані не лише з вигодою, але і з ризиком для навколишнього середовища і здоров'я людини. На користь отримання комерційної вигоди транснаціональні компанії, контролюючі ринок нових біотехнологій, сприяють їх прискореному впровадженню без достатнього урахування наслідків. Розробка проблем біобезпеки і вжиття відповідних за­ходів захисту на користь людей значно відста­ють від темпів і масштабів упровадження но­вих біотехнологій;

• особиста безпека - свобода і захист люди­ни від фізичного насильства і погроз. Загроза особистій безпеці включає природні й техногенні аварії і катастрофи;ризик нещасних випадків на виробництві, на транспорті, в побуті; смертність від дорожньо-транспортних пригод і т. д.

Зростання злочинності - один із головних чинників і характерних ознак збільшення загрози особистій безпеці. Наявність численних передумов зростання злочинності (зокрема економічних умов) створює вкрай несприят­ливу криміногенну обстановку. Висока частка особливо небезпечної насильницько-корисли­вої злочинності. Збільшуються масштаби діяльності організованих злочинних груп. Різко зростає кількість злочинів у стані сп'яніння і пов'язаних із вживанням нарко­тиків. Збільшується число злочинів, здійсне­них із застосуванням вогнепальної зброї і ви­бухових пристроїв, убивства по найму, рекет, захоплення заручників, шантаж, тероризм. Безпосередню небезпеку представляє також інтенсивне зростання економічних злочинів -помилкова реклама, продаж недоброякісної продукції, фальшивомонетниця і т. д.

Військові та бойові дії (війни між держава­ми, етнічні, релігійні, політичні конфлікти із застосуванням військової сили) також пред­ставляють безпосередню небезпеку для життя людини.

Насильство держави (фізичні тортури, при­мусові роботи в зонах підвищеної небезпеки для здоров'я і життя й т. д.), насильство над дітьми і жінками, насильство на роботі, зрос­тання психічного насильства - характерні ри­си сучасного розвитку, що представляють за­грозу здоров'ю і життю людини;

• суспільна і культурна безпека - захи­щеність культурного різноманіття меншин і за­хист суспільного розвитку від деструктивних тенденцій (збереження культурної своєрід­ності). Загроза культурній і суспільній безпеці викликає руйнування традиційних спільнос­тей - сім'ї, общини, організації, етнічної групи, деструктивні тенденції в розвитку суспільства, які не піддаються точному кількісному вимірюванню, але по силі руйнівної дії можуть мати катастрофічні наслідки.

Культурне різноманіття визнається цінністю і неринковим ресурсом розвитку суспільства. Його зменшення має безліч нега­тивних наслідків для прогресу розвитку люди­ни і суспільства.

Монополізація засобів масової інформації створює в суспільстві стереотипи поведінки і ціннісні установки, що відповідають інтере­сам компаній, контролюючих ці засоби, і мо­же являти небезпеку для розвитку суспільства.

У формуванні суспільної свідомості значне місце посідають засоби масової інформації. Переваги розвитку сучасних інформаційних і комунікаційних технологій використовуються не тільки в благих цілях: створюються сприятливі умови для маніпулювання суспільною свідомістю. Монополія на засоби масової інформації сприяє впровадженню у масову свідомість ідей, цінностей, установок, що відповідають інтересам контролюючих осіб.

Поглиблення нерівності можливостей між соціальними, етнічними, релігійними групами, сільським і міським населенням, між населен­ням різних територій, досягши певної (критич­ної) відмітки, приводить до соціальної напру­женості та конфліктів і може перерости в кри­зу. Наприклад, етнічні та релігійні конфлікти переростають у військові.

Культурне, етнічне, релігійне різноманіття, яке створює міграція, - не лише цінність суспільного розвитку, але й джерело соціаль­ної напруженості та конфліктів. Економічна, політична і соціальна нерівність між мігранта­ми та основним населенням у разі підвищеної міграції сприяє виникненню конфліктів. Надмірний міграційний тиск також викликає і руйнування окремих етносів.

Зниження народжуваності, високе зростан­ня смертності, зокрема осіб працездатного віку, скорочення приросту населення, висока дитяча захворюваність створюють загрозу депопуляції.

Загроза широкого розповсюдження псевдо-культурних знань і цінностей сприяє створен­ню фіктивного людського і соціального капіта­лу, який не піддається точному кількісному вимірюванню, але може зіграти «доленосну» роль у розвитку (деградації) суспільства. Виражається в низькому професіоналізмі, зни­женні значущості етичних норм, створенні культу помилкових цінностей і т. д.

Торгівля наркотиками і розповсюдження наркоманії - одна з найбільш руйнівних загроз людському суспільству;

• політична безпека - можливість жити в суспільстві, яке визнає основні права людини (захист основних прав людини і свобод). Загро­за політичній безпеці характеризується політичними переслідуваннями, систематичними тортурами, жорстоким поводженням; репресіями з боку держави стосовно окремих осіб і груп; кон­тролем сфери ідеології та інформації.

Розрізняють і інші компоненти безпеки, з яких на першому місці стоїть державна безпе­ка, потім - соціальна безпека, енергетична без­пека, науково-технічна безпека, інформаційна безпека, духовна безпека, безпека праці, пожежна безпека тощо.

У реальному житті всі ці категорії тісно взаємопов'язані й доповнюють одна одну. Боротьба з бідністю, злочинністю, захист робочих місць, доходів, безпека здоров'я, навколишнього середовища - такі щонайгостріші проблеми люд­ства, і в першу чергу жінки. Все це включає інтегроване поняття «Безпека життєдіяльності».

Цей термін порівняно недавно увійшов до на­шого життя. Проте, він швидко вписався в міжнародну і національну лексику, знайшов свій кон­кретний розвиток у ряді міжнародних документів. Залежно від ознаки, взятої за основу кла­сифікації, загрози можуть розрізнятися: за сту­пенем універсальності - загальні й специфічні; за часом дії - постійні, довготривалі, короткос­трокові; за територіальною поширеністю -глобальні, регіональні, національні (в рамках певних національних меж), місцеві; за спосо­бом дії - відкриті (явні) та приховані (латентні); за джерелами виникнення – природні (природна стихія), штучні (результат людської діяльності), змішані (людська діяльність, що сприяє виникненню стихійного лиха); за ха­рактером виникнення - навмисні й ненавмисні (як закономірний або непередбачений побічний результат певних дій або явищ); за ха­рактером дії - ті, що виявляються поступово або раптово; які заподіюють збиток прямо (безпосередньо) або побічно; за ступенем небезпеки - з наслідками, що можна усунути, не­можливо усунути або усунути частково; за ступенем запобігання - загрози, які можна по­передити повністю, частково і яким не можна запобігти зовсім.

Цікавий поділ руйнівних сил і, відповідно, шляхів зменшення шкоди пропонує В. Хеддон.

1. Запобігання виробленню та накопиченню окремих форм енергії: продукуванню та нагромадженню вогнепальної зброї, нагромадженню снігу, що спричинює лавини в горах, розміщенню дітей на високих стільцях, з яких вони можуть упасти, тощо.

2. Зменшення кількості нагромадженої енергії: розукрупнення великих складів хімічних речовин, бомб, петард та феєрверків, зменшення висоти трамплінів у басейнах, обмеження швидкості транспорту і т. ін.

3. Запобігання неконтрольованому вивільненню енергії: аваріям на атомних електростанціях, ураженню електричним струмом, втечі небезпечних звірів тощо.

4. Зменшення швидкості виходу енергії з її джерела та відповідна зміна її розташування у просторі, наприклад: зменшення швидкості спалювання вогненебезпечних матеріалів, послаблення витоку газу з повітряної кулі, зменшення крутизни схилів для лижників-початківців.

5. Віддалення у просторі чи в часі вивільненої енергії від живих організмів чи неживих структур, які можуть бути знищені або пошкоджені: евакуація жителів острова, якому загрожує виверження вулкану, відселення мешканців аварійного будинку (який може обвалитися), розташування електричних проводів якнайдалі від людей та тварин тощо.

6. Відокремлення небезпечної енергії матеріальним бар’єром: ізолювання електричних дротів, застосування захисних рукавиць.

7. Відповідне конструювання поверхні зіткнення чи сутички організмів та об’єктів з небезпечною енергією, заокруглення та пом’якшення країв об’єктів і предметів.

8. Зміцнення наражуваного на небезпеку організму чи об’єкта шляхом перенесення енергії, наприклад, через відповідне конструювання будинків, машин, спеціальні фізичні навантаження для каратистів.

9. Рятування, тобто з’ясування та оцінка завданої шкоди (ушкодження), запобігання поглибленню та поширенню: гасіння пожеж, рятування під час дорожньої аварії тощо.

10. Налагодження та реабілітація з метою стабілізації та відновлення функціональності.

Враховуючи, що життєдіяльність людини здійснюється в системі «людина – природа – техніка», ми подаємо класифікацію джерел небезпек стосовно їхнього походження.

Під час вивчення людських чинників увагу потрібно звертати на фізіологічну надійність людини, зокрема на аналізатори (зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий, вісцеральний), за допомогою яких здійснюється контакт з довкіллям, а також психологічну надійність (пам’ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, характер, темперамент, соромливість тощо). Важливо також знати фактори, які знижують працездатність людини (конфлікти, захворювання, втома та перевтома, алкоголізм, наркоманія, нікотиноманія тощо), та ті, що її підвищують (аеробна підготовка, медико-біологічні методи, професійний відбір та професійна освіта тощо).

Вивчаючи середовище проживання, необхідно враховувати геліофізичні фактори (сонячне випромінювання, магнітні бурі, парниковий ефект, кріологічні ритми); геофізичні фактори (землетруси, вулканічні виверження, обвали і обрушення гірських порід, раптові викиди викопних порід і газів, гірські удари, прориви пливунів, карстових вод, а також сипучих порід, горіння, вибухи метану і вугільного пилу, отруєння природними газами); метеорологічні фактори (атмосферний тиск, температура повітря, вологість, кислотні дощі і тумани, блискавки і грім, грози і зливи, град, бурі та урагани, шквали і смерчі).

До технічних факторів слід в першу чергу віднести надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні і експлуатаційні порушення, катастрофічне руйнування деталей машин, особливо із зварними з’єднаннями, під дією корозійної втоми і корозійного розтріскування), організацію служби безпеки життєдіяльності (документація, стандартизація, правові норми, методи навчання тощо), а також санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочому місці (шкідливі речовини в робочій зоні, промислове освітлення, шум, вібрація, світлові, електромагнітні, радіоактивні випромінювання тощо).