Морський та річковий транспорт. Корабельна аварія; катастрофа – аварія морського (річкового) об’єкта, унаслідок якої він затонув або сталося його повне конструктивне зруйнування.

Зіткнення морських (річкових) об’єктів – зближення морських (річкових) об’єктів до фізичного контакту між ними, яке супроводжується завданням шкоди цим об’єктам, їх технічним засобам, вантажу, екіпажу і пасажирам.

Зіткнення морського (річкового) об’єкта з нерухомим об’єктом – зіткнення морського (річкового) об’єкта із стаціонарними береговими спорудами, яке супроводжується завданням шкоди морському (річковому) об’єкту, його технічним засобам, вантажу, екіпажу і пасажирам, а також береговим спорудам.

Імовірний ризик для безпеки життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередню небезпеку для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.

Завдячуючи засобам масової інформації, стали широко відомі випадки морських аварій. Катастрофа може статися в порту (пристані) або в умовах руху судна по річці, акваторії моря (озера).

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном або із палями мостів, перекидання, пожежі, витікання небезпечних речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та інше. Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

Найбільша небезпека виникає тоді, коли виходять з ладу спускові пристрої. Причиною цього може бути швидкоплинність аварії, раптове перекидання корабля чи його надмірний крен. Відсутність неможливості покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні в останні роки визначалося: збільшенням кількості порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден – 22 роки, а за останні 11 років Чорноморське пароплавство не закупило жодного судна. Сьогодні десятки морських суден з екіпажами переважно без засобів існування перебувають, в іноземних портах, що може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на цих суднах.

Авіаційний транспорт. Катастрофа авіаційна – небезпечна подія на повітряному судні, у польоті чи аеродромному циклі, унаслідок якої гинуть, зазнають тілесних ушкоджень чи безвісти зникають люди, зруйновано чи зіпсовано повітряне судно або матеріальні цінності, які на ньому перевозилися, наземні споруди.

Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і вертольотами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі й в Україні.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів.

В авіаційних аваріях відбувається руйнування літака різного рівня, а при катастрофі, крім цього, ще маємо і людські жертви.

Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі на різноманітних висотах, нерідко над малонаселеною (важкодоступною) територією землі або над водною поверхнею.

Через те, що кількість пасажирів, що розміщуються в сучасному літаку, значно збільшилася, зросла і кількість жертв авіакатастроф. Наприклад максимальна кількість постраждалих може становити: на літаку АН-2 – 12 чоловік, на АН-24 – 47 чоловік, на Як-42 – 113 чоловік, ТУ-154 – 168 чоловік, ІЛ-86 – 324 чоловіки.

До важких наслідків призводять руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв’язку, пілотування, нестача палива, перебої в життєзабезпеченні екіпажу та пасажирів. Нині найбільш небезпечною трагедією, яка найчастіше виникає на борту літака є пожежа та вибух.

Падіння літака (вертольота) може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові забудови), може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння їх на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, тому що при цьому можливий вихід у зовнішнє середовище радіоактивних та хімічних речовин або СДОР. Отже, авіаційна катастрофа може посилитися катастрофою на землі.

Авіаційні катастрофи в більшості пов’язані з помилками в роботі пілотів чи диспетчерів, вони мають антропогенний характер. Правда, є й інші аварійні ситуації: дефекти в конструкціях літаків, недостатність міцності їх окремих деталей чи вузлів тощо.

Безпека дорожнього руху

Дорожньо-транспортні події. Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) – подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріальних збитків.

Причини дорожньо-транспортних подій можуть бути різноманітні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, слабка їх реакція. Нерідко причиною аварій і катастроф стає керування автомобілем осіб у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Причинами дорожньо-транспортних подій є також відсутність дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних переїздах; низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху; взаємодії водій – пішохід та ін.

Національна рада з питань безпечної життедіяльності населення зазначила, що стан справ із забезпечення безпеки дорожнього руху залишається складним.

Щороку в Україні трапляється 34,6 тис. дорожньо-транспортних пригод (ДТП), унаслідок яких гинуть понад 5 тис. та отримують травми різного ступеня тяжкості понад 40 тис. громадян. Протягом години реєструється 5 ДТП. У середньому за добу гинуть 20 та одержують тяжкі поранення 130 осіб, у тому числі 13 дітей. Збитки держави від цих подій щороку перевищують 14 млрд грн.

Протягом останніх років намітилася стійка тенденція до збільшення кількості ДТП, скоєних з вини водіїв (30,9 тис., або понад 73% усієї кількості). Аналіз аварійності показує, що на категорію водіїв, чий стаж за кермом не перевищує 2-х років, припадає майже 30% (9,1 тис.) усіх ДТП, а на категорію водіїв зі стажем за кермом від 1 до 3-х років – 60% усіх ДТП. Причиною цього є вкрай низький рівень професійної підготовки водіїв у більшості навчальних закладів. Разом з тим, на сьогодні не прийнято нормативно-правових актів, які б визначали кваліфікаційні вимоги до підготовки водіїв у навчальних закладах, порядок створення таких закладів та їх матеріально-технічної бази, підготовки викладацьких кадрів, їх періодичної атестації та підвищення кваліфікації, а Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 08.05.1993 р. № 340, застаріло і не враховує сучасних вимог. Суттєво послаблено навчання дітей, учнів та студентів Правил дорожнього руху.

Викликає занепокоєння стан автомобільних доріг. Проведеними Державтоінспекцією перевірками встановлено, що 72,4 тис. км автомобільних доріг (43%) мають певні недоліки, які негативно впливають на безпеку дорожнього руху, а саме:

• 38 тис. км (22%) експлуатуються з пошкодженням проїжджої частини;

• на дорогах відсутні:

- 76 тис. (10%) дорожніх знаків;

- 44,2 тис. км (42%) необхідної дорожньої розмітки;

- 1,4 тис. км (27%) транспортного огородження;

• понад 3 тис. км доріг, на яких проїжджа частина повинна освітлюватися, залишаються без світла, що є однією з основних причин наїздів на пішоходів у темний час доби;

• дві третини існуючого транспортного огородження не відповідають вимогам стандарту.

Основними причинами ускладнення стану справ із забезпечення безпеки дорожнього руху є невиконання в повному обсязі центральними та місцевими органами виконавчої влади вимог Закону України «Про дорожній рух», Указу Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян – від 18.02.2002 р. № 143. Розпорядження Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху» від 21.09.2002 р. № 322, зволікання з виконанням Програми створення системи інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах загального користування на 2002–2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2002 р. № 586, та Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003–2007 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів від 29.01.2003 р. № 56-р, а також недостатнє фінансування заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху.

Детальний аналіз ДТП свідчить, що в основному їх причинами є порушення Правил дорожнього руху, але здебільшого не через їх незнання, а через ігнорування. Подібна ситуація склалася за таких причин: недостатнього контролю на лінії, безкарності (незначних покарань) за неправильні дії порушників.

При розробленні заходів з профілактики ДТП слід взяти до уваги наведені нижче фактичні дані з матеріалів спецрозслідувань нещасних випадків на дорогах України.

На лінії руху транспорту частина водіїв керує транспортними засобами в нетверезому стані (в основному на тракторах та автомобілях сільськогосподарського призначення). При цьому п’яний водій іноді перебуває за кермом декілька годин, проїжджає десятки, а то й сотні кілометрів без перевірки та контролю з боку ДАІ, доки не скоїть ДТП.

Найбільш неконтрольовані у своїх діях на дорогах сільські трактористи, хоча за ними наглядають як інспектори ДАІ, так і Держсільгосптехнагляд.

Через надмірну економію коштів підприємства в далеку дорогу відправляють водіїв на вантажних автомобілях без затверджених маршрутів і графіків руху, у яких повинні бути передбачені зупинки для відпочинку. З тієї ж причини за кермом машин у далеких рейсах знаходиться один водій.

Малі підприємства, користуючись недостатнім контролем з боку органів ДАІ, державних інспекцій з охорони праці, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, не створюють служби безпеки руху і відповідні кабінети, не організовують післярейсовий медичний огляд водіїв та перевірку стану транспортних засобів, а також не створюють належну технічну базу.

Частина ДТП стається через недостатній контроль за станом доріг, засобів попередження, сигналізації, захисних споруд тощо.

Через сильне пошкодження доріг стрімко зросла кількість аварій: у 192 двох аваріях першого кварталу року винні не водії, а стан автошляхів.

Деякі територіальні управління недостатньо співпрацюють з іншими державними інспекціями і, зокрема з ДАІ, з проведення комплексних перевірок підконтрольних підприємств, не залучають їх працівників до складу комісій зі спеціального розслідування великих аварій з транспортними засобами, не завжди використовують матеріали розслідувань ДТП органами ДАІ. Таке становище впливає не тільки на якість розслідування нещасних випадків, а й веде до збільшення термінів роботи комісій.

Невикористання протоколів огляду місць ДТП, призначення некомпетентних спеціалістів до складу комісій зі спеціального розслідування випадків зі смертельним наслідком при дії призводить, у свою чергу, до наступної недосконалості заходів з профілактики виробничого травматизму.

Автомобілі, мотоцикли на вулицях рухаються з великими швидкостями. Обстановка може змінюватися блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно й уважно за нею спостерігати.

Майже дві третини дітей, і навіть дві п’ятих дорослих людей потрапляють під колеса автомобіля саме через те, що не можуть вчасно передбачити небезпеку. Тому поряд з вивченням «Правил дорожнього руху» діти повинні набувати навичок спостереження: як дивитися, як помічати, визначати швидкість, відстань, напрямок подальшого руху транспортного засобу, як передбачити появу прихованого від погляду транспорту. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, бігають. Отже, надмірна поквапність і біг на проїжджій частині вулиці повинні бути виключені. Вулиця обманлива: здається, у цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулка чи з-за повороту. Перехід вулиці – це лише 10–20 с, і тому варто на цей час припинити розмови й уважно спостерігати.

Причини аварій з боку водія поділяються на безпосередні, при яких виникають умови, що погіршують обробку інформації (наприклад, втома, алкогольне сп’яніння), і професійні, пов’язані з діяльністю водія. Причини ДТП, пов’язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.

Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов’язаних з діяльністю водія містить такі:

• спроба самовбивства або спеціального зіткнення;

• несвідомий стан або сон;

• помилка впізнання;

• помилка при прийнятті рішення;

• помилкова поведінка.

Причинами аварій на автошляхах з боку пішоходів можуть бути:

- перехід проїзжої частини у місці, не призначеному для цього або на забороняючий сигнал світлофора;

- перехід вулиці безпосередньо біля транспорту, що стоїть або наближається;

- перехід вулиці в місцях, де вона погано проглядається в обидва боки;

- раптовий вихід пішохода на проїзжу частину з-за транспорту, що стоїть;

- розваги на проїжджій частині або поблизу неї;

- неуважність під час переходу вулиці.

Безпека на складах боєприпасів. Шостого травня 2004 року виникла пожежа на складах боєприпасів у селі Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області, де зберігалося близько 4,5 тисяч умовних вагонів артилерійських снарядів. Пожежа спричинила детонацію боєприпасів. Одна людина загинула від осколочного поранення в голову. Прямі збитки Міноборони через пожежу й вибух боєприпасів перевищили 2,2 млрд грн (більше 400 млн дол. США). Цивільному населенню було завдано збитків на суму понад 400 тисяч грн (близько 80 тисяч дол.).

Чомусь саме тут ще в 1912 року Австро-Угорщина побудувала 30 складських приміщень для боєприпасів. Відповідний внесок у розширення складу зробила потім Польща. А за часів радянської влади територія вже артилерійської бази продовжувала розростатися: у 1989–1991 роках з Центральної групи військ (тодішня Чехословаччина) у Брюховичі завезли ще 1 087 умовних вагонів боєприпасів, переважна більшість яких була в спорядженому стані, тобто цілком придатних до використання. Таким чином, останнім часом тут зберігалося понад 2500 вагонів боєприпасів, що загалом становить близько 54 тис. тонн боєприпасів. Якби в попередні роки вони зберігалися належним чином, то сьогодні не довелося б вишукувати чималі кошти і матеріальні ресурси для ліквідації потенційної небезпеки.

Наведемо такий приклад: лише на теренах Львівської області розташовані три артилерійські склади ЗахОК: у містах Броди, Яворів і селищі Брюховичі. Тут загалом накопичено вибухонебезпечної військової продукції в обсязі 3 222 умовних 20-тонних вагони.

А загалом у державі сьогодні зберігається близько 2 млн тонн вибухонебезпечних предметів. За приблизними підрахунками фахівців, чи не п’ята частина боєприпасів потребує негайної утилізації. Але, згідно з даними Міністерства оборони, усі державні та комерційні структури спроможні щороку утилізувати близько 25 тисяч тонн боєприпасів, а потреба – один мільйон. Неважко підрахувати, за який час це можна здійснити! І в яку "копійку" це обійдеться! Якшо лише для того, щоб привести всі склади та бази ЗахОК до ладу, потрібно 980 млн грн і п’ять років наполегливої праці.

У цій ситуації саме цивільний контроль повинен відігравати значну роль, бо, на нашу думку, проблема із вибухонебезпечним станом артскладів і баз має дві сторони. Перша – суто військова. Визначити її і проконтролювати значно легше, ніж другу, яку бажано відслідковувати поза межами військового відомства. Вона, певно, переслідує суто комерційні інтереси, які, цілком імовірно, і можуть спричиняти надзвичайні події, пов’язані із незадовільним станом зберігання боєприпасів.

Поблизу села Забужжя Кам’янсько-Бузького району виявили аж 68 сучасних авіаційних бомб різних зразків вагою 50 кг кожна!

Снаряди знайшли працівники обласного управління МНС за сприяння місцевих мешканців. Спершу 31 бомбу виявили у рові за 500 метрів від села. Після цього протягом двох днів ще 27 бомб знайшли неподалік приватного ставка, а 10 бомб – у Західному Бузі.

А на найцікавіше питання, як потрапили снаряди у село, легко відповісти – їх просто залишили на місці старого полігону, що містився поблизу Забужжя. Як розповіли в прес-службі МНС, село межувало з полігоном: забужани прибирали звідти металобрухт і мали з цього копійку. Проте, як і можна було сподіватися, сусідство з таким об’єктом було не таким уже й безпечним. Трагедія сталася 30 травня цього року, коли на лузі біля села діти кинули в багаття невідомий предмет, який виявився гранатою. Унаслідок цього 8-річна дитина загинула, а ще трьох дітей (1991, 1992 та 1995 р. н.) госпіталізували з осколковими пораненнями. Після цього випадку селяни схаменулись і почали вказувати працівникам правоохоронних і рятувальних служб місця розташування небезпечних боєприпасів. Саме так знайшли ці бомби. На щастя, до дитячих рук вони не потрапили.

Падіння дахів. Понад 40 осіб загинули і щонайменше 30 отримали поранення через обвал споруди Басманного (Бауманівського) ринку в Москві (Росія).

Трагедія сталась о 05.20 за московським часом. Спершу впав дах споруди, а потім залізобетонні конструкції стін. За попередніми даними, у приміщенні було близько 150 осіб. Існує кілька версій причин трагедії – порушення правил експлуатації ринку, нагромадження снігу на даху та помилки в проектуванні споруди.

Басманний ринок спроектував архітектор Нодар Канчелі, який також є автором проекту аквапарку "Трансвааль" у столиці РФ. Дах цієї споруди обвалився 14 лютого 2004 р. Тоді загинули 28 людей.

Хроніка падіння дахів:

• січень 2006 року – у німецькому місті Бад Раіхенгаль під вагою снігу завалився дах льодового стадіону, унаслідок чого троє людей загинули, 25 отримали травми;

• грудень 2005 року – через обвал даху у слідчому ізоляторі Москви одна особа загинула, десять поранено;

• грудень 2005 року – у Пермській області Росії обвалилася покрівля басейну – 9 загиблих, 11 поранених;

• лютий 2004 року – унаслідок падіння даху в московському "Трансвааль-парку" 28 людей загинуло, 100 поранено.

Ліфти можуть бути небезпечними.

Технічний стан ліфтового господарства в країні такий: із 90 тис. ліфтів, що експлуатуються в житлових будинках, близько 25 тис. були введені в експлуатацію більше ніж 25 років тому, а дві тисячі – понад 35 років. Зважаючи на це, за ініціативи Держнаглядохоронпраці та Держжитлокомунгоспу України ще в 2003 році Кабінетом Міністрів України було надано окреме доручення облдержадміністраціям та центральним органам виконавчої влади щодо розробки та затвердження регіональних програм модернізації, ремонту та заміни ліфтів, які експлуатуються в житловому фонді всіх форм власності. Зазначені програми були опрацьовані, однак їх виконання зірвалося як у 2004 році, так і в поточному році з причини незадовільного фінансування. Так, протягом 2004 року здійснено заміну лише 160 ліфтів, а модернізовано 583. Така ситуація призвела до того, що останніми роками в декілька разів збільшилася кількість аварійних зупинок ліфтів. Незважаючи на те, що сплата за утримання житла в більшості регіонів України здійснюється регулярно (сюди включено і розрахунки за обслуговування ліфтів), недбале ставлення організацій з обслуговування ліфтів до своїх обов’язків призвело до того, що близько 4 тис. ліфтів з різних причин виведені з експлуатації.

Безпека нафтопроводу. Унаслідок шести вибухів в с. Тухолька (Львівська обл.) зруйновано близько 1,5 км нафтопроводу "Дружба". Пошкоджено 11 житлових будинків та школу-інтернат, людських жертв немає.

Причиною вибухів став спалах газоповітряної суміші в порожньому нафтопроводі. Паралельна гілка нафтопроводу, по якій здійснюється перекачка нафти, не постраждала. Через пошкодження ЛЕП повністю без енергопостачання залишилося три села.

Недотримання правил безпеки – ось офіційна причина вибуху нафтогону "Дружба" в селі Тухолька Сколівського району.

Найбільші аварії на українських шахтах за кількістю жертв:

- 1979 р. – аварія на шахті "Молодогвардійська" ВО "Краснодонвугілля" (загинуло 54 гірники). Причина – вибух метану;

- 1980 р. – "Горська" ВО "Первомайськвугілля" (70 чоловік, у тому числі 2 гірничорятувальники), вибух метану і вугільного пилу;

- 1986 р. – "Ясинівська-Глибока" ВО "Макіїввугілля", загинуло 30 шахтарів, вибух метану;

- 1987 р. – "Гацкіно" ВО "Макіїввугілля", загинуло 36 гірників, вибух метану;

- 1991 р. – "Південнодонбаська-1", загинуло 32 шахтарі, пожежа на стрічковому конвейєрі;

- 1992 р. – шахта "Суходольська" – вхідна", ВО "Краснодонвугілля", загинуло 52 працівники;

- 1998 р. – три великі аварії: 4 квітня шахта ім. Скочинського, вибух метану і вугільного пилу, загинуло 63 гірники, 116 отримали травми. Трохи згодом при проведенні вибухових робіт стався вибух метано-повітряної суміші на шахті "Петрівська" Донецької області, 6 шахтарів загинуло, ще 11 травмовано. Останньою у цьому списку стала шахта ім. XIX партз’їзду об’єднання "Луганськвугілля", загинуло 24 гірники;

- 1999 р. – ім. О.Ф. Засядька, загинули 50 шахтарів;

- 2000 р. – ім. М.П. Баракова, загинули 80 шахтарів;

- 2001 р. – ім. О.Ф. Засядька, загинули 55 шахтарів;

- 2002 р. – пожежа на шахті "Україна", Донецька обл., 35 шахтарів загинули;

- 2004 р. – аварія на шахті "Краснолиманська", Донецька обл., загинули: 36шахтарів і 1 рятувальник.

Жахливі цифри. Але стає ще страшніше, коли розумієш, що трагедія може будь-коли статися практично на кожній із шахт України. Нині уже не лише для нас, але, мабуть, і для всього світу не секрет, що наша вугільна промисловість – одна із найбільш травмонебезпечних.

Безпека на шахтах. У Державному департаменті промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду МНС існує такий термін – коефіцієнт загибелі шахтарів на 1 млн тонн видобутого вугілля. В Україні він донедавна становив 2,7, у Росії – 1,1, у США цей показник дорівнював 0,03. Ось вам і реальна ціна життя українського шахтаря, виражена у "вугільному" еквіваленті.

У 2000 р. при видобутку 1 млрд т вугілля в США загинуло 30 гірників, а Україна втратила 316 осіб на 80 млн т видобутого вугілля (у радянські часи Мінвуглепром СРСР видобував 800 млн т вугілля на рік і втрачав 800 шахтарів). Вугільна галузь, як ніяка інша, є тим індикатором, що характеризує динаміку та стан охорони праці в Україні.

Звернімося до думки доктора технічних наук Сергія Сторчака. Таке становище зберігатиметься доти, доки наше суспільство не візьме до відома, для початку, два найважливіші фактори безпеки. Перший: за підрахунками фахівців, 8–10 незначних порушень, виявлених інспектором з охорони праці, можуть запобігти одному нещасному випадку на виробництві. І другий: уникнути трагедії вдасться, якщо до рекомендацій цього інспектора не тільки прислухаються, але й найсуворішим чином їх виконають.

На жаль, дуже часто все відбувається з точністю до "навпаки". Насамперед – через так званий людський фактор (70% усіх смертельних і групових нещасних випадків). І як би жорстоко кому не здавалося, але статистика вперто свідчить: близько 50% шахтарів гинуть з власної вини. Решта 50% – через незадовільний стан основних виробничих фондів, недосконалість техніки і технологій видобутку вугілля тощо. До того ж, середня глибина розробки шахт перевищує 700 метрів, а в 14% шахт роботи ведуться на глибині понад 1 км. Оскільки у світі на подібних глибинах майже не працюють, тому природні явища на таких горизонтах вивчені недосконало. Тож де і коли станеться чергова аварія, сказати неможливо, зате з великою долею ймовірності можна припустити, що вона (вони!) все одно станеться.

Поки що українцям доводиться миритися з тим, що наше вугілля коштує надзвичайно дорого. Між іншим, і в чисто грошовому вимірі. Так, на ліквідацію наслідків аварій на шахтах щорічно витрачається близько 100 млн грн, а на різні компенсаційні виплати – близько одного мільярда. Звідси і вартість шахтарського життя в гривневому еквіваленті.

Пожежа як техногенна катастрофа

Аналіз основних причин пожеж в Україні показав, що "лідером" є необережне поводження з вогнем, порушення правил облаштування та експлуатації електроустановок і пустощі дітей з вогнем. Серед об’єктів пожеж і загорань передують споруди житлового сектора (приблизно 70%). Звідси стає зрозумілою актуальність вивчення правил пожежної безпеки, особливо в побуті.

Аналіз статистичних даних за останні п’ять років показує: щороку в Україні виникає 10–13 тис. пожеж, причиною яких є несправні електротехнічні вироби, що становить близько 12% від загальної кількості. Це друга за значущістю причина виникнення пожеж після основної – необережного поводження з вогнем.

Більшість пожеж виникає під час опалювального сезону та наприкінці. Бо якраз у таку пору, коли в квартирах ще холодно, а центральне опалення не всюди встигли підключити, частішають випадки користування електронагрівальними приладами.

Тому громадянам час від часу слід нагадувати про те, що деякі електронагрівальні прилади, якими вони користуються, ненадійні. Йдеться про саморобні електроприлади та про прилади сумнівної якості, що продаються на стихійних ринках – як правило, вони не відповідають вимогам пожежної безпеки.

У той же самий час, у розвинених країнах Західної Європи триступенева система захисту від загорянь у системі електромереж на об’єктах житлової сфери використовується вже багато років. Ця система є набагато ефективнішою – основні неполадки в помешканнях відслідковуються пристроями, що працюють у автоматичному режимі. Такий підхід до вирішення проблем з пожежної безпеки в житловій сфері непогано було б запровадити і в нас. Бо й нині, як і раніше, найпоширенішим видом контролю за електропроводкою в житлах громадян є звичайні запобіжники. Для захисту помешкань громадян цього недостатньо хоча б тому, що запобіжники реагують тільки на показники перевищення рівнів допустимого навантаження на електромережу та на виникнення електрозамкнення.

Цього також недостатньо, бо напруга в мережі може швидко змінюватися, тому реагувати на це також потрібно миттєво всім користувачам електроенергії. Різкі зростання або пониження напруги в елекотромережі негативно позначаються передусім на роботі різного обладнання. Припинення чи збої в електропостачанні призводять до зупинки двигунів електромеханічних приладів, а призупинення роботи двигуна чи якогось агрегату – до виникнення аварійної ситуації. Наприклад, збої в роботі одного лише тепловентилятора, призначеного для обігрівання приміщення, спричиняють перегрівання пристрою, і, якщо не спрацює автоматичний запобіжник, різко зростає температура. Не виключено, що саме це може стати причиною виникнення пожежі.

Електричне замкнення в мережі, що нібито не таке вже й небезпечне, на перший погляд, також сигналізує про можливу серйозну небезпеку – пошкодження електропроводки. Коротке замкнення стається через пошкодження ізоляції жил проводів. Якщо такі пошкодження одразу не усунути, невдовзі може статися загоряння.

Навіть незначні займання електропроводки можуть призвести до значних пожеж. Бо, по-перше, проводи електропроводки контактують з декоративним оздобленням помешкань, а також пролягають у важкодоступних місцях споруд. Тож імовірність ризиків виникнення пожежі з цих причин відкидати не слід. До речі, згадані системи триступеневого контролю за роботою мережі допомагають визначати токовитік навіть з визначенням його місця.

Нині про запровадження обов’язкового триступеневого захисту електропроводки та кабельної продукції в житловій сфері говорити поки зарано. Пояснюється все дуже просто – в Україні досі відсутня ефективна система страхування від пожеж, яка ці аспекти передбачає в більшості розвинених країн світу.

Отже, поки відсутні ефективніші способи запобігання пожежам у житловій сфері, кожен власник помешкання повинен особисто вживати запобіжних протипожежних заходів у своїй оселі. Як ми вже згадували вище, серйозною загрозою виникнення пожежі в приміщенні є загоряння через пошкодження електропроводки чи електрообладнання. Щоб таких випадків ставалося менше, запропонуємо кілька корисних порад, які допоможуть убезпечити вашу оселю від загорянь:

- перш за все, не слід перенавантажувати електророзетки зайвими електроприладами, як це часто роблять за допомогою багатосекційних подовжувачів. На кожному стандартному електровиробі повинне бути маркування з показниками допустимого навантаження. Тож перед тим, як користуватися подовжувачами, слід спершу вирахувати допустиму межу навантаження на них. На оптимальний показник можна вийти, підрахувавши сумарну кількість навантаження кожного з приладів, який ви хочете під’єднати до електророзетки чи подовжувача;

- ідеальним варіантом навантаження на одну розетку є підключення до неї лише одного електроприладу, відповідно до допустимого рівня споживання електроенергії;

- купувати подовжувачі та розетки для заміни потрібно в спеціалізованих магазинах – бо так безпечніше. Окрім цього, в продавців варто дізнатися і про гарантійний термін експлуатації виробу;

- також не буде зайвим час від часу перевіряти придатність розеток – хоч за зовнішніми ознаками. Наслідки загоряння однієї лиш електророзетки бувають не менш небезпечними, аніж усі інші загоряння. Після повного або часткового зношення контактів штепсельних розеток може виникнути сильне перегрівання матеріалів, яке й уможливлює загоряння.

Інші небезпеки підстерігають вітчизняного споживача в місцях реалізації електропродукції, де можуть продавати неякісні електровироби. Пов’язане це з тим, що в Україні досі не вирішена проблема ефективного контролю за відповідністю цієї продукції вимогам пожежної безпеки. У 2003 р. для розв’язання проблем якості низьковольтного електрообладнання, і зокрема кабельної продукції, відповідно до вимог міжнародних і європейських стандартів, введено в дію Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки низьковольтного електрообладнання (зареєстровано в Мін’юсті України 07.04.04 за № 448/9047), який, на жаль, не виконується в реальному житті. Бо нині кабельна продукція не проходить належного контролю якості з боку органів державного нагляду. Через недостатній контроль за якістю згаданої продукції в державі збільшилася кількість пожеж, що призводять до загибелі людей та збитків.

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ініціювало запровадження в Україні обов’язкової сертифікації кабельно-провідникової продукції. Серед електротехнічних виробів ця продукція має найвищі показники ризиків для здоров’я та життя споживачів.

При експлуатації електрообладнання пожежі виникають через коротке замикання, перевантаження і великі перехідні опори. Щоб уникнути пожеж від короткого замикання, не слід закріплювати електропроводку цвяхами, користуватися несправними розетками і вилками, замінювати стандартні запобіжники, що перегоріли, "жучками".

Причиною пожежі можуть стати порушення правил експлуатації побутових електронагрівальних приладів (чайники, праски, каміни і т.д.). Електроприлади, залишені ввімкнутими тривалий час без нагляду, перегріваються і, як правило, призводять до пожеж.

Тому МНС України попереджає:

- будьте обережні в користуванні електричними приладами;

- ідучи з дому, не залишайте без нагляду електричні прилади, включеними в мережу;

- не застосовуйте несправні або саморобні запобіжники.

Основні причини загоряння на транспортних засобах:

- порушення герметичності комунікацій, несправності паливної системи, займання пального та електропроводки під час дотику до поверхонь, які мають високі робочі температури (випускного колектора, глушника та опалювальної установки);

- займання пального від потрапляння іскри, яка виникає під час ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля в умовах ДТП;

- займання пального від потрапляння іскри розряду статичної електрики;

- займання займистих конструкційних матеріалів і пального через несправності електрообладнання (коротке замикання, незадовільні контакти тощо);

- займання займистих конструкційних матеріалів і пального від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрівання вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності пального в паливних баках за допомогою відкритого вогню, куріння й т.ін.).

Автомобільний транспорт.У разі займання автомобіля водій повинен зупинити його, з’їхати на узбіччя, вимкнути запалення та виконати вимоги Правил дорожнього руху щодо позначення зупинки дорожнього транспортного засобу.

Після зупинки автомобіля водій повинен негайно відкрити всі виходи, забезпечити швидку евакуацію пасажирів і розпочати гасіння пожежі. Висока ефективність гасіння пожежі може бути досягнута, якщо гасіння виконувати одночасно з евакуацією пасажирів.

Гасіння пожежі вогнегасником слід розпочинати з пролитого під автомобілі, пального, надалі подаючи струмінь на осередок пожежі в ньому. Перед початком гасіння в підкапотному просторі водій зобов’язаний відкрити замки капота. Гасіння в підкапотному просторі належить розпочинати одночасно з відкриттям капота: інтенсивність горіння після цього суттєво зростає.

Успіх гасіння автомобіля, що горить, залежить від оперативності дій водія. Водій зобов’язаний пам’ятати, що час безперервної роботи всіх вогнегасників, рекомендованих для комплектації автотранспорту, становить 9–15 с. Запірно-пусковий пристрій вогнегасника дозволяє (за потреби) припинити подачу вогнегасного заряду. Це покращує тактику гасіння кількох осередків у різних місцях автомобіля або загорянь, що повторюються, в одному осередку.

Найбільший ефект досягається в разі одночасного гасіння (групою людей) із використанням кількох вогнегасників, а також якщо одночасно застосовуються підсобні засоби: сніг, пісок, покривало й т.ін.

Гасити слід із навітряної сторони, скеровуючи струмінь із вогнегасника на поверхню, яка горить, а не на полум’я. Під час гасіння пального, яке витікає, заряд необхідно подавати від низу горловини отвору догори.

Небезпечно гасити вогонь у забрудненому одязі (промасленому, просоченому парами пального) та руками, змоченими пальним.

У разі ДТП, яка призвела до пожежі під час перевезення небезпечних вантажів, водій зобов’язаний:

- за потреби вжити заходів для виклику пожежної допомоги;

- відповідно до аварійної картки вжити заходів для первинного усунення наслідків аварії;

- позначити місце ДТП згідно з вимогами Правил дорожнього руху, а також ужити заходів для евакуації дорожнього транспортного засобу за межі дороги, якщо це передбачено умовами безпечного перевезення небезпечних вантажів.

За вимушеної зупинки дорожнього транспортного засобу через пошкодження тари або упаковки з небезпечним вантажем, властивості якого становлять небезпеку для інших учасників руху, місце зупинки додатково позначається двома знаками «В’їзд заборонено», які встановлюються на обох напрямках руху на відстані не менше ніж 100 м від дорожнього транспортного засобу. Про місце вимушеної зупинки та її причини слід сповістити Державтоінспекцію.

У разі гасіння пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі передусім необхідно:

- перекрити магістральний і балонний вентилі;

- збільшити на двигуні, який працює, кількість обертів колінчастого валу й швидко відпрацювати газ, що залишився в системі газопроводів, від вентиля в карбюратор-змішувач;

- використовувати для гасіння вуглекислотний або порошковий вогнегасник, пісок, покривало, воду, сніг та інші підручні засоби;

- поливати холодною водою балони з газом, щоб унеможливити їх нагрівання.

Відповідальним за наявність та стан вогнегасника на дорожньому транспортному засобі є його водій, він зобов’язаний знати будову вогнегасника й уміти ним користуватися.

Під час щоденного огляду водій повинен перевіряти наявність на вогнегаснику пломб, механічних пошкоджень, величину тиску у вогнегаснику з індикатором (у вогнегасниках закачного типу), термін чергового технічного огляду.

Не допускається до роботи дорожній транспортний засіб, термін чергового технічного обслуговування вогнегасника на якому закінчився, а також якщо цей вогнегасник має механічні пошкодження, порушення пломби й падіння тиску.

Дії людини під час пожежі. Умійте правильно оцінити небезпеку виникнення пожежі у своїй власній квартирі. Перевірте, чи існують в ній джерела займання, чи є «харч» для вогню (паперове сміття, пластини тощо). Переконайтеся в справності опалювальних установок, електропроводки і приладів для обігрівання. Познайомтесь з можливими шляхами евакуації, вивчіть засоби боротьби з вогнем. Існує багато засобів, які дозволяють погасити пожежу на самому її початку: покривала, груба тканина, мішковини, посудина для води. Треба вміти відразу ними скористатися, знати джерела водопостачання дому, уміти користуватися вогнегасниками.

Необхідно страхування від пожежі. Не застрахуватися від пожежі сьогодні – це проявити несвідомість. Залежно від суми страхування гарантується виплата матеріальних збитків в результаті пожежі (рухоме і нерухоме майно).

Дім, у якому панують чистота і порядок, захищений від пожежі. Шари пилу, плівка жиру допомагає поширенню вогню. Не зберігайте старих речей, які загромаджують вашу квартиру. Чистота і порядок мають стати девізом.

Зберігайте хімікати в прохолодному і добре провітреному місці. Не ставте поряд речовин, особливості яких ви погано знаєте: пари, які виділяються деякими хімічними продуктами, можуть утворювати вибухову суміш. Наклейте етикетки на кожну посудину.

Звільніть ваші підвали, горища і гаражі від непотрібних речей (старих газет, одягу тощо). Не залишайте в гаражі масляного ганчір’я, яке просочене займистими речовинами; будьте обережні з пролитим маслом! У підвалах, на горищах, на балконах і терасах забороняється зберігати займисті рідини (бензин, нафта, ефірне масло). У житлових приміщеннях об’єми цих рідин не повинні перевищувати 20 л).

Пожежа може також виникнути через займання сажі. Через тріщини вогонь може вийти з труби і розповсюдитися по всьому приміщенню. Тому необхідно не рідше двох разів на рік прочищати пічні труби.

Будь-який електроприлад, дріт чи вимикач розраховані на певну силу струму. Коли сила струму вища за норму, на яку розрахована електропроводка, стається нагрів дроту, утворення електричних дуг з підвищенням температури до 3000 °С. Це можна попередити, якщо не допускати погано виконаних з’єднань проводів і їх пошкодження, неповного закриття рубильників, корозії чи забруднення запобіжників, оголення чи поганої ізоляції проводів.

Електропроводка повинна виконуватися тільки кваліфікованими майстрами. Ніколи не робіть проводки самостійно. Не замінюйте слабий плавкий запобіжник на більш потужний чи на мідний: це порушує контроль за справністю проводки.

Не перевантажуйте електромережу, вмикаючи одночасно надто багато електроприладів. Не вмикайте всі ваші прилади в одну розетку: через її перевантаження може виникнути пожежа.

Не залишайте електроприлади ввімкненими протягом тривалого часу, вони можуть перегрітися. Не забудьте, що ваша праска чи щипці ввімкнені в мережу: через прямий контакт з ними можуть загорітися розташовані поблизу предмети. Не користуйтеся несправними електроприладами.

При користуванні додатковими електронагрівачами будьте обережні. Не розташовуйте їх поблизу легкозаймистих предметів (фіранок, покривал тощо). Слідкуйте, щоб не загорівся ваш одяг. Ніколи не залишайте ввімкнутих електронагрівачів без нагляду, не допускайте їх перегрівання.

Вибух електронно-променевої трубки телевізора відбувається в результаті потрапляння повітря в її вакуумний простір. Майже завжди до цього призводить перегрівання телевізора. І веде до початку пожежі всередині апарата. Розрив оболонки утворює тягу, що значно збільшує розміри пожежі. Для того, щоб цього не сталося, треба забезпечити гарну вентиляцію апарату (не можна закривати отвір на задній панелі телевізора, ставити його в книжкову шафу), розташовувати телевізор подалі від джерела тепла (батареї), вимикати його за перших же ознак несправності: посилення яскравості, збільшення кількості перешкод, викривлення картинки. Увага! Потріскування і поява синього диму вказує, що розрив оболонки трубки неминучий. Терміново вимкніть телевізор від електромережі. Ніколи не ремонтуйте телевізор самотужки. Якщо розрив оболонки відбувся, потрібно вимкнути струм, якщо це ще можливо, накрити телевізор ковдрою і полити водою, щоб він не загорівся, зачинити вікна і двері, щоб уникнути притоку свіжого повітря і, звичайно, викликати пожежників. Як загасити полум’я, якщо зайнялася електропроводка? Перш за все потрібно припинити подачу струму. Електропобутовий прилад після вимкнення струму можна накрити вологою тканиною, щоб загасити полум’я.

Увага! Не лийте воду на електроприлад, який горить до тих пір, поки не переконаєтеся, що він не знаходиться під напругою, інакше ви ризикуєте отримати удар струмом.

Як попередити витікання газу? Пам’ятайте, що ви несете відповідальність за справність газового обладнання квартири. При продажу кожний газовий апарат повинен мати інструкцію з його використання. Особа, яка встановлює апарат, повинна видати вам документ, який засвідчує, що роботи проведені з дотриманням технічних норм і правил безпеки. Гнучкі шланги повинні бути по можливості короткими (не більше 2 м). Переконайтесь, що вони щільно насаджені на кран. Максимальний термін використання гнучкого шлангу – 4 роки, але обережність вимагає заміняти його через кожні 2 роки. Затискувальний хомут шланга повинен забезпечувати повну герметизацію, але не намагайтеся затискувати його дуже сильно, оскільки це може спричинити розрив шланга і витікання газу.

Газ, який горить, спалює кисень, тому необхідно щоб у приміщенні забезпечувалася постійна вентиляція. Не затикайте вентиляційні отвори зимою!

Як виявити витікання газу:

- на око: на поверхні мильної води, якою обробляють трубу, на місці протікання утворюються пухирці;

- на слух: у разі сильного протікання газ виривається зі свистом;

- за запахом: характерний запах, який виділяє газ, стає сильнішим поблизу місця протікання. Ніколи не шукайте місце протікання газу за допомогою відкритого полум’я.

Що робити в разі витікання газу? Остерігайтеся будь-яких дій, які викликають іскру і підвищення температури повітря в приміщенні. Не двигайте електровимикач! Розімкнення струму також викликає іскру. Забезпечте інтенсивне провітрювання приміщення. Перекрийте подачу газу. Викличте майстра.

Якщо газ зайнявся в місці витікання, поки він горить, небезпеки вибуху немає . Ніколи не задувайте полум’я, оскільки це може призвести до катастрофи: газ і повітря утворюють вибухову суміш, і за наявності джерела запалювання (перегрітий метал, іскри, електродуга тощо) вибух імовірний. Намагайтеся перекрити подачу газу.

Витікання із балона зі стиснутим газом (бутан, пропан), як правило, виникає в місці з’єднання балона з гнучким шлангом і може бути тимчасово перекрите мокрою ганчіркою. Якщо можете, винесіть металевий балон на вулицю. Якщо ні, добре провітріть приміщення. Уникайте будь-яких дій, які викликають підвищення температури повітря. Негайно поверніть цей балон постачальнику. Не забудьте повідомити причину повернення.

Якщо вогонь виникає на балоні зі стиснутим газом, постарайтеся закрити кран, обгорнувши руки мокрою ганчіркою. Якщо це неможливо (вогонь на прокладці, кран деформувався в результаті нагрівання), не гасіть полум’я, оскільки це може призвести до вибуху. Ніколи не переставляйте балон, поки він не охолоне: від найменшого поштовху він може вибухнути.

Кожна четверта пожежа в житловому будинку починається на кухні. Не залишайте їжу, яку готуєте на вогні, без нагляду. Якщо ви користуєтеся газовою плитою, протяг може загасити пальник і це призведе до вибуху. Крім того, різні сорти жирів, які використовують для смаження, займаються самі по собі при температурі близько 450 °С. Ніколи не виливайте гарячий жир у раковину. Не користуйтеся водою, щоб загасити жир, який горить, оскільки це може викликати поширення вогню по всій кухні.

Якщо можливо, ліквідуйте джерело енергії (припиніть подачу газу, електроструму). Накрийте фритюрницю, сковорідку чи каструлю кришкою або мокрою ганчіркою, щоб загасити полум’я. Залиште їх накритими до повного охолодження жиру, інакше вогонь загориться знову. Ганчірка з грубої тканини – це вогнегасник домогосподарки. Її слід накинути на руки, щоб захистити їх від вогню, а потім обережно покласти на посуд, який горить.

Не зберігайте легкозаймисті чистячі засоби в кухні або в іншому приміщенні, де є джерело тепла. Одяг чистіть тільки на свіжому повітрі або в добре вентильованому приміщенні.

Аерозолі – рідкий газ під тиском, який виштовхує речовину, що вміщена в ємності зі скла, звареного металічного листа або штампованого алюмінію. Тиск газу на стінки від 3 до 6 кг/см².

Для аерозолей найчастіше використовують бутан і пропан. Вартість цих газів невисока, але вони легко займаються і вибухають. Тому при користуванні аерозолями необхідно дотримуватися застережних заходів.

Не допускайте нагрівання балона вище 40°. Не розсіюйте його вміст поблизу відкритого полум’я. Не розбирайте балон. Не давайте його дітям. Пам’ятайте: яким би не був балон – порожнім чи повним, він може вибухати при підвищеній температурі.

Не зберігайте матеріали, які горять (дерево, вугілля) поряд з джерелом тепла. Ізолюйте вашу піч від підлоги і забезпечте її запобіжною решіткою. Не ставте джерело відкритого полум’я (свічки, спиртівки) біля фіранок. Не накривайте люстри чи настільні лампи папером. Не кладіть ніяких речей на радіатори чи пічні труби.

Бережіть дітей! Ніколи не залишайте дітей самих. Не залишайте без нагляду сірники чи запальнички. Не користуйтеся опалювальними приладами з відкритим вогнем. Не дозволяйте дітям знаходитися на кухні під час роботи опалювальних приладів. Дозвольте своїй дитині відкрити для себе вогонь і його якості у вашій присутності: дитина трохи обпечеться і таким чином зрозуміє наявність небезпеки.

Курець – це палій. Кожна шоста пожежа виникає з вини курця. Щоб цього уникнути, по всіх кімнатах розставте попільнички. Вони мають бути вмістимими і призначатися тільки для недопалків. Перш ніж висипати вміст попільнички до смітника, подивіться, чи там немає недопалка, що тліє. Ніколи не паліть у ліжку.

Повітряний електричний розряд – блискавка вражає земну кулю більш ніж 100 разів у 1 с. Від блискавки щорічно гине багато людей. Вона рідко вражає будинки, які мають блискавковідводи. Усе ж, коли на дворі гроза, необхідно вжити в себе вдома таких заходів:

- позбутися протягів,

- триматися подалі від металевих речей і електропроводки,

- не доторкатися до електричних вимикачів (струм вимикати слід до грози – під час грози краще цього не робити).

Установлення блискавковідводу слід доручати тільки спеціалісту. Піротехніка – це мистецтво, доступне далеко не кожному. Краще не влаштовувати аматорські фейєрверки.

Новорічні ялинки не прикрашайте свічками. Не залишайте без догляду ввімкнутими гірлянди. Поставте стовбур ялинки у воду. Коли вона висохне, викиньте її, тому що вона може спалахнути, як факел. Перед тим як піти з кімнати, перекрийте подачу газу і електроструму. Щільно закрийте всі двері у вашій квартирі, щоб позбутися протягів і завадити поширенню вогню, коли виникне пожежа. Переконайтеся, що ви не залишили джерела вогню (гаряче вугілля в пічці, незагашені опалки). Залиште дублікат ключів у сусіда чи сторожа: у разі пожежі це дозволить пожежникам потрапити у вашу квартиру без затримки. Обов’язково перекривайте кран газу на ніч.

Якщо загорівся вогонь у ящику з-під сміття, накрийте його мішковиною, щоб придушити полум’я, і поливайте водою в невеликих кількостях. Не можна спорожняти палаючий ящик з-під сміття: приплив кисню може викликати новий спалах вогню. Займання мазутної печі станеться через безконтрольне перевантаження її пальним. Зменшіть надходження мазуту, і вогонь згасне сам по собі. Коли ви тим не менше боїтеся наслідків, висипте в пічну топку звичайний пральний порошок: він загасить вогонь так ефективно, як і порошковий вогнегасник. Вогонь охопив людину. Заважайте її бігти, оскільки це збільшує полум’я. Примусьте її лягти на підлогу (за необхідності збийте його з ніг самі). Накиньте на неї пальто чи покривало, захистивши насамперед голову. Для того, щоб повністю загасити полум’я, заберіть всякий приплив повітря під захисне покриття.

З давніх часів існує думка, що люди гинуть на пожежі й через те, зокрема, що починають панікувати. Виявляється, це зовсім не так. Дослідження, проведені американськими та англійськими вченими, заперечують «теорію паніки», а статистика дає психологам право стверджувати, шо:

1. Люди гинуть на пожежах не через паніку, а через те, що вона не виникає.

2. Ознаки пожежі викликають у людей не занепокоєння, а цікавість.

3. Людина не здатна адекватно та оперативно реагувати на зміну обстановки.

4. У людини в процесі життєдіяльності виробляється сценарій поведінки, й екстремальна ситуація не завжди може його змінити.

5. У свідомості обивателя вогонь – це безкоштовне видовище, яке приваблює людей.

6. За умов небезпеки більшість людей виявляє пасивну реакцію й у всьому покладається на випадок.

7. Багатоповерхівки складної архітектурної забудови породжують у людини страх.

8. Залишена напризволяще людина не розраховує на допомогу пожежників-рятувальників, а вдається для свого порятунку до самостійних дій, що, як правило, мають трагічні наслідки.

9. Людина намагається вийти з будівлі через ті двері, у які зайшла.