Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦії цивільне особлива нове.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
847.87 Кб
Скачать

3. Загальні положення про зобов’язання.

За договором про спільну діяльність сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Юридична сутність товариства полягає в тому, що особи , які об’єднуються для однієї спільної мети юридично не зникають. Мета об’єднання може бути різної: підприємницька діяльність, творча, наукова, благодійницька тощо.

Ознаки договору :

  • обов’язок сторін діяти спільно без створення юридичної особи;

  • мета діяльності, що об’єднує учасників може буті будь-якою, але не може суперечити законові;

На сучасному етапі виділяють таки організаційно-правові форми спільної діяльності:

  • спільна діяльність без поєднання вкладі учасників (детальної його регламентації в законі немає, але він передбачений п.2. ст. 1130 ЦК), це має місце для здійснення одноразових дій, наприклад, охорона майна кількома власниками, продаж речей тощо;

  • спільна діяльність з об’єднанням вкладів учасників, відносини оформлюються шляхом укладення договору простого товариства (правове регулювання таких договорів здійснюється параграфом 3 ЦК України), учасники використовують договір для вирішення завдань, які не передбачають створення юридичної особи;

  • спільна діяльність зі створенням юридичної особи (з моменту створення даний союз розглядається як самостійний суб’єкт права з особливою правосубєктністью, при укладенні договору учасники визначають правовий статус такого об’єднання і регулюють питання спільної діяльності). Регулювання такого виду договорів здійснюється ще і ст.88, 120, 134 ЦК. Договір називається ще засновницьким. За домовленість сторін визначаються умови договору, координація дій учасників, правовий статс виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників та інші умови.

4. Договір простого товариства.

За договором простого товариства сторони ( учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку для досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК).

Договір багатосторонній, в ньому можуть брати участь багато учасників, оплатний, консенсуальний.

Ознаки договору:

  • тотожність інтересів учасників;

  • єдина мета;

  • права та обов’язки кожного із суб’єктів договору щодо інших учасників;

  • кожен із суб’єктів договору має індивідуальну волю.

Предметом договору є спільне ведення діяльності для досягнення спільної мети. Сторонами договору можуть бути юридичні та фізичні особи, держава, територіальні громади , інші суб’єкти права.

Форма договору письмова.

Залежно від строку договори простого товариства поділяються на строкові, безстрокові та з вказівкою мети.

Істотними умовами договору є умови про:

  • поєднання внесків;

  • про спільну діяльність.

Основними обов’язками учасників вважаються обов’язки по внесенню внесків і ведення спільної діяльності. Вкладами можуть бути майно, гроші, ділова репутація тощо. Вклади чітко регламентуються законом, вони вважаються рівними, якщо інше не передбачено договором. Грошова оцінка вкладів проводиться за погодженням учасників. В договорі встановлюється порядок ведення справ товариства.

Відповідальність учасників простого товариства вказується в договорі.

Договір простого товариства припиняється:

    1. визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмежено дієздатним , якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

    2. оголошення будь-кого з учасників банкрутом за винятком, зазначених у п.2 ст.1141 ЦК;

    3. смерті учасника ( якщо інше не передбачено в договорі) або ліквідації юридичної особи;

    4. відмови кого-небудь з учасників від подальшої участи в договорі, на вимогу одного з учасників про розірвання договору, за винятком, зазначеним у п.1 ст.1141 ЦК;

    5. після спливу строку договору;

    6. виділу частки учасника на вимогу його кредитора за зазнаними винятками;

    7. досягнення мети товариства.

З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконання спільних зобов’язань перед третіми

особами.

Контрольні запитання :

1. Поняття та види авторських договорів.

2. Характеристика та зміст авторських договорів.

3. Договір про спільну діяльність.

4. Договір простого товариства.

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44

2. Закон України " Про авторське право та суміжні права" від 23.12. 93р. //Відомості Верховної ради України. – 1994р. - № 13. – Ст..64.

3. Я. Шевченко. Цивільне право України: Особлива частина. Академічний курс. Підручник. - Київ: Видавничий дім., 2003.

4. Є.О Харитонов. Цивільне право України. Підручник. / Харитонов Є.О. О.І. Харитонов О.І., Старцев О.В. – Київ: видавництво Істина, 2009.

Л Е К Ц І Ї № 20 .

Тема: Зобов’язання з односторонніх дій.

План:

1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу .

2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.

3. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.

4. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

5. Зобов’язання зі створення загрози життю, здоров’ю і майну фізичної особи або майну юридичної особи.

1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу .

Публічна обіцянка винагороди – це звернення до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. Статті 1144 – 1148 ЦК України регулюють відносини, що виникають з цього зобов’язання. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має юридичне значення лише за наявності певних ознак:

  1. вона повинна бути публічною, тобто сповіщена будь – яким чином невизначеному колу осіб;

  2. винагорода повинна мати майновий, грошовий та інший матеріальний зміст;

  3. умовою одержання нагороди є надання визначеного результату, на який вказувала особа, що обіцяє нагороду;

  4. обіцяння винагороди має надати можливість визначити, ким вона обіцяна.

Підставою виникнення такого зобов’язання слід визначити юридичний склад з елементами 2 однобічних правочинів. Переший – це публічне обіцяння винагороди, другій – досягнення особою певного результату. Вони мають зустрічний характер, але не вважаються договором.

Суб’єктами таких відносин можуть бути юридичні і фізичні особи. особливої форми такого зобов’язання не встановлено. Незалежно від форми сповіщення про винагороду вона повинна містити таки умови:

1) зміст завдання; 2) строк виконання завдання; 3) місце його виконання;

4) форма та розмір винагороди, які заздалегідь визначаються особою, що обіцяє винагороду.

Змістом завдання є дії, які необхідно виконати, але ці дії повинні бути правомірними.

Строк виконання завдання є обов’язковою умовою, але невизначеність строку погіршує положення учасників. Якщо строк встановлений, подія повинна бути виконана у межах цього строку, якщо строк виконання завдання не встановлений, то воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання.

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди, законом причини та умови цього не встановлені. В цьому разі обов’язок відшкодування витрат, які були понесені особою при виконанні обумов в разі втрати нею інтересу у виконанні завдання, покладається на особу, яка обіцяла винагороду (ст.1147ЦК.)

Правові наслідки виконання зобов’язання:

Публічна обіцянка винагороди ніяких прав та обов’язків у тих, до кого воно звернено, не породжує. Відповідні права у них виникають тільки при досягненні вказаного в обіцянні результату. У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобов’язана її виплатити (п.1 ст.1148ЦК). А якщо завдання було виконано кількома особами, то винагорода розподіляється між ними порівну.

Зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:

  1. закінчення строку для передання результату;

  2. передання результату особою, яка перша виконала завдання.

Особа. яка публічно обіцяла винагороду, має право відмінити дану публічну обіцянку ( право відступу). Відміна повинна бути зроблена публічно, у тій же формі, що й було оголошено. У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.