1. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її заготівельникові ( контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до договору(ст.713 ЦК)

Договір є консенсуальним і оплатним, двостороннім. До цього договору застосовуються загальні положення про договір купівлі – продажу та положення про договір поставки, якщо інше не передбачено договором або законом.

Форма договору письмова. Сторонами договору є виробник сільськогосподарської продукції і підприємства та організації, на які покладено функції державної закупівлі продукції. Зокрема замовниками можуть виступати міністерства, установи, та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.

Предметом договору є сільськогосподарська продукція : це будь – яка продукція тваринного і рослинного походження , що підпадає під визначення 1 – 24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затв. Постановою КМ від 31.08. 98р. №1354 “ Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності” Сторони самостійно визначають порядок передачі та вивозу продукції, строки передачі, асортимент тощо. Строк є істотною умовою такого договору.

Обов’язки виробника полягають у передачі сільськогосподарської продукції заготівельнику. Особливість умов про передачу товару в договорі пов’язаний з необхідністю передати продукцію в обумовленому асортименті. Заготівельник зобов’язаний прийняти і оплатити продукцію.

Законодавець, визначаючі права та обов’язки учасників договору контрактації і їх відповідальність, ставить більш жорсткі вимоги до заготівельника, тому що виробництво сільськогосподарської продукції є більш ризиковим.

Враховуючі ризиковий характер договору, законодавець передбачив, що у разі невиконання зобов’язань за договором виробник звільняється від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини.

За нездачу сільськогосподарської продукції у строк виробник сплачує неустойку передбачену договором (ст.274ГК).

За невиконання зобов’язання щодо приймання продукції безпосередньо у виробника, за відмову від прийняття продукції контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5%вартості неприйнятої продукції (ст..274ГК)

Якщо виробник несвоєчасно підготовив продукцію до передання виробникові, він відшкодовує виробникові заподіяні збитки.

2. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона ( постачальник ) зобов’язується надавати другій стороні ( споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач ( абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст.275 ЦК).

Предметом договору є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Договір є консенсуальним, оплатним, двостороннім. Кількість та строки визначається сторонами у договорі. Розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог законодавства.

Сторонами є енергопостачальна організація, яка має на це ліцензію, та абонент ( юридичні та фізичні особи). Постачальник не має права відмовити в укладенні договору на постачання електроенергії. Особливості енергії визначають ряд прав та обов’язків сторін договору, не характерних для договору купівлі-продажу.

Крім оплати за спожиту енергію на споживача (покупця) покладаються додаткові обов’язки:

• дотримувати передбачений договором режим споживання енергії;

• забезпечувати правила експлуатації енергетичних мереж, а також справність приладів і устаткування, використовуваних у процесі споживання енергії.

Енергетичні організації наділені правом контролю за станом за станом обладнання та устаткування

Відповідальність постачальника:

• за переривання електропостачання ( у розмірі 5 кратної вартості недовипущеної електроенергії);

• за постачання електроенергії, якість якої не відповідає встановленим параметрам ( у розмірі 25% від вартості такої енергії).

Відповідальність споживача:

• за порушення умов договору та правил користування електроенергією;

• за невиконання приписів держінспекції з енергетичного нагляду;

• підприємці – за споживання електроенергії понад договірну величину ( в розмірі вартості різниці фактично спожитої і договірної величини).

Ст. 714 ЦК України регулює не тільки постачання електроенергії а й постачання води, тепла. Ці питання регулюються ЗУ « Про енергозбереження», «Про захист прав споживачів», постановою КМ України від 26.07.99 №1357, якою затв. Правила надання населенню послуг з водо, тепло постачання та водовідведення, а також Типовий договір про надання населенню послуг з водо, теплопостачання, водовідведення.