2. Право на обов’язкову частку у спадщині.

Свобода заповідального розпорядження обмежується в інтересах осіб , вказаних у ст.1241 ЦК України. Частка, на яку за всіх обставин мають зазначені спадкоємці називають обов’язковою часткою. Право на таку частку мають:

• неповнолітні діти спадкодавця;

• повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

• непрацездатна вдова (вдовець);

• непрацездатні батьки.

Вказані особи спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також з інших обставин, які мають істотне значення. До обов’язкової частки зараховується вартість речей звичайної обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь – які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Нотаріус, а також інша особа, що посвідчує заповіт, не має права розголошувати відомості щодо факту складення заповіту , скасування, зміни, до відкриття спадщини.

3. Спадкування за законом.

Спадкування за законом має місце у всіх випадках, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Законом встановлюються таки підстави закликання до спадкування за законом: родинні, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. Майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості , яка має суворо дотримуватись. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом , неможливе.

Перша черга:

1. діти , у тому числі зачаті при життя спадкодавця та народжені після його смерті. Діти успадковують після смерті своїх батьків, якщо шлюб незареєстрований, але в свідоцтві про народження вони зазначені як батьки, якщо шлюб був визнаний недійсним. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, то тоді батьківство встановлюється у судовому порядку. Спадкують також діти, народжені до видання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944р. від особи, з якою їх мати не перебувала у зареєстрованому шлюбі, але яка була записана батьком дитини. Спадкоємцями є і усиновлені діти.

2. той з подружжя, який його пережив. Шлюб повинен бути зареєстрований. Релігійні шлюби не тягнуть правових наслідків, тобто не є підставою для спадкування.

3. батьки спадкодавця. Батьки спадкують після смерті дітей за наявністю правового зв’язку з дітьми, доказом чого є запис про народження , крім випадків, коли вони позбавлені батьківських прав, при умисному позбавленні життя спадкодавця чи його спадкоємців.

Друга черга:

1) рідні брати та сестри спадкодавця. Вони є спадкоємцями, якщо між ними встановлені кровні родинні зв’язки. Якщо документі, які підтверджують це, відсутні, факт родинних зв’язків можна встановити у судовому порядку.

2) баба, дід як з боку батька так і з боку матері.

Третя черга:

1) рідні дядько та тітка спадкодавця. Вони спадкують, якщо немає спадкоємців 1 та 2 черг, або якщо спадкоємці 1 та 2 черги відмовилися від спадщини.

Четверта черга:

1) особи, які проживали разом зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. В цьому випадку при відкритті спадщини слід довести, що особа проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років ( це можуть бути свідчення сусідів, членів сім”і).

П’ята черга:

1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступень споріднення визначається числом народжень. Народження самого спадкодавця не входять до цього числа.

2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім”і. Щоб вважатися утриманцем, потрібно декілька умов:

• особа має бути неповнолітньою або непрацездатною (непрацездатність встановлюється за віком або за станом здоров’я);

• така особа має не бути членом сім”і спадкодавця;

• особа повинна не менше як 5 років одержувати від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування.

На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані таки документи: довідки органів місцевого самоврядування, ЖЄКів, правлінь ЖБК, з місця роботи. Якщо неможливо представити такі документи, то цієї факт може підтвердити рішення суду.

Спадкування за правом представлення. Онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні сестри та брати не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Вони є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем за законом ( ст. 12266 ЦК).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою можуть змінити розмір часток у спадщині (якщо це не стосується нерухомого майна). Що стосується нерухомого майна або транспортних засобів, то спадкоємці можуть змінити частку за письмовою згодою, посвідченою нотаріусом.

Контрольні запитання:

1. Поняття заповіту, форма заповіту, право на заповіт.

2. Заповідальний відказ, підпризначення спадкоємця. Секретний заповіт.

3. Заповіт з умовою.

4. Заповіт подружжя.

5. Таємниця заповіту.

6. Недійсність заповіту.

7. Спадкування за законом.

Рекомендована література:

1.Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року.//Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.142

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. . //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44

3. Я. Шевченко. Цивільне право України: Особлива частина. Академічний курс. Підручник. - Київ: Видавничий дім., 2003.

4. Є.О Харитонов. Цивільне право України. Підручник. / Харитонов Є.О. О.І. Харитонов О.І., Старцев О.В. – Київ: видавництво Істина, 2009.

5. Заїка І. Заповіт подружжя. //Підприємництво, господарство і право. - № ;. - 2004