1. Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.

Це новий вид зобов’язань, який був розроблений ще римськими юристами. Метою цього інституту є надання захисту тій особі, яка здійснює дії в чужому інтересі і по – друге, особи, в інтересах якої мають здійснюватися відповідні дії, оскільки особливістю даних зобов’язань є те, що вони породжуються несанкціонованим втручанням у чужу сферу. Суб’єктами зобов’язань виступають:

• особа, що здійснює без доручення дії в інтересах іншої особи ( гестор);

• особа (домінус), справи якої ведуться гестором.

Дії в інтересах іншої особи без доручення повинні бути спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних для неї майнових наслідків. Гектор зобов’язаний при першій нагоді повідомити зацікавлену особу про вчинення дій в її інтересах. Якщо домінус не ухвалить дій гестора, то останній зобов’язаний їх припинити. При схваленні дій гестора до відносин сторін застосовуються правила відповідного договору ( поруки, підряду, схову та інші). Якщо гестор розпочав дії, але не має можливості повідомити домінуса, то він зобов’язаний вжити усіх залежних від нього заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для домінуса.

Після закінчення виконання дій гестор зобов’язаний негайно подати звіт, у якому зазначаються усі дані про здійснення дій та про їх результат. До звіту необхідно додати документи, що підтверджують розмір понесених витрат, на відшкодувпання яких претендує гестор. Гестор повинен передати майно, що було отримано, документи, що підтверджують факт отримання.

Гестор має право на відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Гестор не вправі вимагати відшкодування, якщо він не повідомив про свої дії домінуса.

4. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

Cт. 1161 ЦК України передбачає новий вид зобов’язань – рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи, майна юридичної особи. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров’я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою в повному обсязі. На виникнення зобов’язання відшкодувати шкоду не впливає наявність вини ( за виключенням умислу) потерпілого (рятівника).

По - перше, якщо рятівник і порушує будь – які правила, то робить це в інтересах особи, здоров’я або майна яке він врятовує;

По - друге, від особи, яка діє з ризиком для себе, неможливо вимагати повної уважності в умовах, що виключають таку можливість на підставі їх надзвичайного характеру;

По – трете, інша оцінка дій громадян не стимулювала б громадян до виконання суспільно – корисних дій, пов’язаних з рятуванням.

Держава відшкодовує шкоду в повному обсязі тільки при наявності таких умов:

- шкода завдана рятівникові, полягала в ушкодженні здоров’я або смерті фізичної особи ( рятівника) ;

- загроза майну мала реальний характер; - майно іншої особи мало істотну цінність.

Суб’єктами таких зобов’язань є особа, яка вчинила рятувальні дії, нею може бути фізична або юридична особа, держава у особі відповідних державних органів. Потерпілими можуть бути як дієздатні, так і обмежено дієздатні особи. Юридична особа може виступати потерпілою лише тоді, коли рішення про запобігання загрози майну приймається її органом.

Змістом цих зобов’язань є право рятувальника на відшкодування зазнаної ним шкоди і обов’язок держави відшкодувати шкоду, зазнану рятувальником у повному обсязі. Умовами виникнення зобов’язання є:

- наявність реальної ( а не уявленої ) загрози для здоров’я та життя фізичної особи;

- відсутність у рятувальника повноважень ( обов’язку) вчиняти рятувальні дії щодо іншої особи, дії;

- спрямованість дій на рятування здоров’я та життя іншої особи;

- виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій.

Однак у разі, якщо зобов’язання виникає у зв’язку з рятування майна іншої особи є додатково ще 1 умова:

- майно, якому загрожує небезпека, має істотну цінність. Істотність цінності майна може визначатися угодою сторін зобов’язання, актами законодавства, адміністративними актами, шкода в даному випадку відшкодовується державою в повному обсязі.

Якщо при рятуванні завдана шкода майну рятувальника, то ця шкода відшкодовується власником майна з урахуванням його матеріального становища. Умовами виникнення такого зобов’язання є:

- існування реальної загрози шкоди чужому майну;

- були вчинені дії, спрямовані на його рятування;

- виникнення збитків у потерпілого в результаті його рятувальних дій;

- той, хто відвертав загрозу шкоди, не мав на це повноважень;

- майно, відносно якого вчинялися рятувальні дії, мало істотну цінність;

- власник майна має змогу надати відшкодування шкоди тому, хто відвертав загрозу майну.