1. Що таке валовий національний продукт (ВНП): 1)сума реалізованої продукції і послуг; 2)сума виробленої продукції на підприємствах плюс запаси в торговій мережі; 3) сукупна ринкова вартість кінцевих продуктів.

2. Якщо американська фірма працює на українському ринку, у який показник увійде вартість кінцевого продукту: 1) у ВНП США й у ВВП України; 2) тільки у ВНП США; 3) тільки у ВВП України; 4) ВВП США й у ВНП України.

3. Що розуміється під реальним ВНП: 1)вартість ВНП у поточних цінах; 2) вартість ВНП у цінах базового року; 3) ВНП у натуральних одиницях виміру; плановий рівень ВНП.

4. Чому дорівнює дефлятор ВНП: 1) відношенню номінального ВНП до реального; 2) відношенню реального ВНП до номінального; 3) відношенню вартості споживчого кошика даного року до вартості споживчого кошика базового року.

5. За якими критеріями порівнюють національно соціально-економічні системи? 1) За кількістю населення, обсягами ВВП, рівнем міграції, екологічним станом; 2) за рівнем обсягу національного виробництва (структурою та динамікою виробництва суспільного продукту), рівнем зайнятості і безробіття, рівнем цін, розвитком міжнародної торгівлі; 3) за співвідношенням вікових груп населення, викидами в навколишнє природне середовище, структурою господарства, рівнем розвитку інфраструктури.

6. Підприємництво – це:1) самостійна систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами; 2)діяльність, пов’язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв’язку в мережах зв’язку загального користування; 3)діяльність, пов’язана виробництвом промислової продукції.

7. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути: 1) громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “ Про власність”; 2) об’єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції; 3) усі разом.

8. Діяльність підприємця припиняється на підставі: 1) власної ініціативи підприємця або закінчення строку дії ліцензії; 2)банкрутства та інших підставах, передбачених законодавчими актами України; 3) усього разом.

9. Антимонопольний комітет України є: 1) регіональним органом управління; 2) центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом; 3) центральним органом законодавчої влади із спеціальним статусом.

10. Малий та середній підприємець – це суб’єкт господарювання: 1) дохід (виручка) якого від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми 300 тис. грн.; 2) доход якого від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік не перевищує 500 тис. грн.; 3) вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 1,5 млн. євро, визначеної за курсом Національного банку України.

11. Відповідно до нового податкового кодексу податок на прибуток в 2016 році буде становити: 1) 12%; 2) 16%; 3) 18%.

12. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами: 1) місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю; 2) антимонопольного комітету України; 3) усіма разом.

13. Бідність – це: 1) неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу; 2)відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності; 3)коли рівень доходу є таким, що, нижче від нього неможливо задовольнити основні потреби людини;

14. Порядок розробки державних екологічних програм визначається: 1) Верховною Радою України; 2) Кабінетом Міністрів України; в)місцевими органами державної влади; 3)органами місцевого самоврядування.

15. До виключної компетенції Верховної Ради України в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього середовища відносяться: 1) Визначення основних напрямків державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища та затвердження державних екологічних програм; 2) Визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища і встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території країни; 3) Визначення повноважень рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

16. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють: 1)Кабінет Міністрів України та спеціально уповноваженні на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; 2) Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи; 3) усі разом.

17. Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково - технічної діяльності ( крім видатків на оборону ) у розмірі до: 1) 1% валового внутрішнього продукту України; 2) 3% валового внутрішнього продукту України; 3)5% валового внутрішнього продукту України.

18. Природні ресурси України є за природною ознакою поділяються на: 1)Ресурси для промислового та сільськогосподарського виробництва; 2) Земельні, водні, мінеральні, біологічні, рекреаційні; 3) Відновлювані та не відновлювані, вичерпні та невичерпні.

19. Елементи національного багатства: 1) трудові ресурси, об’єкти нерухомості, транспортні засоби, грошові накопичення; 2) основний капіталу та інші нефiнансові i фінансові активи, природні ресурси, людські ресурси, органiзацiя управління; розвиток науки та інноваційні перетворення; 3) міністерства і відомства, система дошкільної, середньої та вищої освіти, промислове та сільськогосподарське виробництво.

20. Фонди охорони навколишнього природного середовища утворюють для:

1) здійснення контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища; 2) фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 3) розробки та реалізації державних екологічних програм та формування екологічної політики.

21. Витрати бюджету – це: 1)видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу; 2) кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; 3) кошти для здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

22. Паритетом купівельної спроможності називають: 1)співвідношення між купівельною здатністю окремих валют; 2) грошову вартість національної валюти в одиницях іншої валюти; 3)співвідношення між купівельною здатністю національної валюти та долару США.

23. Банківська система України складається з: 1) Національного банку України та інших підприємств; 2) Національного банку України, інших банків (резидентів та нерезидентів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку на території України); небанківських фінансових установ, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кредитів або ведення рахунків клієнтів, фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 3) Національного банку України та усіх кредитних установ.

24. Необхідність державного регулювання економіки викликано: 1) можливістю забезпечити певний рівень інфляції у майбутньому періоді; 2) неможливістю ринку забезпечити стабільне економічне зростання і виконання соціальних програм; 3) бажанням забезпечити продуктивну зайнятість у країні.

25. До основних функцій державної влади в умовах ринку відносяться: 1) Політична, соціальна, міжнародна, економічна; 2) Аналітична, громадська, демографічна; в) Військова, виборча.

26. Державу характеризують наступні ознаки: 1) довжина кордонів, найближчі сусіди, загальна кількість жителів, стан промислового та сільськогосподарського виробництва; 2) кількість міністерств і відомств, дво- або однопалатний парламент, президентська республіка; 3) Суверенітет, територіальність, офіційний статус, централізованість, структуризація.

27. Державне регулювання економіки – це: 1)втручання президента в розвиток основних економічних процесів за допомогою затвердження законодавчих актів; 2) регулювання економіки за допомогою розробки і реалізації програм економічного та соціального розвитку країни; 3)втручання державних органів влади (за допомогою використання різних методів і інструментів) у розвиток економіки.

28. Суб'єктами державного регулювання економіки є: ) економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки; 2) є держава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

29. До об'єктів державного регулювання економіки належать: 1) економічні підсистеми, соціально-економічні процеси, відносини, ринки;2) є держава в особі державних органів: президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій; 3) представники акціонерних товариств.

30. За формами впливу методи державного регулювання економіки бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, економічні та політичні; 3) усі разом.

31. За способами впливу методи державного регулювання бувають: 1) прямі та непрямі; 2) правові, адміністративні, економічні та політичні; 3) усі разом.

32. Правові методи державного регулювання економіки передбачають: 1) створення сприятливих економічних умов розвитку країни; 2) використання законодавчої бази, що регламентує розвиток основних економічних процесів; 3) використання пропаганди здорового способу життя.

33. Інструментами адміністративного державного регулювання економіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2) ліцензії, квоти, стандарти, норми, санкції; 3) Фіскальна бюджетна, податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика.

34. Інструментами економічного державного регулювання економіки є: 1) державні замовлення на виробництво продукції, операції з державними цінними паперами, облікова ставка НБУ; 2) ліцензії, квоти, стандарти, норми, санкції; 3) Фіскальна бюджетна, податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика.

35. Верховна Рада України є: 1) законодавчим органом влади; 2) виконавчим органом влади; 3) усім водночас.

36. Кабінет Міністрів України є: 1) законодавчим органом влади; 2) представницьким органом української влади в світі; 3) органом виконавчої влади.

37. Основна мета державного регулювання економіки полягає у: 1) забезпечені незалежності окремих регіонів країни; 2) створені сприятливих умов для соціально-економічного розвитку країни; 3) розробці законодавчої бази.

38. Поняття «державного регулювання економіки» відносно поняття «державна економічна політика» є: 1) ширше; 2) ідентичне; 3) вужче.

39. Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: 1) податкових надходжень, неподаткових надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебуває в загальнодержавній власності, доходів державних цільових фондів; 2) зарубіжних інвестицій, кредитів світових фінансових організацій, прибутків малого та середнього бізнесу; 3) продажу товарів і послуг, вироблених в межах країни.

40. Оцінка інвестиційної привабливості окремих галузей економіки здійснюється за наступними основними елементами: 1) сировинна база, наявність транспортної мережі і ринок збуту; 2) рівень перспективності розвитку галузі, середньо галузева рентабельність діяльності підприємств; 3) входження світової організації торгівлі.

41. Які інвестиції слід віднести до інноваційних? 1) які спрямовані на зростання матеріальних ресурсів; 2) які спрямовані на зростання нематеріальних ресурсів; 3) які спрямовані на відтворення основних засобів виробництва.

42. Основним мотивом прямих іноземних інвестицій в економіку країни є: 1) найбільш вигідне вкладення капіталу; 2) створення за кордоном власної інфраструктури; 3) відмивання нелегальних коштів.

43. Продуктивність праці вимірюється відношенням: 1) витрат капіталу до витрат часу; 2) кількості годин робочого часу до реального обсягу продукту; 3) витрат капіталу до реального обсягу продукту.

44. Залежно від виконуваних функцій виділяють інфраструктури: 1)виробничу, соціально-культурну, інституційну, екологічну, ринкову, інформаційну; 2) невиробничу, політичну, промислову, наукову, соціальну, ринкову; 3) екологічну, інституційну, правову, конституційну.

45. В структурі національної економіки виділяють: 1) відтворювальну, галузеву, регіональну, соціальну, структуру зовнішньої торгівлі; 2) промислову, сільськогосподарську, транспортну, соціальну; 3) виробничу, невиробничу, політичну.

46. Під зоною вільної торгівлі розуміють: 1) логічний, закономірний результат транснаціоналізації мікроекономічних і макроекономічних процесів, що ґрунтується на принципах світогосподарських відносин; 2) найпростішу форму інтеграції, у якій діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень; 3) зона забезпечення кращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і знайдених).

47. Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників: 1) митні, експортні та імпортні тарифи; 2) обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна й географічна структура експорту та імпорту; 3) квоти, ліцензії, тарифи, штрафи.

48. Торговельний баланс – 1) це взаємозалежність між сукупний експортом та імпортом національної економіки; 2) загальна величина експорту та імпорту національної економіки; 3) співвідношення між сукупний експортом та імпортом національної економіки.

49. Україна бере участь або є членом наступних інтеграційних угруповань: 1) зони вільної торгівлі, митного союзу, зони преференційної торгівлі, спільного ринку, економічного і валютного союзу; 2) Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА), Європейської Асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ), Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) , «Меркосур»; 3) Співдружності Незалежних Держав (СНД), Єдиного Економічного Простору (ЄЕП); Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС), ГУАМ, Спільноти Демократичного Вибору (СДВ).

50. Митний союз це: 1) найпростішу форму інтеграції, у якій діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок відміни торгових обмежень; 2) зона забезпечення кращих умов застосування обмежених ресурсів (природних і знайдених); 3) угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу.