5.2. Термінологічний словник

Ідеологія – це організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо. Ідеологія – система політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських поглядів; суспільна свідомість.

Соціокультурний генотип являє собою механізм соціального успадкування та соціальних змін, що забезпечує процес відтворення структури, принципів функціонування та розвитку певної суспільної системи.

Інституціональні зміни означають зміни економічного устрою сучасного суспільства, його інституціональної структури під дією значущих чинників, що нагромаджуються в процесі історичного розвитку.

5.3. План семінарського заняття

1. Значення інституціональних факторів розвитку НЕ.

2. Інституціональні складові НЕ.

3. Ідеологія як провідний інституціональний чинник і засіб координації інститутів НЕ.

4. Значення культурної сфери в соціально-економічному розвитку

5.4. Теми рефератів

1. Соціокультурний генотип і його структура.

2. Інституціональні правила і норми формування ринкової економіки.

3. Механізм інституціональних змін.

4. Економічна стратегія і тактика інституціональних перетворень в Україні.

5.5. Рекомендована література

2, с. 162-184; 8, с.175-207.

Тема 6. Функціонування інфраструктури національного ринку

Мета вивчення теми: з’ясувати сутність поняття «інфраструктура», «інфраструктура ринку»; зрозуміти особливості функціонування інфраструктури національного ринку, познайомитись з основними елементами інфраструктури національного ринку – інфраструктурою товарного ринку, інфраструктурою ринку капіталу, інфраструктурою ринку праці.

6.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що інфраструктура (від лат. іnfrа – нижче, під і structure —будова, розміщення) – сукупність галузей господарства, що обслуговують виробництво і населення. Термін «інфраструктура» вперше з’явився у працях А. Маршалла (1910) і Д. Кларка (кінець 40-х років). Вони встановили, що суспільні витрати на виробництво товарів значно перевищують витрати індивідуальних виробників. Різницю між цими витратами вони назвали «соціальним накладним капіталом», а ефект його присвоєння – «зовнішньою економією», тобто економією, яку дістають через присвоєння корисного ефекту від діяльності інфраструктурних галузей.

Сукупність галузей інфраструктури, що історично склалася з розвитком продуктивних сил і територіальним поділом праці, є результатом людської праці, «капіталом» території, її «кров'яною системою». Капіталомісткі об'єкти інфраструктури можуть економити капіталовкладення при подальших матеріальних і трудових витратах на виробництво. Тому територія з добре розвиненою інфраструктурою сприятливіша для розміщення промислових підприємств порівняно з неосвоєними районами.

Залежно від виконуваних функцій виділяють виробничу, соціально-культурну, інституційну, екологічну, ринкову та інформаційну інфраструктури.

Розвиток ринкових відносин зумовив формування ринкової інфраструктури. Під останньою слід розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно-економічні умови для функціонування ринкового механізму. Основними її елементами виступають: фонди розвитку й підтримки; комерційні банки; аудиторські фірми; лізинги; асоціації підприємців; товарні біржі; торговельні будинки; біржі праці; фондові біржі; центри інформаційного обслуговування; бізнес-центри тощо.

Кожній моделі національної економіки відповідає власна модель інфраструктури, що визначає якість управління економікою в цілому. Перехід від моделі економіки з високим рівнем державного регулювання до моделі з переважно ринковими регуляторами зажадав зміни й інфраструктури господарства. Це виявилося в зміні форм і методів роботи елементів інфраструктури, формуванні нових і ліквідації застарілих.