6.3. План семінарського заняття (4 години)

1. Поняття інфраструктури та її місце в національній економічній системі.

2. Основні елементи ринкової інфраструктури.

3. Інфраструктура товарного ринку.

4. Інфраструктура ринку капіталу.

5. Інфраструктура ринку праці.

6. Особливості регулювання інфраструктури національного ринку та напрями його вдосконалення.

6.4. Теми рефератів

1. Біржовий товарний ринок в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.

2. Банківська система України основні проблеми та напрями їх вирішення.

3. Функціональні особливості бірж праці та центрів зайнятості в Україні.

4. Пенсійний фонд України як орган виконавчої влади: ocновні напрямки діяльності.

5. Кредитні спілки, як елементи кредитної кооперації України.

6.5. Питання для самостійного вивчення

1. Фіскальне забезпечення (митно-податкові служби).

2. Страхові кампанії та біржі.

3. Валютно-фінансові біржі.

4. Система підготовки та перепідготовки кадрів.

5. Міграційні центри.

6.6. Рекомендована література

1, с. 172-202, 242-284, 343-363; 2, с. 185-221; 8, 166-170; 12, с. 6-18; 99-109.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Тема 7. Державність та державне управління економікою

Мета вивчення теми: з’ясувати сутність поняття «державне регулювання економіки», методологічних основ та засобів впливу держави на економічний і соціальний розвиток та соціально-економічні процеси; зрозуміти сутність, функції, методологію та методику соціально-економічного прогнозування, державного програмування і макроекономічного планування; познайомитись з особливостями державного регулювання різних сфер господарської діяльності.

7.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи цю тему, необхідно зрозуміти, що з’ясування ролі держави в економіці є предметом багатьох економічних наук. Для визначення її ролі в економічній літературі використовуються різні терміни: «державне втручання в економіку», «державна економічна політика», «державне управління економікою» та ін. Але найбільш повно відображає вплив держави на соціально-економічні процеси поняття державне управління економікою.

Державне управління економікою – це організуючий і регулюючий вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності. Основними функціями управління є: організація, планування, регулювання, кадрове забезпечення, контроль.

Управління будь-яким процесом починається з того, що цей процес виокремлюють як певний об’єкт. Для впливу на нього з метою реалізації потрібних цілей створюється відповідна організація. Організація здійснює планування заходів, спрямованих на досягнення цілей. Коли створено організацію та визначено плани її діяльності, встановлюються правила поведінки кожного члена організації в межах планових заходів. Підбирається персонал, здатний здійснити намічене. Виникає динаміка управління, яка потребує постійного контролю.

Отже, регулювання є однією з функцій управління. Однак, у наведеному ланцюжку є кілька слабких місць. По-перше, створення спеціальних організацій (державних органів) для керування соціально-економічними процесами негативно впливає на державні фінанси. По-друге, за змішаної економіки вплив на соціально-економічні процеси здійснюється, як правило, за допомогою непрямих (опосередкованих) методів.

Розвиток науки і. практики державного управління потребує дедалі глибшого пізнання його важливих категорій – об’єктивних закономірностей, принципів і чинників.

Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу до вибору засобів та методів впливу держави на суб’єктів економічних відносин.

За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи:

• методи прямого впливу;

• методи непрямого впливу;

В залежності від засобів впливу:

• правові;

• адміністративні;

• економічні;

• пропагандистські.

Методи прямого впливу – безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Основними інструментами прямого державного регулювання є:

• нормативно-правові акти;

• макроекономічні плани та цільові комплексні програми;

• державні замовлення;

• централізовано встановлені ціни;

• нормативи, ліцензії, квоти;

• державні бюджетні витрати, ліміти і т.і.

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку.

Опосередковане регулювання — це вплив на економічні інтереси.

Правове регулювання — це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади.

Адміністративні методи ДРЕ — це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку.

Їх ознаки:

• прямий вплив державного органу або посадових осіб на дії виконавців через встановлення їхніх обов’язків, норм поведінки та віддавання команд (наказів, розпоряджень);

• безальтернативний вибір способів розв’язування завдань, варіанта поведінки;

• обов’язковість виконання наказів, розпоряджень;

• відповідальність суб’єктів господарювання за ухиляння від виконання наказів.

Економічні методи ДРЕ:

Застосування економічних методів ДРЕ дає змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами.

Пропагандистські (морально-етичні) методи ДРЕ — це звернення держави до гідності, честі й совісті людини (підприємця, найманого робітника, державного службовця і т. ін.).

Вони включають:

• заходи виховання,

• роз’яснення і популяризації цілей і змісту регулювання,

• засоби морального заохочення тощо.