12. Нормативи для комерційних банків, стосовно їх валютних позицій.

Норматив загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13) як елемент економічних нормативів діяльності банків обмежує валютний ризик банку. Охоплює також нормативи загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2). Існування валютного ризику пов’язано із діяльністю банків на валютних ринках, яка полягає в управлінні активами та пасивами в іноземній валюті та в банківських металах.

Валютний ризик оцінюється за допомогою валютної позиції банку, яка визначається як співвідношення балансових та позабалансових вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань. При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком "плюс", а коротка відкрита – зі знаком "мінус".

Як показано на рисунку, для розрахунку валютних позицій банку спочатку за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок (сальдо), результатом якого в разі активного залишку є відкрита довга позиція конкретних валюти або металу, а в разі пасивного – відкрита коротка позиція. В наступному кроці із абсолютних значень активних залишків за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом утворюється загальна довга відкрита позиція, яка у співвідношенні з регулятивним капіталом (РК) банку згідно з Н13-1 не повинна перевищувати 20 %. За допомогою аналогічних розрахунків на базі пасивних залишків підраховується загальна коротка відкрита позиція, яка у співвідношенні з регулятивним капіталом банку відповідно до Н13-2 повинна максимально дорівнювати 10 %. В останню чергу, загальна коротка та довга валютна позиція банку підсумовуються та їх сума утворює сукупну відкриту валютну позицію банку. У співвідношенні з регулятивним капіталом банку вона повинна відповідно до Н13 мати зна-чення не більше 30 %. Станом на 1.1.2009 року, Н13-1 становив 10,2192 %, Н13-2 – 3,204 %, а Н13 - 13,424 %.

13. Нормативи для комерційних банків, стосовно їх кредитних ризиків.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

Н₇=≤20%

СК - сума всіх кредитів, гарантій та порук, наданих до певного контрагента

2. Норматив великих кредитних ризиків (H8)

Н8≤8*РК

Якщо Н8 перевищує нормативне значення не більш, як на 50%, то вимоги до Н2 подвоюються. Якщо Н8 перевищує нормативне значення більш, як на 50%, то вимоги до Н2 потроюються.

3. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

інсайдер – юридична або фізична особа, яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, родинним зв’язкам, участі у капіталі банку і має можливість використати своє становище у власних інтересах.

Інсайдер – юридична особа:

- власники істотної участі (>10% статутного капіталу)

- установи, в яких банк є власником істотної участі (афілійовані особи)

- асоційовані особи (керівні особи та їх близькі родичі).

Інсайдер – фізична особа:

- власники істотної участі

- управлінський персонал банку.

Н₉ = ≤5%

СК_і - сума всіх кредитів, гарантій та порук, наданих певному інсайдеру.

4.Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

Н₁₀ = ≤40%