60. Страхування відповідальності позичальника.

Договір стр-ня заключаєть-ся на строк дії кредитного договору на основі вивчення кредитоспроможності позичальника та ступеня ризику по реалізації кредитуемого заходу.

В договорі страхування передбачається, що в разі непогашення кредиту у встановлені строки страховик виплачує банку від 50 до 90% непогашеної позичальником суми кредиту, з урахуванням процентів за користування позичкою.

Конкретний розмір відповідальності обумовлюється в договорі страхування, а відповідальність страховика наступає, якщо позичальник не повернув банку кредит на протязі 20 днів після надходження іскового випадку.

Після виплати банку страхового відшкодування до страховика переходить у межах виплаченої суми всі права банка-кредитора до позичальника по кредитній угоді.

Відмовити у виплаті страхового відшкодування страховик має право, якщо страхувальник: 1.повідомив невірні дані про обставини, які мають суттєві значення для заключения про страховий ризик; 2.не виконав зобов'язань, які накладені на нього умовами страхування.

61. Гарантії як засіб зниження кредитного ризику.

Гарантія (поручительство) — угода, яка укла­дається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансове стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичаль­ника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

62. Уступка вимог, цесія як форми забезпечення повернення кредиту.

Уступка вимог (цесія) – це документ позичаль­ника в якому він уступає свої вимоги (дебіт. заборгованість) кредитору (банку) в якості забез­печення повернення кредиту.

Існують такі види цесій: 1.відкрита, коли дебітору доводиться про уступку вимог і забор­гованість направляється безпосередньо банку. 2.тиха, коли банк не сповіщає дебітора про уступку. Дебітор платить позичальнику, а той повинен передати одержану суму банку. 3.загальна, при якій позичальник зобов’язується перед банкам регулярно уступати вимоги на певну суму. При цьому права банка на одержання грошових коштів погашення наданого кредиту виникає не в момент передачі вимог до банку. 4.глобальна, при якій позичальник повинен уступити банку існуючи вимоги до конкретних дебіторів і які будуть виникати на протязі пев­ного періоду.

При глобальній та загальній цесіях сума кредиту складає від 20-40% від вартості уступлених вимог.

63. Кредитний ризик та шляхи його зниження.

Зниження кредитного ризику досягається управлінням кредитним ризиком і всією системою взаємовідносин між кредитором та позичальником по наданню та використанню кредиту.

Етапи управління:

1. Переддоговірна робота.

І етап. Оцінка кредитної заявки, яка повинна концентруватися на 5 основних факторах:

1.Репутація позичальника.

2.Дієздатність, тобто наявність у позичальника юридичної сили підписувати договори

3.Грошові кошти.

4.Забезпечення.

5.Зовнішні фактори.

ІІ етап. Розробка власної методики оцінки кредитоспроможності позичальника.

III етап. Розробка банком своєї системи рейтингу кредитів по якості та співставлення кожного кредиту, який надається з цією системою.

2. Пост-договірна робота.

Постійна робота з позичальником.

3. Використання елементів кредитної політики банку, які він повинен враховувати в роботі по зниженню кредитного ризику:

-Диверсифікація кредитів - це розподіл коштів, які позичаються між різними суб'єктами. Для отримання цього принципу НВУ впровадив норматив - максимальний розмір ризику на одного контрагента.

- Підтримка інформаційного зв'язку між банками.

- Формування страхових фондів.