39. Характеристика розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень.

Розр-к платіжними вимогами-дорученнями – комбінований розрахунковий документ, що складається з двох частин. Верхня - вимога підприємства-постачальника підприємству-покупцю оплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня – доручення покупця (платника) своєму банку про переказ суми коштів із його розрахун­кового рахунку на рахунок постачальника.

Платіжне вимога-доручення заповнюється одер­жувачем коштів і направляє платнику. Таким чином, цей документ, що містить вимога про­давця до покупця і доручення покупця своєму банку оплатити на підставі спрямованих йому розрахункових і відвантажувальних документів вартість товару, виконані роботи і послуги. Платник, при згоді оплатити товар (роботи, послуги) заповнює нижню частину цього доку­мента і передає його в банк, котрий його обслуго­вує для перерахування акцептованої суми на розрахунковий рахунок продавця.

1 – постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 – постачальник передає вимогу-доручення в свій банк для переказу коштів; 3 – покупець передає платіжну вимогу-доручення в свій банк для переказу коштів; 4 – банк покупця списує кошти з його рахунку; 5 – банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 6 – банк постачальника зараховує кошти на його рахунок; 7 – банки сповіщають клієнтів за допомогою виписок з їх розрахункових рахунків.

Переваги: спрощується документообіг, у зв’язку з чим зменшуються витрати по веденню розрахунків; постачальник має змогу отримати у банку факторинговий кредит. Недоліки: відсутність гарантій платежу (несвоєчасна оплата, відмова від акцепту).

40. Характеристика розрахунків за допомогою чеків.

Рахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника чека (чекодавця) уста­нові банку (банку - емітенту), що веде його рахунок, сплатити пред'явнику чека зазначену в чеку суму коштів. Чек подається платником підприємству – одержувачу безпосередньо під час здійснення господарської операції на відміну від платіжного доручення. Чекові книжки (рахун­кові чеки) виготовляються на спеціальному папері і є бланками суворої звітності. Термін дії чекової книжки - один рік.

Розрахунками чеками застосовуються переважно в платежах за товарні операції та в деяких нетоварних платежах.

1 – постачальник передає товар покупцеві; 2 – покупець передає чек постачальнику; 3 – постачальник передає чек у свій банк; 4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 6 – банк платника повідомляє про списання коштів; 7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 – банк повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Для постачальника дана форма розрахунків має як переваги: відносна швидкість розрахунків; велика швидкість надходження грошей на раху­нок чекоутримувача і відповідно прискорення обороту і скорочення дебіторської заборгова­ності; так і недоліки: недостатня гарантія платежів через недостатність коштів у чекодавця; немож­ливість розрахунків чеками по значних сумах платежів; можливість підробки.

Чекова форма розрахунків має і певні переваги для покупця. Головним є високий ступінь гарантії одержання товару, тому що чек виписується або передається в момент одержання товару, здійснення робіт і надання послуг.