52. Характеристика суб’єктів кредитних відносин.

Суб'єктами кредитних відносин є кредитори і позичальники.

Кредитори - учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Банки, мобілізуючи кошти в інших суб'єктів, у тому числі і на засадах запозичення, надають їх у позики своїм клієнтам.

Позичальники - учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником, а лише тимчасовим розпорядником позичених коштів. Тому його права щодо використання цих коштів дещо обмежені кредитним договором з банком. З цього погляду позичальник перебуває в певній залежності від кредитора, проте це не заперечує рівномірності сторін у кредитних відносинах.

Позичальниками можуть бути: юридичні особи, фізичні особи, держава.

До суб'єктів кредитних відносин ставляться певні вимоги. Вони повинні бути: юридичне самостійними особами; здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто мати дохід як гарантію виконання своїх зобов'язань; взаємно зацікавленими у співробітництві один з одним та готовим підписати відповідні угоди.

53. Принципи банківського кредитування.

Банківське кредитування здійснюється на основі таких принципів кредитування:

1.Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної вироб­ничої діяльності, є тривалість кругообігу обігового капіталу: Граничний термін кредиту­вання позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допомогою коротк-х кредитів.

2.Цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати найбільш об'єктивні рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слугує певною гарантією забез-ня їх повернення.

3.Принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспро­можності позичальника. В ролі гарантії повер­нення кредиту виступає майно позичальника.

4.Принцип повернення означає, що кредит обов'язково має бути повернений;

5.Принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені проценти, які виступають платою за користування кредитом.

За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покривають свої витрати та отримують прибуток.

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

54. Зміст методів кредитування та характеристика позичкових рахунків.

Під методами кредитування розуміють способи подання та погашення кредиту у відповідного з принципами кредитування.

Комерційні банки використовують такі методи кредитування:1) рішення питання про кредит відбувається кожен раз в індивідуальному по­рядку;2) у відповідності з кредитною лінією розрізняють:1. відновляємі кредитну лінію 2. невідновляєму кредитну лінію

При 1 лінії кредит надається і погашується автоматично у межах встановлених сум, при 2 лінії після видачі позики та її погашення відносини між банком та клієнтом припиняються.

Метод кредитування визначає форму позикового рахунку: 1.простий позичковий рахунок, призна­чений для кредитування за першим методом та на відновлювальній лінії. В разі кредитування за цим рахунком кредит надається незалежно від наявності коштів на розрахунковому рахунку. Погашення заборгованості здійснюється з поточ­ного рахунку і підприємство може мати декілька простих позичкових рахунків. 2.спеціальний позичковий рахунок відкривається позичальни­кам які мають постійні потреби у банківському кредиті, коли кредитом опосередковується більша частина платіжного договору суб’єкта. З цих рахунків підприємства кредитуються мето­дом відновлювальної лінії. Використання цього рахунку пов’язане з відправленням всієї виручки від реалізації товарів на цей рахунок для своєчасного забезпечення погашення кредиту.