35. Характеристика міжбанківських розрахунків.

Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами-клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказу­вати кошти з банку платника в банк одержувача.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Вив­чивши кращий світовий досвід та запровадивши найсучасніші комп'ютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків — Систему електронних платежів (СЕП), що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором і ор­ганізатором її був НБУ. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби в розрахунках усіх банків.

Крім Системи електронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме: 1)внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС); 2)комбінацію систем ВПС і СЕП; 3)міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT; 4)двосторонні прямі корес­пондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем с якнайшвидше транспортування розра­хункових документів між банками та переказу­вання коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспон­дентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему зв'язку для пере­дання інформації.

В українській практиці використовуються корра­хунки кількох видів: 1)відкриті на взаємній основі, коли два банки (філії банків) відкривають їх один для одного; 2)відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку. Такі рахунки відкривають, як правило, українські банки в іноземних або малі банки у великих банках-резидентах; 3)відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ. В практиці міжбанківських розрахунків через СЕП їх нази­вають реальними коррахунками; 4)технічні коррахунки, відкриті банкам — учасникам СЕП регіональних розрахункових палатах; 5)клірингові рахунки, що є різновидом корра­хунків і відкриваються в клірингових центрах (розрахункових банках) для проведення заліку взаємних вимог між банками.

36. Порядок проведення міжбанківських розрахунків через сеп.

Найбільш могутню і широку мережу їх створив НБУ, що й дало йому можливість розробити загальнонаціональну Систему електронних платежів. Система електронних платежів (СЕП) НБУ— це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

— усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній) формі;

— система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

— оборот коштів у системі здійснюється за принципом «брутто», коли кожний платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;

— ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки Інших учасників СЕП надається тільки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках;

- виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

— платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня; -зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

У структурній побудові СЕП чітко вимальовуються три рівні: нижній, середній та верхній.

На нижньому рівні перебувають комерційні банки, їхні філії — учасники СЕП разом із власною електронною системою автоматизації (САБ), програмно-технічним комплексом АРМ-3, засобами захисту інформації та електронної пошти.

Середній рівень — це територіальні управління НБУ, територіальні розрахункові палати (РРП) разом з програмно-технічним комплексом АРМ-2, засобами захисту інформації та електронної пошти.

На верхньому рівні функціонують операційне управління НБУ, центральна розрахункова палата (ЦРП) разом з програмно-технічним комплексом АРМ-І, засобами захисту інформації та електронної пошти.

Схема документообороту в СЕП

1) — подання підприємством-платником платіжного доручення своєму банку А;

2) — формування на підставі платіжних доручень клієнтів банківського електронного платіжного документа (доручення);

3) — доставка первинних банківських платіжних документів в РРП;

4) — формування відповідних платіжних документів у РРП і доставка їх у РРП, що обслуговують банки — одержувачі платежів;

5) — доставка платіжних документів у банк-одержувач (Б); 6) — розшифрування в банку Б одержаних платіжних документів по клієнтах-одержувачах і зарахування коштів на їхні поточні рахунки;

7) — повідомлення клієнта про надходження коштів на його рахунок;

8) — перенесення результатів дня по технічних коррахунках на реальні коррахунки комерційних банків в ОПЕРУ регіонального управління НБУ.