7.5. Чому надзвичайно важливо і як здійснити розмежування земель державної і

комунальної власності?

Форма власності на землю є питанням не стільки політично-декларативним, як

економічним. Це за радянської доби достатньо було зіслатись на конституційні засади

загальнонародної власності, щоб виправдати фактичну відсутність і власника, і дбайливого

господаря землі. А в наш час територіальна громада та місцева рада виступають суб’єктами

права по захисту своїх інтересів і у сфері власності на землю, і використання її з

економічними цілями розвитку як громади загалом, так і кожного її мешканця зокрема. при

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК-ПОРАДНИК ДЛЯ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

69

цьому захист інтересів територіальної громади стосується і сфери взаємовідносин з

державою та її виконавчих органів.

Економічна сутність власності на землю реалізується тоді, коли вона (земля) стає

джерелом отримання певного доходу. Це можливо здійснити на основі процесу набуття

власності на землю як основного фактора виробництва та його результату (доходу). Якщо

землі державної і комунальної власності не розмежовані, то це створює цілу низку проблем і

бар’єрів для повноцінного розвитку територіальної громади. Лише виділення і правове

закріплення земель комунальної власності відкриває перед ОМС реальні перспективи і

передумови як для зміцнення своєї економічної бази, так і для розвитку інженерно-

транспортної. Соціальної та природоохоронної інфраструктури міста, селища чи села. В той

же час для місцевих державних адміністрацій проблема розмежування земель не є

суб’єктивні і політичні фактори існуючого суперництва і конкуренції з ОМС, то скоріше

навіть навпаки – можливе приховане стримування місцевими державними адміністраціями

розмежування земель державної і комунальної власності. Тим більше що на реалізацію

конкретних землевпорядних проектів з розмежування коштів у місцевих бюджетах

практично немає, а державних програм на ці роботи також фактично не існує.

В будь-якому разі саме ОМС більше зацікавлені у чим швидшому і практичному

вирішенні проблем розмежування земель.

На яких принципах має здійснюватись розмежування земель державної та

комунальної власності?

Ось ці принципи:

• забезпечення безпеки держави;

• поєднання державних і місцевих інтересів;

• забезпечення рівності права власності на землю територіальних громад та держави;

• безоплатності;

• обґрунтованості;

• досягнення збалансованого співвідношення економічних та екологічних інтересів

суспільства, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній

та державній власності. Розмежування земель здійснюється у відповідності до Закону

України про розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно з цим законом

суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, а суб'єктами права

власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право

безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Отже, при вирішенні складних і

конфліктних питань щодо врегулювання земельних відносин можна вдаватися до проведення

місцевого референдуму.

При розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися

до земель комунальної власності:

- землі атомної енергетики та космічної системи; землі оборони, крім земельних

ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового

призначення;

- землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами,

що мають національне та загальнодержавне значення;

- землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відповідно до

законодавства України, а також землі під береговими смугами водних шляхів,

водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони об'єктів

водного фонду загальнодержавного значення за межами населених пунктів;

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК-ПОРАДНИК ДЛЯ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

70

- земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради

України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної

влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що

зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- землі лісового фонду за межами населених пунктів;

- землі під казенними підприємствами;

- земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства,

господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції,

паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

При розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної

власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються:

- усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель,

віднесених до державної власності;

- земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти

комунальної власності;

- землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст

відповідно до законодавства України;

- земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною

власністю територіальної громади та держави.

Якщо говорити про історичні передумови, то кожне поселення мало свої кордони, які

визначали землі в межах населених пунктів та поза ними. В радянську добу приватні землі

були націоналізовані і передані колгоспам та радгоспам. Зараз іде розпаювання, однак землі

поза межами населеного пункту споконвіків мали своїх власників і тому цілком логічно, що

управляти ними мають територіальні громади. Районна рада є штучним утворенням і не

може бути суб’єктом власності на землю. Це можна доказувати через суди, використовуючи

колегіальні рішення місцевих рад та місцеві референдуми.

Сільські, селищні і міські ради за погодженням з відповідними органами виконавчої

влади приймають рішення про розмежування земель державної та комунальної власності в

межах населених пунктів та погоджують питання розмежування земель державної та

комунальної власності за межами населених пунктів у межах їх

територій. Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної

та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської

ради, а за межами населених пунктів - рішення відповідної обласної державної адміністрації.

Отже першим кроком в розмежування земель має бути відповідне рішення місцевої

ради, в якому визначається потреба розробки технічної документації спеціалізованими

землевпорядними організаціями. При розмежуванні земель віднесення земельних ділянок,

площа яких відповідає даним земельно-кадастрової документації, до земель державної чи

комунальної власності, визначення меж цих ділянок проводяться на підставі цих даних.

При віднесенні частини земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності

її поділ проводиться на кадастрових планах з наступним встановленням меж на місцевості.

Земельні ділянки охоронних зон, зон санітарної охорони та зон особливого режиму

використання земель, якщо вони не вилучені з господарського обігу, відносяться відповідно

до земель державної або комунальної власності. Визначення меж земельних ділянок у

випадках, коли відсутні матеріали встановлення їх на місцевості або ж існуючі межі не

відповідають земельно-кадастровій документації, проводиться відповідно до вимог

Земельного кодексу України з урахуванням нормативів відведення земельних ділянок.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК-ПОРАДНИК ДЛЯ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

71

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні

та інші природні ресурси, які знаходиться в межах території України, природні ресурси її

континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права

власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють

органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених

Конституцією. У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним

національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

На практиці виникають питання, чи узгоджуються між собою процитовані статті

Конституції та чи немає протиріччя у тому, що з одного боку, суб’єктом права власності на

землю визнаний український народ, а з іншого – гарантується набуття права власності на

землю громадянами, юридичними особами і державою. Конституція України передбачає

право громадян, юридичних осіб і держави набувати землі у власність з метою використання

їх для господарської діяльності, житлової забудови і забезпечення життєдіяльності людей.

Земельні відносини, що виникають і здійснюються щодо землі та земельних ділянок, які

використовуються у сфері економіки, сільського господарства, проживання людей і

забезпечення їх життєдіяльності на засадах права власності та землекористування,

регулюються Земельним кодексом України та актами законодавства, норми яких належать до

земельного права.

Поради

Важливо усвідомити, що розмежування земель державної і комунальної власності у

вашому місті, селищі чи селі не можна ні за яких обставин відкладати на невизначений час

(коли «з’являться» або ж «держава виділить» кошти на проектні і землевпорядні роботи).

Невирішеність цієї проблеми стримує, в першу чергу, економічний розвиток вашої громади.

Водночас невизначеність окремих земельних територій і ділянок породжує спокуси у

певної категорії чиновників органів територіальної державної влади розпорядитись ними

без реальної участі громади чи ОМС.

Ініціативу щодо прийняття рішення місцевої ради про розмежування не слід

покладати лише на профільну земельну постійну комісію ради – вона може виходити від

будь-якої постійної комісії, депутата чи міського селищного, сільського голови.

Так само не слід покладати лише на профільну земельну постійну комісію ради

детальне вивчення проекту рішення сесії з будь-якого земельного питання. Більше того, слід

запровадити практику в раді, коли доповідачі з підрозділів виконкому по проектам рішень із

земельних питань разом із текстовою частиною і супровідною запискою обов’язково

представляють копії проектів і схем розміщення земельних ділянок. І під час сесійного

пленарного засідання ради ці графічні матеріали мають бути вивішені на спеціальному

стенді в залі, де проходить засідання. Звісно, ця практика має бути відображена в деталях

і в регламенті ради.