- •§ 1. Коливальний рух і коливальна система. Вільні коливання
- •§ 2. Гармонічні коливання. Період, частота, амплітуда і фаза гармонічних коливань
- •§ 3. Графічне зображення гармонічних коливальних рухів. Векторні діаграми
- •§ 4. Додавання гармонічних коливань. Принцип суперпозиції
- •§ 5. Негармонічні коливання
- •§ 6. Автоколивання
- •§ 7. Гармонічні і некармонічні коливання в природі н техніці
- •§ 8. Вільні електромагнітні коливання в контурі
- •§ 9. Перетворення енергії в коливальному контурі
- •§ 10. Рівняння гармонічних електромагнітних коливань у контурі
- •§ 11. Період, частота і фаза коливань
- •§ 12. Затухаючі електромагнітні коливання. Автоколивання
- •§ 13. Генератор незатухаючих коливань
- •§ 14. Вимушені електромагнітні коливання. Змінний струм
- •Миттєве значення ерс синусоїдального струму для фази 60° становить 120 в. Визначити амплітудне значення ерс.
- •3. Ерс змінного струму задана рівнянням. Знайти
- •§ 15. Генератор змінного струму
- •§ 16. Діючі значення напруги й сили струму
- •§ 17. Активний опір у колі змінного струму
- •§ 18. Ємність у колі змінного струму
- •§ 19. Індуктивність у колі змінного струму
- •§ 20. Закон Ома для електричного кола змінного струму
- •§ 21. Потужність в колі змінного струму
- •§ 22. Електричний резонанс. Резонанс напруг
- •§ 23. Поняття про спектр негармонійних коливань і про гармонічний аналіз періодичних процесів
- •§ 24. Вироблення електричної енергії
- •§ 25. Принципи роботи генераторів змінного і постійного струму
- •§ 26. Генератор трифазного струму
- •§ 27. Вмикання навантаження в трифазну систему зіркою і трикутником. Лінійні і фазні напруги
- •§ 28. Асинхронний двигун трифазного струму
- •§ 29. Трансформатор
- •Енергії
- •§ 31. Проблеми сучасної електроенергетики і охорона навколишнього середовища
- •§ 32. Електромагнітне поле
- •§ 33. Струм зміщення
- •§ 34. Електромагнітні хвилі і швидкість їх поширення
- •§ 35. Рівняння хвилі
- •§ 36. Властивості електромагнітних хвиль (відбивання, заломлення, інтерференція, дифракція, поляризація)
- •§ 37. Енергія електромагнітної хвилі. Густина потоку випромінювання
- •§ 38. Винайдення радіо
- •§ 39. Принципи радіотелефонного зв'язку. Амплітудна модуляція і детектування
- •§ 40. Найпростіший радіоприймач
- •§ 41. Радіолокація
- •§ 42. Поняття про телебачення
- •§ 43. Розвиток засобів зв'язку
- •§ 44. Світлові хвилі. Швидкість світла
- •§ 45. Інтерференція світла. Когерентність. Спектральний розклад при інтерференції
- •§ 46. Способи спостереження інтерференції світла
- •Що необхідно для утворення стійкої інтерференційної картини?
- •Які хвилі є когерентними? 5. Як можна одержати когерентні світлові хвилі?
- •§ 47. Інтерференція в тонких плівках
- •§ 48. Практичні застосування інтерференції світла
- •§ 49. Стоячі світлові хвилі
- •§ 50. Дифракція світла
- •§ 51. Принцип Гюйгенса — Френеля. Метод зон Френеля
- •§ 52. Дифракційна решітка
- •1. Визначити довжину хвилі монохроматичного світла, якщо макси мум першого порядку, одержаний за допомогою дифракційної решітки з періодомм, відхилився від нульового максимуму на кут
- •§ 53. Дифракційний спектр
- •§ 54. Визначення довжини світлової хвилі
- •§ 55. Поняття про голографію
- •§ 56. Поляризація світла
- •§ 57. Дисперсія світла
- •§ 58. Спектроскоп
- •§ 59, Спектри випромінювання
- •§ 60. Спектри поглинання
- •§ 61. Спектральний аналіз
- •§ 62. Поглинання світла
- •§ 63. Інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання
- •§ 64. Рентгенівське випромінювання
- •§ 65. Шкала електромагнітних хвиль
- •§ 66, Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики
- •§ 67 Закони геометричної оптики
§ 45. Інтерференція світла. Когерентність. Спектральний розклад при інтерференції
Світло є частковим випадком електромагнітних хвиль, а тому і для нього властивим є явище інтерференції — додавання в просторі двох (або кількох) хвиль, під час якого в одних точках виникають коливання з максимальною, а в других — з мінімальною амплітудою. Таким чином, у деяких місцях інтенсивність світла виявиться більшою від сумарної, в других — меншою, тобто виникатиме чергування світлих і темних місць — інтерференційна картина.
Інтерференційні картини світла всім знайомі. Це райдужні плями від пролитого бензину на калюжах, яскраві барви мильних бульбашок. Механізм утворення різнобарвної інтерференційної картини досить складний. Обмежимося розглядом інтерференції на простіших прикладах.
Для спрощення розглянемо випадок, коли амплітуди коливань, які додаються, однакові. Тоді
(45.1)
для результуючого коливаннядістанемо:
тобто амплітуда результуючого коливання
залежить від різниці фаз фі—ф2 коли-
вань, які додаються, і набуває значення від подвійної амплітуди 2Е,п кожної з хвиль (у точках, де коливання збігаються за фазою) до нуля (у точках, де коливання відбуваються у протилежних фазах). Енергія коливань, а отже, інтенсивність світлапропорційна квадрату їх амплітуди:. Як видно з формули (45.1), результуюча
інтенсивність І залежно від положення точки спостереження набуває значень від нуля до почетверенної інтенсивності окремої хвилі:
(45.2)
Різниця фазв даній точці залежить від різниці
ходу хвиль від синфазних джерел. Нехай відстані від джерел S\ і S2 до точки спостереження: С в площині Р дорівнюютьвідповідно (мал. 102). На шляху від
джерел до точки спостереження хвилі набудуть різниці ходу . У тих точках пло-
щини Р, куди хвилі приходять в однакових фазах (тобто з різницею ходу, де k — будь-яке ціле
число), вони підсилять одна одну, і результуючий світловий векторколиватиметься з амплітудою У цих точках знаходяться інтерференційні максимуми. Там, куди дві хвилі рівної амплітуди прийдуть в протилежних фазах (тобто з різницею ходу,
рівною непарному числу півхвиль: , вони
повністю погасять одна одну. У цих точках знаходяться інтерферодцЩіті мінімуми, де коливань немає: в будь-який -момент часу.
Що ж побачить спостерігач? Якщо площина спостереження паралельна лінії (як показано на малюнку 102) і відстань d між джерелами мала порівняно 8 відстанню L до площини Р, інтерференційна картина становить систему світлих і тешнв смуг, які чергуються.
Електромагнітне поле світлової хвилі надзвичайно швидко змінюємся з часом. Приблизно 1015 разів за секунду напруженість електричного поля проходить через нуль, змінюючи напрям, і стільки ж разів досягає максимального значення.
Зорове враження обумовлюється середнім значенням квадрату електричного вектора хвилі (Е ) за порівняно великий інтервал часу, а не значенням яого в кожний момент. Коли говорять про великий інтервал часу, то це, звичайно, порівняно 8 пеоюдом світлового коливання, що приблизно дорівнюєс Око побачить підсилення чи послаблення
світла лише при умові, що цей ефект триватиме протягом багатьох коливань, коли рівниця фаз між інтерферуючими коливаннями залишатиметься сталою. Таким чином, для одержання інтерференції світлових хвиль у будь-якій точці простору необхідно, щоб різниця фаз між світлсяяиюі коливаннями, які приходять в цю точку, була сталою; такі коливання називають ісагерентшшж або узгодженими.
Звичайні джерела світла складаються з дуже великої кількості джерел коливань: світлові хвилі породжуються окремими атомами речовини: ми спостерігаємо аавжди сумарну дію багатьох атомів. Щоб одержати інтерференцію від двох джерел світла, у місці спостереження хвилі, випромінювані всіма атомами одного джерела, мають відрізнятися за фазою на одну й ту саму величину від хвиль другого джерела. Де є неймовірним, тому між променями двох різних джерел світла (тільки не лазерів) не молена дістати явище інтерференції. Інтерференція спостерігається лише тоді, коли світлові промені одного джерела певним способом (відбиванням, заломленням) будуть «роздвоєні» і потім знову зведеш- Однак навіть у цьому випадку можна дістати некогерентні коливання.
З формули (45.1) випливає, що підсилення чи послаблення світла при інтерференції (амплітуда результуючого
коливання) залежить від відношення різниці ходу хвиль до довжини. Якщо джерела
S\ і S2 випромінюють біле світло, то при однаковій різниці ходу різниця фаз для різних монохроматичних
хвиль (різні а), які входять до складу білого світла, буде різною. Промені одних кольорів у точці С підсилюватимуть один одного, а промені інших кольорів — послаблюватимуть. У результаті світло в точці С буде вже не білим, а забарвленим у той чи інший колір. Це забарвлення буде різним в різних точках простору. Інтерференційні максимуми і мінімуми для променів різного кольору будуть просторово розділені, і ми спостерігатимемо інтерференційні спектри.