24.Характеристика демографічних процесів в Україні та їх вплив на функціонування ринку праці.

Головні тенденції сучасних демографічних змін в Україні: 1.Значне зменшення народжуваності населення. Однією з важливих рис сучасної демографічної ситуації в Україні слід вважати значне зменшення коефіцієнта народжуваності в міських населених пунктах і меншою мірою в сільських, і збільшення додатної різниці між рівнем народжуваності в селах та містах. Причини зменшення народжуваності: подальше зниження життєвого рівня широких верств населення; погіршення медичного обслуговування; погіршення стану дитячого дошкільного та шкільного виховання; зростання безробіття. 2.Зростання смертності населення працездатного віку. Структура смертності населення України за причинами смерті практично не відрізняється від такої в економічно розвинутих країнах: хвороби системи кровообігу та новоутворення, нещасні випадки, отруєння і травми. Але вікові рівні смерті від цих причин в Україні скорочені на 2-3 роки. Причини зростання смертності: глибокий економічний занепад; різкий спад життєвого рівня (низька якість харчування); погіршення екологічного середовища; невизначеність майбутнього. 3.Формування від’ємного сальдо зовнішньої міграції переважно за рахунок від’їзду людей віком 25 – 40 років. 4.Демографічне постаріння населення. Сучасне відтворення населення характеризується суттєвими віковими змінами: частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Цей феномен й називають демографічним постарінням. Його головною причиною є зниження народжуваності. 5.Скорочення тривалості життя.

25.Поняття працездатного віку, працездатності, трудових ресурсів.

Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини залежно від її участі в трудовій діяльності. Межі працездатного віку визначаються законодавчо. В Україні вони складають 16 – 59 років для чоловіків та 16 – 54 роки для жінок. Для деяких видів професійної діяльності існує менша (на 5 – 10 років) верхня вікова межа, що пов’язано з високими психофізіологічними навантаженнями на організм людини. Працездатність являє собою стан, який дозволяє людині без шкоди для здоров’я виконувати певну роботу. Розрізняють загальну працездатність, тобто здатність виконувати взагалі будь-яку роботу в звичайних умовах праці; професійну працездатність – здатність до виконання роботи з певної професії (спеціальності) і спеціальну працездатність - здатність працювати за певних виробничих або кліматичних умов. Трудова (економічна) активність – бажання населення реалізувати свою працездатність. Виділяють потенційну та реалізовану трудову активність населення (зайнятість). Працездатне населення або трудові ресурси – це населення, яке здатне до трудової діяльності без врахування віку, тобто та частина населення, яка потенційно володіє працездатністю.

26.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.

Трудові ресурси мають кількісні та якісні характеристики. Кількісна включають показники чисельності і складу. Якісні - показники освітнього рівня, професійно-кваліфікаційної структури. Показники чисельності трудових ресурсів розраховуються станом на конкретний момент часу для певної адміністративно-територіальної одиниці. У зв’язку з постійними змінами чисельності трудових ресурсів розраховуються середні показники. Кількісна характеристика трудових ресурсів в часі та за темпами зміни визначається за допомогою абсолютних і відносних показників: абсолютного приросту, темпів росту і приросту трудових ресурсів. Абсолютний приріст – різниця між чисельністю трудових ресурсів на початок і кінець року з урахуванням сальдо міграції. Темп росту трудових ресурсів і темп приросту визначаються аналогічно як і для населення взагалі. Також розраховується показники природного і механічного приросту: коефіцієнти природного і механічного поповнення, механічного обороту, а також коефіцієнт загального приросту трудових ресурсів. При вивченні трудових ресурсів прийнято виділяти чотири основні вікові групи: - молодь від 16 до 28 років; - особи від 29 до 49 років; - особи передпенсійного віку (чоловіки 50 – 59 років, жінки 50 – 54 років); - особи пенсійного віку, зайняті в суспільному виробництві. Структура трудових ресурсів за статтю розрізняється за територією країни і сферами зайнятості. Об’єктивною характеристикою трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить рівень загальної і спеціальної освіти. При аналізі трудових ресурсів за рівнем освіти і професійної підготовки обраховують наступні показники:- рівень освіти працездатного населення; - співвідношення чисельності зайнятого населення і чисельності осіб з вищою, середньою і початковою освітою; - динаміка чисельності учнів за видами навчання; - чисельність осіб, які мають вищу і середню спеціальну освіту, з них зайнятих в народному господарстві; - рівень освіти населення за соціальними групами; - рівень освіти за окремими віковими групами; - рівень освіти міського і сільського населення; - рівень освіти чоловіків і жінок; - рівень освіти працівників розумової і фізичної праці; - розвиток і рівень виробничо - технічного навчання, чисельність і склад учнів, випуск з ПТУ; - чисельність аспірантів і наукових працівників, їх структура і розподіл за галузями знань і народного господарства.