- •1.Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •2.Предмет і метод дисципліни.
- •4.Поняття ринку праці, ринку робочої сили та ринку робочих місць.
- •5.Місце ринку праці в ринковій економіці, його зв'язок з іншими ринками.
- •6.Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.
- •7.Структура сукупного і поточного ринку праці.
- •8.Функції сучасного ринку праці.
- •9.Особливості товару «робоча сила».
- •10.Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •11.Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах з перехідного типу.
- •12.Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13.Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14.Кейсіанська модель зайнятості населення.
- •15.Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16.Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17.Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18.Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19.Інфраструктура ринку праці.
- •20.Етапи формування ринку праці в Україні.
- •21.Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22.Поняття відтворення населення.
- •23.Кількісна оцінка відтворення населення.
- •24.Характеристика демографічних процесів в Україні та їх вплив на функціонування ринку праці.
- •25.Поняття працездатного віку, працездатності, трудових ресурсів.
- •27.Обєкти та методи прогнозування потреби в трудових ресурсах.
- •28.Баланс трудових ресурсів.
- •29.Схема балансу ринку праці.
- •30.Поняття та склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначені пропозицій праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин.
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33.Якість трудового життя як критерії оцінки соціально-трудових відносин в Україні.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види.
- •36.Форми зайнятості населення.
- •37.Концепція зайнятості населення.
- •38.Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39.Функції державної служби зайнятості.
- •40.Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41.Причини і види безробіття.
- •42.Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43.Соціально-економічні наслідки безробіття.
- •44.Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45.Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота».
- •46.Допомога по безробіттю.
- •47.Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об’єднання роботодавців на ринку праці.
- •49.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50.Держава в системі соціального партнерства.
- •51.Сутність, структура і сектори роботи моп.
- •52.Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •53.Взаємовідносини України з моп.
- •54.Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах.
- •55.Понняття та склад персоналу підприємства.
- •56.Мета та функції управління персоналом.
- •57.Основні етапи управління персоналом.
- •58.Планування персоналу.
- •59.Формування персоналу підприємства. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •60.Напрями адаптації персоналу.
- •61.Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •62.Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •63.Методи оцінювання персоналу.
- •64.Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.
- •67.Характеритика методів вимірювання продуктивності праці.
- •68.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •70.Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •71.Робочий час, його склад і структура.
- •72.Види норм праці.
- •73.Методи нормування праці.
- •74.Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75.Перегляд норм праці.
- •76.Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77.Показники оцінки вартості життя.
- •78.Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79.Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80.Витрати на соціальне забезпечення.
- •81.Податки на заробітну плату.
- •82.Сутність, види та функції заробітної плати.
- •83.Принципи та елементи організації оплати праці.
- •84.Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •85.Форми і системи оплати праці.
- •86.Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників.
- •88.Планування фонду оплати праці.
- •89.Державне регулювання оплати праці.
- •90.Договірне регулювання оплати праці.
- •91.Поняття організації праці, її напрямки.
- •92.Поділ і кооперування праці на підприємстві.
- •93.Організація й обслуговування робочих місць.
- •94.Умови праці. Охорона та безпека праці.
- •95.Режими праці і відпочинку.
- •96.Проектування організації робочих місць.
- •97.Колективні форми організації праці.
- •98.Інформаційне забезпечення аналізу зайнятості і трудових відносин.
- •99.Сутність і цілі аудиту в трудовій сфері.
- •100.Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів.
- •102.Аналіз фонду оплати праці.
12.Сегментація ринку праці за різними ознаками.
Сегментація ринку праці – це поділ робочих місць і працівників на стійкі замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками. Виділення сегментів на ринку праці здійснюється в розрізі наступних ознак: 1.В залежності від спрямування політики державного регулювання загальний ринок праці ділять на два сегмента: - первинний; - вторинний. Первинний ринок праці – це ринок, на якому присутні так звані “добрі” роботи. Роботу на цьому сегменті можна охарактеризувати наступними рисами: стабільна зайнятість і надійність положення працівника; високий рівень заробітної плати; наявність службових сходів із чітко визначеними можливостями для професійного росту і просування; використання прогресивних технологій, які потребують високої кваліфікації працівників; наявність сильних й ефективних профспілок. Вторинний ринок праці – ринок, де присутні “погані” роботи, які характеризуються рисами, прямо протилежними рисам первинного ринку праці: великою плинністю кадрів і нестабільною зайнятістю; низькими рівнями заробітної плати; практичною відсутністю просування по службовим сходам; примітивною і трудомісткою технологією виробництва; відсутністю або слабкістю профспілок. 2.З точки зору територіального поділу виділяють такі ринки праці: - внутрішній – місцевий, регіональний, національний; - зовнішній – транснаціональний та світовий. 3.В залежності від соціального підходу розрізняють ринки праці: - робочих кадрів (працівників переважно фізичної праці); - спеціалістів та менеджерів. 4.Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад, економістів, зокрема, фінансистів, бухгалтерів і т. ін. 5.З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють такі ринки праці: - внутрішньофірмовий (ринок праці підприємства, організації); - галузевий; - національний. 6.Основні типи ринку праці за кількісними співвідношеннями покупців та продавців товару “робоча сила”. 7.З точки зору умов конкуренції розрізняють таки ринки праці: - необмеженої конкуренції (повної конкуренції або вільної ринок); - обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).
13.Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
Відповідно до неокласичного підходу (А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл), основним регулятором ринку праці виступає реальна заробітна плата. В умовах досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне до рівноваги на такому рівні, при якому обсяг ринкового попиту на працю дорівнює пропозиції праці. Неокласики вважали, що підвищення заробітної плати є основною причиною безробіття, а зниження заробітної плати нижче ціни рівноваги веде до появи дефіциту праці. Тому проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів потрібно вирішувати тільки за допомогою механізму ринкового саморегулювання. В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, тобто при безробітті, загострюється конкуренція з боку безробітних за вільні робочі місця. У роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх за більш низькими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці буде відбуватися, доки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть настільки низькими, що вигідним стане найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці тоді повертається до стану рівноваги. В цій теорії, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці. Вони виключаються конкуренцією. Неокласична теорія ринку праці відповідає також на питання, скільки працівників найняти підприємству. Для цього підприємець повинен врахувати: ринкову ціну праці; ринкову ціну свого товару; виробничу функцію, тобто технологічний взаємозв’язок між кількістю різних факторів виробництва, які підприємство може використати, і максимальним рівнем продукції, яку воно може за їх допомогою виробити.