30.Поняття та склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначені пропозицій праці.

Згідно з рекомендаціями МОП із статистики праці, до економічно активного населення відносять всіх тих, хто пропонує свою працю для виробництва товарів та послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, бартерного обміну та особистого споживання. Воно визначається як сума зайнятого і незайнятого населення, яке знаходиться в стані активного пошуку роботи і зареєстроване відповідними службами. Категорії економічно активного населення: - особи найманої праці (робітники і службовці); - самостійні працівники; - неоплачувані члени сімей; - сезонні і випадкові працівники; - особи, які тимчасово не працюють з об’єктивних причин (хвороба, відпустка, безробіття тощо); - учні, які поєднують навчання з роботою на режимах повного робочого часу; - учні та особи, які проходять профпідготовку на виробництві і одержують стипендію або заробітну плату. Статус ЕАН кількісно визначається за обсягом відпрацьованих тижнів або днів за певний період часу. За цією ознакою ЕАН поділяється на зайнятих, частково зайнятих і безробітних. До зайнятих в Україні відносять осіб, що працювали протягом тижня не менш 4 - х годин (в міжнародній практиці – однієї години), або в підсобному сільському господарстві – не менш 30 годин. До складу економічно неактивного населення відносяться особи, які не належать до числа зайнятих чи безробітних, а саме: учні та студенти денних форм навчання; пенсіонери за віком та інвалідністю; рантьє; особи, які отримують матеріальну підтримку від суспільних організацій та приватних осіб; зайняті на оплачуваних суспільних роботах; особи, які надають добровільні безкоштовні послуги; соціальні працівники; особи працездатного віку, які можуть працювати, але не шукають роботу через об’єктивні і суб’єктивні причини. Оцінка економічно активного та економічно неактивного населення здійснюється на основі вибіркових обстежень домашніх господарств, частіше в жовтні місяці, коли вплив сезонності на переміщення людей є мінімальним.

31.Сутність соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками і роботодавцями, суб'єктами і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з найманням, використанням, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення високого рівня та якості життя особистості, колективів і суспільства в цілому. Ці відносини охоплюють широке коло питань - від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інституцій, що пов'язані з колективними та індивідуальними переговорами, укладенням договорів та угод, визначенням умов і розмірів оплати праці, вирішенням трудових конфліктів, участю найманих працівників в управлінні виробництвом тощо. Соціально-трудові відносини є провідною складовою всієї системи відносин суспільства, утворюючи своєрідне «ядро» соціально-економічного розвитку. Вони, зрештою, визначають спосіб життя людей, структуру пов'язаних з ним процесів і відносин . Рівень розвитку соціально-трудових відносин характеризує ступінь демократизації суспільства, соціальну орієнтованість його економічної системи, досконалість суспільних відносин у цілому.