14.Кейсіанська модель зайнятості населення.

Кейнсіанці (Дж. Кейнс, Е. Домар, Дж. Робінсон, Ф. Харрод, Е. Хансен та ін.) розглядають ринкову систему при капіталізмі як недосконало конкурентну. Ринок праці, як і ринок продуктів є недосконалими. На товарних ринках переважають виробники-монополісти, які не допускають зниження цін в умовах падіння попиту. На ринку праці міцні позиції профспілок, що протидіє зниженню заробітної плати. Теорію Дж. Кейнса називають теорією недостатнього попиту. За Кейнсом, обсяг зайнятості визначається обсягом ефективного попиту, який містить споживчий попит та інвестиційний попит. Головна причина безробіття вбачається у недостатньому обсязі “ефективного попиту” і пов’язується, передусім, із спадом як фазою економічного циклу. Основним методом підтримки і збільшення зайнятості є стимулювання інвестиційного попиту, передусім, через зростання державних витрат. Концепція зайнятості Дж. Кейнса при цьому активно використовується принцип мультиплікатора Р.Кана. Прихильники кейнсіанського ринку праці пропонують й інші практичні міри, серед яких: державна підтримка приватного сектору, кредитування і фінансування підприємців за рахунок коштів державного бюджету, зменшення норми відсотку, проведення політики контролю інфляції. Таким чином, основним регулятором ринку праці і зайнятості в кейнсіанській моделі, є держава, яка повинна впливати на сукупний попит на товари і послуги, а через нього – на сукупний попит на працю.

15.Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.

Монетаристи та їх прихильники (М. Фрідмен, Ф. Махлуп, Л. Роббінс, Ф. фон Хайек та ін.), спираючись на класичну економічну теорію, відстоюють можливість досягнення макроекономічної стабільності і довгострокової рівноваги тільки в умовах повністю вільних, конкурентних ринків – з гнучкими цінами і заробітною платою, без втручання держави, монополій або профспілок. Центральною категорією монетариської моделі ринку праці є “природний рівень безробіття”, введений в науковий оборот М. Фрідменом. Спеціалісти з праці вважають, що внаслідок недостатньої гнучкості сучасного ринку праці на ньому, як правило, завжди є і надлишок праці, і її дефіцит. Вакантні робочі місця з’являються через зміну попиту на працю. На думку багатьох спеціалістів (О. Лівшиць, П. Самуельсон, В.Нордхаус) природний рівень безробіття – явище позитивне. Воно характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, який сприяє достатньо швидкому міжгалузевому і міжрегіональному переміщенню праці в залежності від коливань попиту і потреб ринку. Представники монетаризму вважають державний мінімум заробітної плати, сильні позиції профспілок та таке інше факторами, що збільшують ринкову нерівновагу і відхиляють рівень безробіття від природного. Врівноваження ринку, на їх думку, можливе через інструменти грошово-кредитної політики.

16.Школа інституціоналістів про характер ринку праці.

Школа інституціоналістів (Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Митчелл) основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати. Інституціоналісти відходять від макроекономічного аналізу і пробують пояснити характер ринку праці особливостями динаміки окремих галузей та професійно-демографічних груп.