- •1.Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •2.Предмет і метод дисципліни.
- •4.Поняття ринку праці, ринку робочої сили та ринку робочих місць.
- •5.Місце ринку праці в ринковій економіці, його зв'язок з іншими ринками.
- •6.Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.
- •7.Структура сукупного і поточного ринку праці.
- •8.Функції сучасного ринку праці.
- •9.Особливості товару «робоча сила».
- •10.Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •11.Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах з перехідного типу.
- •12.Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13.Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14.Кейсіанська модель зайнятості населення.
- •15.Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16.Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17.Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18.Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19.Інфраструктура ринку праці.
- •20.Етапи формування ринку праці в Україні.
- •21.Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22.Поняття відтворення населення.
- •23.Кількісна оцінка відтворення населення.
- •24.Характеристика демографічних процесів в Україні та їх вплив на функціонування ринку праці.
- •25.Поняття працездатного віку, працездатності, трудових ресурсів.
- •27.Обєкти та методи прогнозування потреби в трудових ресурсах.
- •28.Баланс трудових ресурсів.
- •29.Схема балансу ринку праці.
- •30.Поняття та склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначені пропозицій праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин.
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33.Якість трудового життя як критерії оцінки соціально-трудових відносин в Україні.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види.
- •36.Форми зайнятості населення.
- •37.Концепція зайнятості населення.
- •38.Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39.Функції державної служби зайнятості.
- •40.Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41.Причини і види безробіття.
- •42.Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43.Соціально-економічні наслідки безробіття.
- •44.Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45.Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота».
- •46.Допомога по безробіттю.
- •47.Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об’єднання роботодавців на ринку праці.
- •49.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50.Держава в системі соціального партнерства.
- •51.Сутність, структура і сектори роботи моп.
- •52.Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •53.Взаємовідносини України з моп.
- •54.Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах.
- •55.Понняття та склад персоналу підприємства.
- •56.Мета та функції управління персоналом.
- •57.Основні етапи управління персоналом.
- •58.Планування персоналу.
- •59.Формування персоналу підприємства. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •60.Напрями адаптації персоналу.
- •61.Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •62.Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •63.Методи оцінювання персоналу.
- •64.Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.
- •67.Характеритика методів вимірювання продуктивності праці.
- •68.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •70.Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •71.Робочий час, його склад і структура.
- •72.Види норм праці.
- •73.Методи нормування праці.
- •74.Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75.Перегляд норм праці.
- •76.Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77.Показники оцінки вартості життя.
- •78.Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79.Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80.Витрати на соціальне забезпечення.
- •81.Податки на заробітну плату.
- •82.Сутність, види та функції заробітної плати.
- •83.Принципи та елементи організації оплати праці.
- •84.Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •85.Форми і системи оплати праці.
- •86.Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників.
- •88.Планування фонду оплати праці.
- •89.Державне регулювання оплати праці.
- •90.Договірне регулювання оплати праці.
- •91.Поняття організації праці, її напрямки.
- •92.Поділ і кооперування праці на підприємстві.
- •93.Організація й обслуговування робочих місць.
- •94.Умови праці. Охорона та безпека праці.
- •95.Режими праці і відпочинку.
- •96.Проектування організації робочих місць.
- •97.Колективні форми організації праці.
- •98.Інформаційне забезпечення аналізу зайнятості і трудових відносин.
- •99.Сутність і цілі аудиту в трудовій сфері.
- •100.Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів.
- •102.Аналіз фонду оплати праці.
9.Особливості товару «робоча сила».
Особливості товару “робоча сила”: 1.Робоча сила є живим товаром, купівля якого має назву найму. Тому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник – найманим працівником; 2.Робоча сила не відчужується від його власника в процесі купівлі-продажу. Працівник продає користування своєю робочою силою на певний час. Відносини між найманим робітником і роботодавцем юридично оформлюються трудовим договором; 3.Робоча сила передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму аж до звільнення останнього; 4.Робоча сила створює дохід суспільства (новостворену вартість), який є джерелом заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів, коштів на накопичення, розширення виробництва; 5.Робоча сила не є резервом виробництва як інші товари; 6.Робоча сила потребує додаткових життєвих благ для підтримки; 7.Найманий робітник дозволяє використовувати свої здібності раніше, ніж вони оплачуються, тобто працівник начебто кредитує підприємство; 8.Робоча сила не знижується при використанні; 9.Робоча сила навіть однакового професійного рівня у різних індивідів різна.
10.Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
Вирішальний вплив на ситуацію на ринку праці мають наступні фактори попиту на робочу силу: 1.Фонд оплати праці, який має роботодавець для найму визначеної кількості працівників. Розмір цього цільового фонду є основним економічним фактором попиту на працю. Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця у наймі додаткових працівників, скорочує його попит, і навпаки. 2.Попит на продукцію підприємства, оскільки послуги праці необхідні саме як виробничий ресурс. Інакше кажучи, попит на працю є похідною від ринкового попиту на продукцію. 3.Стан виробництва (особливості технології; розміри та ефективність капіталу, що застосовується; досконалість методів організації виробництва і праці тощо). 4.Якість праці (освіта, професіоналізм, продуктивність праці, новаторство працівника).
11.Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах з перехідного типу.
Рішення відносно пропозиції праці приймається самими працівниками. Важливу роль при цьому відіграють такі фактори пропозиції робочої сили: 1.Реальна заробітна плата, яка є основним матеріальним стимулом: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони прагнуть працювати. 2.Прихильність до професії. 3.Престижність праці і підприємства – роботодавця. 4.Міра відповідальності, яка вимагається від працівника. 5.Можливість реалізувати свої творчі здібності. 6.Культурні і релігійні інтереси. 7.Атмосфера в колективі та таке інше. Лінія пропозиції праці для сучасних умов господарювання економічно розвинутих країн, має важливу особливість. Індивіди, що пропонують свої трудові послуги, співвиміряють свій дохід (реальну заробітну плату) із втратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Спочатку вони віддають перевагу робочому, а не вільному часу, тому що можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції, або заміщення). Однак в подальшому, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя суттєво зростають, працівники намагаються збільшити свій вільний час (ефект доходу). Ця тенденція проявляється ще в позаминулому віці у вигляді скорочення робочого тижня і характерна для країн, де високий рівень добробуту забезпечує людині можливість більше часу витрачати на дозвілля.