- •1.Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •2.Предмет і метод дисципліни.
- •4.Поняття ринку праці, ринку робочої сили та ринку робочих місць.
- •5.Місце ринку праці в ринковій економіці, його зв'язок з іншими ринками.
- •6.Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці.
- •7.Структура сукупного і поточного ринку праці.
- •8.Функції сучасного ринку праці.
- •9.Особливості товару «робоча сила».
- •10.Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •11.Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах з перехідного типу.
- •12.Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13.Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14.Кейсіанська модель зайнятості населення.
- •15.Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16.Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17.Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18.Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19.Інфраструктура ринку праці.
- •20.Етапи формування ринку праці в Україні.
- •21.Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22.Поняття відтворення населення.
- •23.Кількісна оцінка відтворення населення.
- •24.Характеристика демографічних процесів в Україні та їх вплив на функціонування ринку праці.
- •25.Поняття працездатного віку, працездатності, трудових ресурсів.
- •27.Обєкти та методи прогнозування потреби в трудових ресурсах.
- •28.Баланс трудових ресурсів.
- •29.Схема балансу ринку праці.
- •30.Поняття та склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначені пропозицій праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин.
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33.Якість трудового життя як критерії оцінки соціально-трудових відносин в Україні.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види.
- •36.Форми зайнятості населення.
- •37.Концепція зайнятості населення.
- •38.Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39.Функції державної служби зайнятості.
- •40.Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41.Причини і види безробіття.
- •42.Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43.Соціально-економічні наслідки безробіття.
- •44.Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45.Визначення статусу безробітного та поняття «підходяща робота».
- •46.Допомога по безробіттю.
- •47.Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об’єднання роботодавців на ринку праці.
- •49.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50.Держава в системі соціального партнерства.
- •51.Сутність, структура і сектори роботи моп.
- •52.Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •53.Взаємовідносини України з моп.
- •54.Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах.
- •55.Понняття та склад персоналу підприємства.
- •56.Мета та функції управління персоналом.
- •57.Основні етапи управління персоналом.
- •58.Планування персоналу.
- •59.Формування персоналу підприємства. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •60.Напрями адаптації персоналу.
- •61.Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •62.Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •63.Методи оцінювання персоналу.
- •64.Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •65.Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •66.Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності праці.
- •67.Характеритика методів вимірювання продуктивності праці.
- •68.Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •69.Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •70.Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •71.Робочий час, його склад і структура.
- •72.Види норм праці.
- •73.Методи нормування праці.
- •74.Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75.Перегляд норм праці.
- •76.Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77.Показники оцінки вартості життя.
- •78.Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79.Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80.Витрати на соціальне забезпечення.
- •81.Податки на заробітну плату.
- •82.Сутність, види та функції заробітної плати.
- •83.Принципи та елементи організації оплати праці.
- •84.Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •85.Форми і системи оплати праці.
- •86.Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників.
- •88.Планування фонду оплати праці.
- •89.Державне регулювання оплати праці.
- •90.Договірне регулювання оплати праці.
- •91.Поняття організації праці, її напрямки.
- •92.Поділ і кооперування праці на підприємстві.
- •93.Організація й обслуговування робочих місць.
- •94.Умови праці. Охорона та безпека праці.
- •95.Режими праці і відпочинку.
- •96.Проектування організації робочих місць.
- •97.Колективні форми організації праці.
- •98.Інформаційне забезпечення аналізу зайнятості і трудових відносин.
- •99.Сутність і цілі аудиту в трудовій сфері.
- •100.Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів.
- •102.Аналіз фонду оплати праці.
34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
Особливу роль у процесі формування нових соціально-трудових відносин в Україні грають вікові розходження: зміна поколінь, що серйозно відрізняються друг від друга по основних соціально-психологічних параметрах, орієнтації й мотивації, вимагає адекватного обліку. На соціально-трудових відносинах не може не позначитися й стать, наприклад, фахівці відзначають, що чоловікам властивий підвищений радикалізм, а жінкам - конформізм. Суспільне регулювання процесу становлення соціально-трудових відносин нової якості може містити в собі: формування й освоєння всіма суб'єктами соціально-трудових відносин єдиної системи понять, засвоєння однієї мови спілкування з метою взаєморозуміння; ідентифікацію соціально-економічних процесів з точки зору інтересів сторін; формування системи показників, які відображають процеси взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин і відповідно визначення джерел інформації; дослідження досягнень інших країн у цій сфері, узагальнення й оцінка зарубіжного досвіду.
35.Поняття зайнятості населення, її види.
Зайнятість населення – це категорія, яка характеризує розподіл населення на основі суспільного поділу праці за різними сферами суспільно корисної діяльності. Слід розрізняти види зайнятості, які характеризують розподіл економічно активного населення за сферами і галузями народного господарства, професіями, спеціальностями тощо. Загалом класифікацію видів зайнятості можна провести за такими ознаками: 1.За характером діяльності: робота на підприємствах; виконання державних і громадських обов’язків; служба в армії; ІТД; навчання в денних навчальних закладах; виховання дітей і т. ін. 2.За соціальною належністю: робітники; службовці; фермери; підприємці. 3.За галузевою належністю зайнятості в: - матеріальному виробництві; - невиробничій сфері; - окремих великих галузях народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво і т. ін.); - підгалузях (машинобудування, швейна промисловість тощо). 4.За територіальною ознакою: зайняті в окремих регіонах та економічних районах. 5.За рівнем урбанізації: зайняті в міській та сільській місцевості. 6.За професійно-кваліфікованою ознакою: працівники у розрізі професій і рівнів кваліфікації. 7.За статево-віковою ознакою: - працюючі чоловіки й жінки; - працююча молодь, особи середнього й похилого віку; - зайняті на початку трудової діяльності, в періоди створення сім’ї, набуття професії, в період активної трудової діяльності, підготовки до пенсії. 8.За формами власності: зайняті на підприємствах державної, приватної і змішаної власності.
36.Форми зайнятості населення.
У межах кожного виду зайнятості виділяють окремі форми зайнятості, тобто організаційно – правові способи та умови використання людської праці. Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід в нормальних для даного регіону розмірах. Неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом певного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю. Виділяють видиму і невидиму форми неповної зайнятості. Видима неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових досліджень. Невидима (прихована) неповна зайнятість – переважно аналітичне поняття, яке відображає фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Добровільною називається неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами: необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров’я, вихованням дітей, необхідністю зміни професії або іншими соціальними потребами.