20.Етапи формування ринку праці в Україні.

Етапи розвитку ринку праці в Україні поділяють в залежності від форм власності і залучення до праці (починаючи з радянських часів): 1.Мілітаризація праці в умовах військового комунізму, риси якої виявилися в наступні десятиріччя через мобілізацію робочої сили й організацію примусових робіт. 2.Часткове відновлення конкурентно-ринкових відносин у сфері праці в умовах нової економічної політики, характерною особливістю якого є лібералізація жорсткої господарської дисципліни. 3.Одержавлення сфери праці на основі поєднання рис перших двох етапів і зміцнення технократичної моделі організації суспільної праці в умовах індустріалізації, колективізації й повоєнного відновлення господарства (зникнення альтернативних груп роботодавців; зростання неекономічних критеріїв значущості трудової діяльності й стимулювання; вагомість соціального походження й належності до керівної партії). 4.Консервація монопольного ринку праці на тлі економічного реформаторства 60 – 80 – х років (змін у сфері зайнятості в період економічних реформ не було). 5.Трансформація ринку праці з розширенням економічного впливу різних форм власності й різних видів господарської діяльності, інтеграції в світову економіку.

21.Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.

Риси сучасного етапу формування ринку праці в Україні: 1.На зареєстрованому ринку праці спостерігається постійне скорочення числа безробітних. Рівень безробіття в Україні є близьким до аналогічного показника в інших країнах з перехідною економікою. 2.Поступово збільшується кількість вакансій і скорочується навантаження на одне вільне робоче місце. 3.Має місце регіональна розбіжність у рівнях зайнятості і безробіття. 4.Чітко виражена “жіноча”, “молодіжна” і “сільська“ незайнятість, що пов’язано з дискримінацією в прийомі на роботу та реформуванням аграрного сектору економіки. 5.Ринок праці в Україні є гіпертрофованим тіньовим. Рівень прихованого безробіття становить близько 30 % чисельності всіх трудових ресурсів країни. Про це свідчать також стійка тенденція зниження частки оплати праці у грошових доходах населення. 6.Низька професійно-територіальна мобільність робочої сили через негнучкість системи державної професійної освіти та дорожнечу житла. 8.Складна демографічна ситуація. 9.Дешевизна робочої сили.

22.Поняття відтворення населення.

У широкому розумінні відтворення населення – це процес заміщення покоління батьків поколінням дітей у своїй певній соціально – економічній обумовленості, а у вузькому розумінні, враховуючи репродуктивну функцію жінок, це - процес заміщення покоління матерів поколінням дочок. Відтворення населення формує природні межі трудового потенціалу. Процес відтворення останнього складається з демографічної, соціально-економічної та соціально-психологічної підсистем.

23.Кількісна оцінка відтворення населення.

Для кількісної характеристики відтворення населення використовується показники народжуваності, смертності, фертильності, життєвості, механічного, природного і загального приросту та інші. Народжуваність і смертність розраховуються на тисячу осіб населення (в проміллях) і вимірюються за допомогою систем коефіцієнтів і таблиць (народжуваності, смертності). Різниця між числом народжених та померлих при позитивному результаті називається природним приростом населення. Поряд з абсолютними величинами визначаються і відносні показники народжуваності, смертності і природного приросту, які називаються коефіцієнтами природного руху населення. Вони розраховуються як для всього населення (загальні коефіцієнти), так і для певних вікових, статевих, соціальних та інших груп (спеціальні або часткові коефіцієнти). Загальні показники визначаються як відношення відповідних абсолютних показників за даний період часу до середньої чисельності населення за той же період. Частка від ділення помножується на 1000. Аналогічні розрахунки проводяться для оцінки механічного приросту. У міжнародній практиці режим відтворення населення також оцінюється за допомогою брутто – і нетто – коефіцієнтів відтворення та показника середньої тривалості життя. Брутто – коефіцієнт відтворення (або загальний чи валовий коефіцієнт) показує середню кількість дівчат, яку народила б одна жінка, що прожила до кінця репродуктивного періоду, за збереження продовж її життя сучасних умов народжуваності у кожному віці. Нетто – коефіцієнт відтворення (або чистий коефіцієнт) являє собою кількісне мірило заміщення материнської генерації дочірньою і показує середню кількість дівчат, які народжені жінкою за весь період плідності й які дожили до віку, в якому була жінка під час народження кожної з цих дівчат.