37.Концепція зайнятості населення.

Концептуально виділяються наступні види зайнятості: повна та глобальна, примусова та добровільна зайнятість працездатного населення. Під концепцією повною зайнятістю розуміється використання всіх придатних до участі у виробництві трудових ресурсів. Це означає, що кожен, хто хоче й може працювати, повинен бути забезпечений роботою. Ефективність використання трудових ресурсів забезпечується їх раціональним розподілом в територіальному і галузевому розрізах. Структурна перебудова виробництва, оновлення матеріальної бази новими технічними засобами, зниження темпів зростання обсягів виробництва загострили проблему безробіття. Це обумовило перехід до концепції глобальної зайнятості, базою якої є більш широке розуміння сфери прикладення праці. При цьому зайнятістю вважається не тільки участь у суспільному виробництві на постійній основі, але й тимчасова зайнятість, робота домогосподарок і т. ін. Одночасно мінімум оплати був витіснений гарантованим мінімальним доходом, джерелом якого при вимушеній незайнятості є фонд безробіття. Примусова зайнятість зустрічалась в країнах з різними способами виробництва. Прикладом її застосування було закріплення в конституціях колишніх соціалістичних країн права і обов’язки працювати (повний робочий день і до пенсійного віку, бажано безперервно, для чого діяли стимули через черги на квартири, машини, путівки і т. ін.). За умов добровільної зайнятості не існує будь - яких форм примусу до праці.

38.Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.

У цілому методи та заходи щодо регулювання зайнятості поділяються на активні і пасивні. Основними функціями держави, яка реалізує активну політику на ринку праці, є: - створення державних служб зайнятості, у тим числі центрів соціальної допомоги молоді; - сприяння створенню нових робочих місць у державному секторі, у тому числі шляхом організації суспільних робіт; - стимулювання розвитку приватного малого і середнього підприємництва як джерела робочих місць; - надання позик безробітним, одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації ними підприємницької діяльності; - професійна підготовка та перепідготовка робочої сили; - вирішення проблеми безробіття молоді; - посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили; - субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників; - сприяння застосуванню гнучких форм зайнятості. Пасивна політика держави реалізується за допомогою двох основних методів: - введення трудової повинності; - надання допомоги по безробіттю. Перший метод є непридатним для ринкової економіки, тоді як другий метод використовується у всіх країнах світу. Причому більш ніж у 80 % з них матеріальна допомога надається на основі систем страхування з безробіття, які в кожній країні мають свою специфіку.

39.Функції державної служби зайнятості.

Функції державної служби зайнятості: 1)аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці); 2)надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки; 3)облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реєстрація безробітних; 4)сприяння пошуку робочого місця; 5)організація професійної підготовки, перепідготовки; 6)надання грошової допомоги; 7)участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості.