46.Допомога по безробіттю.

Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю в Україні:

1.Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх заробітної плати залежно від страхового стажу: - до 2 років – 50 % - від 2 до 6 років –55 %; - від 6 до 10 років – 60 %; - понад 10 років –70. Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: - перші 90 календарних днів –100 %; - протягом наступних 90 календарних днів –80 %; - надалі – 70 %. 2.Застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, виплата допомоги у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата починається з 91 календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру. 3.Без врахування страхового стажу у розмірі, встановленому законодавством, визначається допомога для таких категорій: - особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів; - особам, які бажають відновити свою трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви та ін. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством мінімум. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 – х років з дня її призначення. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до виходу на пенсію) тривалість виплати не перевищує 720 календарних днів, а для осіб, які вперше шукають роботу – 180 календарних днів.

47.Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.

Соціальне партнерство – це стратегія і практика цивільного мирного, неконфронтаційного співіснування; спосіб врегулювання соціальних відносин між виразниками інтересів різних соціальних груп і державою, в основі якого лежить соціальний діалог. Зміст соціального партнерства передбачає: визначення критеріїв соціальної справедливості і встановлення гарантій захисту ефективності праці суб'єктами соціального партнерства; спільний розгляд сторонами соціально-трудової політики на основі підвищення ефективності праці; переговорно-договірний характер взаємовідносин між сторонами при вирішенні розбіжностей. Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути: законність; повноважність та рівноправність сторін та їх представників; сприяння держави розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах; свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціального партнерства; добровільність і реальність зобов'язань, які приймаються сторонами; обов'язковість виконання досягнутих домовленостей; відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань; контроль за виконанням досягнутих домовленостей.