Проц. документы 2010

Позовна заява про стягнення аліментів

Дніпровський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Іванова Олена Степанівна

02152, Київ,

вул. Шумського, 10, кв. 23

тел. (044) 553-18-45

ВІДПОВІДАЧ:

Іванов Олександр Васильович

02152, м. Київ,

вул. Тичини, 20 кв. 72

тел. (044) 550-34-40

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про стягнення аліментів

21 серпня 1997 року між мною, Івановою Оленою Степанівною, 06.12.1971 р.н., та Івановим Олександром Васильовичем, 30.04.1973 р.н., було укладено шлюб, який був зареєстрований 21 серпня 1997 р. у Відділі реєстрації актів громадянського стану Васильківського міськвиконкому м. Васильків Київської області, про що в книзі актів про одруження 1997 року серпня місяця 21 зроблено запис № 1043.

Від шлюбу у нас є діти: Іванов Олексій Олександрович, 18 жовтня 1997 року народження, та Іванов Станіслав Олександрович, 22 квітня 2001 року народження.

З кінця квітня 2008 року наше шлюбне життя не склалось, і ми з чоловіком проживаємо окремо, хоча і знаходимося у зареєстрованому шлюбі.

Діти проживають разом зі мною. Усі обов’язки щодо утримання та виховання дітей я несу самостійно.

Відповідач ухиляється від виконання покладеного на нього, згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, обов’язку щодо утримання дітей.

Угоди про сплату аліментів у добровільному порядку нами не досягнуто. Стан здоров’я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Інших дітей у відповідача немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 180-183 Сімейного кодексу України,

Прошу:

Стягнути з відповідача, Іванова О. В., на користь позивача, Іванової О. С., кошти на утримання (аліменти) дітей Іванова Олексія Олександровича, 18 жовтня 1997 р.н., та Іванова Станіслава Олександровича, 22 квітня 2001 р.н., щомісячно в розмірі ½ частки від його заробітку (доходу), починаючи із дня пред’явлення позову і до повноліття Іванова О. О., 18.10.1997 р.н., а потім у розмірі ¼ заробітної плати до повноліття Іванова С. О., 22.04.2001 р.н.

31

Позовна заява про стягнення аліментів на дитину та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку

Дарницький районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Врєщ Зінаїда Олександрівна

02190, м. Київ, вул. Гмирі, 67, кв. 1 т.: (096)-724-03-02

ВІДПОВІДАЧ:

Кузьмук Кирил Сергійович

02068, м. Київ,

вул. Драгоманова, 11, кв. 128

т.: (044) 565-11-11

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про стягнення аліментів на дитину та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку

З05 січня 2007 року ми з відповідачем проживали в зареєстрованому шлюбі. 11 квітня 2008 року у нас народилась донька, Кузьмук Надія Кирилівна.

З09 жовтня 2009 року шлюб було розірвано. Відповідач з нами не проживає та не надає ніякої допомоги на утримання дитини. Дочка проживає разом зі мною. Усі обов’язки щодо утримання та виховання дитини я несу самостійно.

Угоди про добровільну сплату аліментів між нами не досягнуто. Стан здоров’я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати свою малолітню доньку. Інших дітей у відповідача немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться.

Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 2 ст. 84 СК дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Відповідно до ч. 6 даної норми право на утриман-

ня вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Місце роботи відповідача на даний час не відомо. Відповідач має нерегулярний, мінливий дохід.

Узв’язку з цим я прошу стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дитини — 500 грн та на моє утримання 300 грн щомісяця.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2, 4 ст. 84, ст. 180, 181, ч. 2 ст. 182, 184 Сімейного кодексу України,

Прошу:

1.Стягувати з Кузьмука Кирила Сергійовича на мою користь на утримання доньки, Кузьмук Надії Кирилівни, 11 жовтня 2008 року народження, у твердій грошовій сумі — 500 грн щомісяця, починаючи з дня пред’явлення позову до суду і до досягнення нею повноліття.

2.Стягувати з Кузьмука Кирила Сергійовича на мою користь, на моє утримання у твердій грошовій сумі 300 грн щомісяця, починаючи від дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.

Додатки:

1.Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

2.Копія свідоцтва про народження дитини.

3.Копія позовної заяви з додатками для відповідача.

17січня 2010 р.

32

Позовна заява про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання

та стягнення аліментів за минулий час

Дніпровський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Короленко Лариса Михайлівна

02152, м. Київ,

вул. Серафимовича, 19, кв. 21

тел.: (044) 553-77-77

ВІДПОВІДАЧ:

Кісіль Віктор Олегович

02152, м. Київ,

вул. Серафимовича, 17 кв. 134

тел.: (044) 550-22-22

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та стягнення аліментів за минулий час

11 серпня 1988 року між мною, Короленко Ларисою Михайлівною, та відповідачем, Кісіль Віктором Олеговочем, був укладений шлюб, який зареєстрований у відділі запису громадянського стану Дарницького району м. Києва, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис № 2137.

Від шлюбу у нас є донька, Кісіль Діана Вікторівна, 17 листопада 1989 р.н.

Шлюбне життя не склалося, і ми 23 квітня 1994 року розірвали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено актовий запис № 317.

Наша донька постійно проживає разом зі мною. Усі обов’язки щодо її утримання та виховання я несу самостійно. Відповідач же ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов’язку утримання дітей.

На протязі багатьох років позивач зловживав спиртними напоями, ніде не працював, тому я не подавала до суду позовну заяву про стягнення з нього аліментів на неповнолітню дитину. Я сама намагалася дати дитині все необхідне і щоб вона нічого не потребувала. Але наша донька росла, її потреби становили все більше, і мені все тяжче було їх задовольняти. Я неодноразово зверталася з цією проблемою до відповідача, але крім обіцянок, більше нічого не бачила. З ним також постійно спілкувались наші спільні друзі, сусіди, які намагалися довести йому, що він також відповідальний за свою доньку і як батько повинен їй допомагати. Але він робив тільки вигляд, що все розуміє, і як тільки будуть гроші, обіцяв нам допомогти.

Після закінчення середньої школи, наша донька, Кісіль Діана Вікторівна, звернулась до свого батька про матеріальну допомогу, яка була їй необхідна для вступу до вищого навчального закладу. Він, як завжди, пообіцяв їй, що допоможе, але і на цей раз грошей не дав і взагалі знайти його було неможливо. В результаті чого дитина не змогла вступити до ВУЗу і була вимушена влаштуватись на роботу.

23 травня 2007 року наша донька, Кісіль Діана Вікторівна, вступила до Вищого навчального закладу «Київський національний торгово-економічний Університет» на перший курс заочної форми навчання (Договір про навчання № 1926). Розмір відшкодування витрат за надання освітньої послуги за 4 роки становить 22.700,00 грн, яка розподіляється пропорційно по навчальних роках. На перший рік сума витрат складала 4.324,00 грн. Але кожного року з урахуванням інфляції сума витрат збільшується. В цьому році вона вже складає 4.600,00 грн.

В 2008 році донька знов звернулась за допомогою до свого батька, і він знову їй пообіцяв, але обіцянки своєї знов не виконав. В результаті таких його дій ми ледве не пропустили строк оплати за навчання у вищому навчальному закладу, що могло б призвести до нарахування пені або відрахування доньки з Університету.

Відповідно до ст. 199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на аліменти у зв’язку з продовженням навчання після досягнення дитиною повноліття не пов’язується лише з денною формою навчання. Заочне навчання вимагає також коштів з урахуванням вартості навчання, вартості підруч-

33

ників, комп’ютера, проїзду до навчального закладу, а отже є однією з підстав для виникнення у матері або батька аліментного обов’язку.

Відповідач здатен надавати матеріальну допомогу, оскільки отримує дохід як фізична особапідприємець.

Відповідно до ст. 184 СК якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У зв’язку з цим вважаю можливим стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі — 800 грн щомісяця. Визначення зазначеної суми обґрунтовується тим, що сплата за навчання на один рік становить 4.600 грн (за один місяць — 383 грн); для якісного навчання дитині необхідно придбати: комп’ютер, який коштує не менш 5.000 грн (5.000/36=139 грн на місяць); підручники, (кожний з яких коштує в середньому 120 грн (120*13=1.560 грн; 1.560/12=130 грн на місяць); кожного місяця необхідно сплачувати послуги Інтернету — 100 грн та ін.

Я не подавала заяву до суду про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, але вживала заходів щодо добровільної сплати аліментів відповідачем (неодноразово зверталася до нього особисто, зверталася до його матері з проханням вплинути на нього, його донька зверталася до нього з таким самим проханням), але відповідач ухилявся від їх сплати (обіцяв надавати допомогу після повернення з відрядження або після влаштування на іншу роботу, а потім приховував своє місцезнаходження та міняв номера мобільного телефону). На підставі цього маю право на стягнення з відповідача аліментів за минулі три роки у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 680 грн на місяць. Тобто, 30 % від 680 грн становить 204,00 грн, а за три роки ця сума становить — 7.344,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на

2008 рік», ст. 180, 182, 184, ч. 2 ст. 191, ст. 199, 200 СК,

Прошу:

1.Присудити кошти на утримання (аліменти) повнолітньої дитини Кісіль Діани Вікторівни, 17.11.1989 року народження, яка продовжує навчання та стягнути їх з Відповідача Кісіль Віктора Олеговича у твердій грошовій сумі в розмірі 800 (вісімсот) грн щомісячно, починаючи із дня пред’явлення цього позову і до досягнення дитиною 23 років, з постійним проведенням індексації згідно чинного законодавства України.

2.Стягнути з відповідача Кісіль Віктора Олеговича на користь позивача аліменти за минулий час

врозмірі 7.344,00 (сім тисяч триста сорок чотири) грн.

34

Позовна заява про стягнення аліментів на утримання батька

Деснянський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Полтавець Володимир Іванович

місце перебування: 02232 м. Київ,

вул. Цвєтаєвої, 11

адреса для листування:

02232 м. Київ,

вул. Цветаєвої, 11, кв. 72

тел. 229-00-00

ВІДПОВІДАЧІ:

1) Полтавець Олег Володимирович

2) Полтавець Сергій Володимирович

02232 м. Київ,

вул. Цвєтаєвої, 11, кв. 4

тел. 535-10-10

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про стягнення аліментів на утримання батька

Я, Полтавець Володимир Іванович є батьком Полтавця Олега Володимировича, 1975 р.н., Полтавця Сергія Володимировича, 1980 р.н.

За час спільного проживання я приймав активну участь у виховані своїх дітей, був єдиним годувальником сім’ї хто працював. В 1991 р. я отримав чотирьохкімнатну квартиру № 4 у буд. № 11 по вул. Цвєтаєвої, в м. Києві по ордеру на себе та членів моєї сім’ї, яка складається з 4-х осіб.

Вгрудні 1998 року моя дружина — Полтавець Катерина Вікторівна та син Олег застосовуючи фізичну силу вигнали мене з квартири навіть не давши змоги забрати теплі речи і документи. Свідками цього є сусіди з квартири № 72 та № 71. Перші дні я мешкав у сусідів та в місці загального користування, пізніше проживав в непридатному для проживанні місці — гаражному боксі (в зимововесняний період), що вплинуло на мій стан здоров’я. Протягом півроку я намагався вселитись до свого помешкання або хоча б отримати свої документи (паспорт) та речі. Неодноразово приходив з дільничним до себе до дому щоб забрати речі, але моя дружина Полтавець К. В. та син Олег не пускала мене навіть в супроводі з дільничним.

Вцей же час я був скорочений за своїм основним місцем роботи, після чого влаштуватись на постійну роботу було важко, що додатково ускладнило мої умови існування.

18 лютого 1998 р. Ватутінським районним судом в м. Києві під головуванням судді Поліщук Н. В.

умою відсутність було постановлено рішення, яким визнано мене особою, яка втратила право користування спірним житлом. Одразу за цим без мого відома слідувала приватизація даної квартири, звичайно без моєї участі. Пізніше заступником Голови Київського міського суду М. П. Макаренко було подано протест на дане рішення суду. Під час перегляду даного рішення моя дружина та діти просили відмовитись від цього, оскільки обіцяли мені придбати квартиру на що я погодився, але обіцяного виконано не було і я залишився без власного житла, в зв’язку з чим вимушений був проживати у своїх рідних.

Окрім того, 28 березня 1997 року Ватутінським районним судом в м. Києві у мою відсутність було постановлено рішення про розірвання шлюбу з Полтавець К. В.

Поки я був здоровим та міг десь заробляти якісь кошти мої рідні та знайомі були згодні надавати інше житло для проживання. В листопаді 2008 р. мені було ампутовано праву ногу. Після виписки з лікарні мені вже ніхто не надавав житло для проживання.

Взв’язку з тим, що я маю паспорт старого зразку та не маю реєстрації місця постійного проживання, то після проведеної ампутації правої ноги стати на відповідний облік у лікаря та проходження МСЕК по встановленню інвалідності не маю можливості. Виходячи з цього я є непрацездатним без жодного можливого місця проживання та з вищенаведеними обставинами не отримую пенсії по інвалідності.

35

В грудні 2008 року я прийшов до колишнього місця проживання на вул. Цвєтаєвої, 11 кв. 4 до своєї родини з проханням пустити мене в квартиру і тим самим прийняти до себе на проживання. Колишня дружина Полтавець К. В. та повнолітні працездатні рідні діти відмовили не дивлячись на мій фізичний стан потребуючий допомоги. Мені не залишилось іншого виходу як залишитись начувати на площадці сходів адже на вулиці була зима. Дружина і діти бачили мене свого батька біля дверей на холодній бетонній підлозі і відмовлялись спілкуватись зі мною.

По сьогоднішній день я мешкаю на п’ятому поверсі навпроти ліфту. Діти, яких я нічим не ображав і допомагав поки мене не вигнали з мого законного помешкання, яке саме я отримував від роботи на сім’ю, не тільки нічим мені не допомагають, а навіть скаржаться на сусідів, які надають мені хоч якусь допомогу.

Позбавленим батьківських прав я ніколи не був.

Таке моє проживання в не придатних для життя умовах призвело до погіршення здоров’я і подальшому гонгренному запаленню правої ноги, в результаті чого я можу втратити праву ногу повністю.

Відповідно до ст. 202 СК повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Статтею 203 СК передбачено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Згідно ст. 205 СК суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Відповідно до викладеного та керуючись ст. 202-203 СК,

Прошу:

1.Присудити на мою користь з відповідача Полтавця Олега Володимирович аліменти у розмірі

¼частки від заробітку (доходу).

2.Присудити на мою користь з відповідача Полтавця Сергія Володимировича аліменти у розмірі ¼ частки від заробітку (доходу).

3.Викликати свідків, які можуть підтвердити обставини викладені в позовній заяві:

•Онофрійчук Галину Петрівну (м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 11, кв. 71);

•Онофрійчук Тетяну Михайлівну (м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 11, кв. 71);

•Онофрійчук Анатолія Михайловича (м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 11, кв. 71);

Додатки:

1)Копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 14.12.08 р.

2)Копія паспорта.

3)Копія довідки Деснянського РУ ГУ МВС України від 15.04.1998 р.

4)Копія протесту заступника Голови Київського міського суду М. П. Макаренко.

5)Копії позовної заяви з додатками.

36

Позовна заява про поділ спільного майна подружжя

Дніпровський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Кіріченко Вікторія Михайлівна

02152, Київ,

вул. Березняківська, 4, кв. 17

тел. (044) 553-77-88

ВІДПОВІДАЧ:

Кіріченко Антон Вікторович

02152, м. Київ,

Березняківська, 10, кв. 24

тел. (044) 553-12-84

ЦІНА ПОЗОВУ: 2’911’135.00 грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про поділ спільного майна подружжя

17 серпня 1997 року між мною, Кіріченко Вікторією Михайлівною, 07.09.1974 р.н. та Кіріченко Антоном Вікторовичем, 12.10.1976 р.н. був укладений шлюб, який був зареєстрований 17 серпня 1997 р у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дарницького району м. Києва, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис № 2027.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2008 року шлюб було розірвано.

Від шлюбу у нас є син: Кіріченко Павло Антонович, 03 лютого 2003 року народження, який проживає разом зі мною.

Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя нами не досягнуто. Щоб уникнути справедливого розподілу майна, та перешкодити мені у зверненні до суду, відповідач приховує від мене усі правовстановлюючі документи.

За час проживання у шлюбі нами набуте майно:

1.Квартира № 24 у буд. № 10 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 44,8 м2, житлова — 29,4 м2, вартість — 630.000,00 грн;

2.Квартира № 17 у буд. № 4 по вул. Березняківська у м. Києві. що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею — 58,2 м2, житлова — 40,3 м2, вартість — 840.000,00 грн;

3.Квартира № 182 у буд. № 30 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 45,3 м2, житлова — 27,4 м2, вартість — 792.000 грн;

4.Автомобіль DAEWOO MATIZ 796 (реєстраційний номер АА7300ВА 2006 року), вартість —

50.760,00 грн;

5.Автомобіль HYUNDAI ACCENT 1600 (реєстраційний номер АА1234EХ 2008 року), вартість —

90.000,00 грн;

6.Автомобіль CHEVROLET NIVA 212300 (реєстраційний номер АА5432HA 2007 року), вар-

тість — 88.375,00 грн;

7.Автомобіль LEXUS RX 350 (реєстраційний номер АА8756АА 2009 року), вартість —

420.000,00 грн.

Загальна вартість майна, що є нашою спільною сумісною власністю, складає 2.911.135.00 грн. Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дру-

жині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

37

Враховуючи інтереси дітей, пропоную здійснити наступний поділ майна:

• Виділити мені:

1.Квартиру № 24 у буд. № 10 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 44,8 м2, житлова — 29,4 м2, вартість — 630.000,00 грн;

2.Квартиру № 17 у буд. № 4 по вул. Березняківська у м. Києві. що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею — 58,2 м2, житлова — 40,3 м2, вартість — 840.000,00 грн;

Загальна вартість складає — 1.470.000 грн.

• Виділити відповідачу:

1.Квартиру № 182 у буд. № 30 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 45,3 м2, житлова — 27,4 м2, вартість — 792.000 грн;

2.Автомобіль DAEWOO MATIZ 796 (реєстраційний номер АА7300ВА 2006 року), вартість —

50.760,00 грн.

3.Автомобіль HYUNDAI ACCENT 1600 (реєстраційний номер АА1234EХ 2008 року); вар-

тість — 90.000,00 грн;

4.Автомобіль CHEVROLET NIVA 212300 (реєстраційний номер АА5432HA 2007 року), вар-

тість — 88.375,00 грн;

5.Автомобіль LEXUS RX 350 (реєстраційний номер АА8756АА 2009 року), вартість —

420.000,00 грн.

Загальна вартість складає — 1.441.135,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 60, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України,

Прошу:

1.Розділити майно, що є нашою з відповідачем спільною сумісною власністю, виділивши мені:

•Квартиру № 24 у буд. № 10 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 44,8 м2, житлова — 29,4 м2, вартість — 630.000,00 грн;

•Квартиру № 17 у буд. № 4 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею — 58,2 м2, житлова — 40,3 м2, вартість — 840.000,00 грн;

— відповідачу:

•Квартиру № 182 у буд. № 30 по вул. Березняківська у м. Києві, що складається з двох жилих кімнат, загальною площею — 45,3 м2, житлова — 27,4 м2, вартість — 792.000 грн;

•Автомобіль DAEWOO MATIZ 796 (реєстраційний номер АА7300ВА 2006 року), вартість —

50.760,00 грн.

•Автомобіль HYUNDAI ACCENT 1600 (реєстраційний номер АА1234EХ 2008 року); вар-

тість — 90.000,00 грн;

•Автомобіль CHEVROLET NIVA 212300 (реєстраційний номер АА5432HA 2007 року), вар-

тість — 88.375,00 грн;

•Автомобіль LEXUS RX 350 (реєстраційний номер АА8756АА 2009 року), вартість —

420.000,00 грн.

Додатки:

1.Копія Довідки ЖРЕО-418.

2.Копії повідомлень УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

3.Копія тимчасового реєстраційного талону на автомобіль LEXUS RX 350.

4.Копія рахунку-фактури.

5.Копії правовстановлюючих документів.

6.Копії квитанцій.

7.Квитанція про сплату державного мита (1700,00 грн).

38

Позовна заява про визнання батьківства

Голосіївський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Лях Інна Павлівна

01004, м. Київ вул. Полярна, 2 кв. 1

тел. 410-00-00

ВІДПОВІДАЧ:

Бровко Павло Петрович

01004, м. Київ вул. Московська, 1 кв. 1

тел. 344-00-00

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання батьківства

Я, Лях І. П. народилася 25.08.1980 р. в м. Берегові Закарпатської області. У свідоцтві про моє народження матір’ю записана Лях Марія Петрівна, а батьком — Бровко Павло Петрович. Але свого батька я ніколи не бачила. Невдовзі після мого народження мати переїхала зі мною до своїх батьків у м. Бровари, де я проживаю і зараз.

Оскільки іншого чоловіка в сім’ї, крім дідуся, не було, то я, як і мама, називала його батьком. Згодом, мати повідомила мені, що мій батько був прикордонником і загинув ще до мого народження. Проте, будь-яких документів у мами з цього приводу не було.

26 травня 2004 р. моя мати померла. Після смерті матері серед її документів та листів я знайшла листи Бровко Павла Петровича. Листи були адресовані моїй мамі і в них він розпитував про мене, моє здоров’я, запевняв маму, що він любить нас обох і не відмовляється від того, що є моїм батьком, але не може визнати цього офіційно, тому що болю та образи своїй сім’ї.

Я вирішила дізнатися все, що можливо, про мого батька і виявила, що вони з мамою були односельцями і вчилися в одній школі, а зараз він живе на сусідній вулиці.

Згодом я знайшла свого батька, поспілкувалася з ним та попросила його офіційно визнати своє батьківство. Але він відмовився. Тому я і вирішила звернутись до суду з таким позовом.

Вважаю, що в своїх листах відповідач визнав моє походження саме від нього. Запис про батька в актовому записі про моє народження був зроблений зі слів матері, і тому я маю право на такий позов.

На підставі викладеного та керуючись ст. 128, 135 Сімейного кодексу України,

Прошу:

1. Визнати Бровко Павла Петровича, 1940 р.н., уродженця м. Бровари Київської області, батьком Лях Інни Павлівни, 25.08.1980 р.н.

Додатки:

1.Ксерокопії листів Бровко П. П. до Лях М. П.

2.Копія свідоцтва про народження.

3.Копія позовної зави з додатками.

39

Позовна заява про позбавлення батьківських прав

Деснянський районний суд м. Києва

ПОЗИВАЧ:

Савічева Олена Іванівна

02097, м. Київ вул. Маяковського, 14, кв. 18

тел. (044) 459-10-10

ВІДПОВІДАЧ:

Борисенко Андрій Вікторович

Останнє відоме місце проживання від-

повідача: 02232, м. Київ, вул. Бальзака Оноре, 96, кв. № 12

Засіб зв’язку не відомий

ТРЕТЯ ОСОБА:

Деснянська районна у м. Києві державна Адміністрація, в особі органу опіки та піклування

02217, м. Київ, вул. Закревського, 15-а

тел. (044) 514-75-76

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про позбавлення батьківських прав

Я, Савічева О. І. перебувала у шлюбі з відповідачем, Борисенко А. В. з 21.09.1999 по 14.06.2006 роки. Відповідач є батьком мого малолітнього сина, Борисенко Олександра Андрійовича, 04.11.2001 року народження.

Майже на протязі всього сумісного проживання, відповідач зловживав спиртними напоями, а останнім часом став вживати наркотичні засоби. Періодично не приходив додому, а коли з’являвся, влаштовував бійки, свідком яких був наш син. Також він став грубо поводитися і з дитиною. Матеріально сім’ю не забезпечував. З січня 2006 року шлюбні відносини між нами фактично були припинені. 14.06.2006 року шлюб між мною. та відповідачем було розірвано.

В травні 2006 року у відповідача, з його слів, відбулися проблеми з законом, для усунення яких, йому знадобилося велика сума грошей. Я була вимушена погодитись на продаж квартири № 12 у буд. 96 по вул. Бальзака Оноре у м. Києві, яка належала на праві спільної сумісної власності мені — ¼, нашій дитині — ½, та відповідачу — ¼. Частину грошей, яка еквівалентна ¼ частині квартири, що належала відповідачу, були віддані йому для його потреб. А я разом з дитиною переїхала до своєї матері.

З того часу, як Борисенко А. В. отримав гроші від продажу квартири, я його не бачила, де він на даний час проживає, мені невідомо. Ніякого зв’язку відповідач з сім’єю не підтримує та участі у вихованні сина не приймає, матеріальної допомоги не надає.

Зазначені обставини можуть засвідчити свідки: Савічева Ганна Валентинівна, Марченко Віра Михайлівна, Гончар Анжела Вікторівна.

Згідно Сімейного кодексу України, а саме: ст. 164 ч. 1 п. 2 ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; п. 3 жорстоке поводження з дитиною; п. 4 алкоголізм або наркоманія, є підставами для позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 9 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України, позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).

На підставі викладеного та згідно ст. 164—166 Сімейного кодексу України,

Прошу:

1. Позбавити батьківських прав Борисенко Андрія Вікторовича щодо Борисенко Олександра Андрійовича, 04.11.2001 року народження.

40