§2. Охорона прав, свобод і законних інтересів громадян на місцевому та регіональному рівні

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності органів публічної влади; їх охорона, утверд­ження і забезпечення є головним обов'язком не лише держави, а й органів місцевого самоврядування. Враховуючи те, що людина є найвищою соціальною цінністю, всебічна охорона її життя є од-

ним з основних напрямків діяльності органів публічної влади на місцевому та регіональному рівні.

Реалізація цієї функції маг здійснюватися через активну со- ціллі.ну політику, затвердженим програм місцевого значення сто- сонно ді геіі, молоді, жінок, сім'ї: місцевих програм соціального за­чіп іу окремих категорії! населеним; програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчаль­них закладні. уримлпнм закладів соціального захисту для бездом­нії ч і ромадин, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з уста- ііом мііконаннм покарань тощо. Органи місцевого самоврядування іоПоп'м іані сприяти розвитку медичної допомоги, забезпечувати послідовне покращення умов життя людей.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарно­го та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жи­телів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і де­ржавного стандарту (ч. І ст. 18). Органи виконавчої влади, місце­вого самоврядування зобов'язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здо­рового способу життя (ч. 4 ст. 21). Для відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів органи місцевого са­моврядування зобов'язані здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами. Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехніч­них засобів. Органи виконавчої влади, органи місцевого самов­рядування в межах повноважень, установлених законом, забез­печують контроль за додержанням керівниками та посадовимиособами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських міс­цях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та ін­ших фізичних факторів (ст. 24)'.

Відповідно до ст. 5 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідаль­ність установлено ст. 107 КУпАП.

Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до за­конодавства правила, за порушення яких адміністративну відпові­дальність передбачено ст. 152 (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил бла­гоустрою територій населених пунктів), ст. 159 (порушення пра­вил торгівлі на ринках) і ст. 182 (порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуван­ня зобов'язані розробляти й здійснювати заходи, спрямовані на запобігання адміністративних правопорушень, виявлення й усу­нення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на вихован­ня громадян у дусі високої свідомості й дисципліни, суворого додержання законів України. Органи місцевого самоврядуван­ня, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного й громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів для за­побігання адміністративних правопорушень, керують діяльніс­тю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів,

' Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: За­кон України № 4004-ХІІ від 24.02.1994 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 27. - Ст. 218.

покликаних вести боротьбу з адміністративними правопору­шеннями.

З метою захисту майнових прав громадян адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністра­тивне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не пе­ревищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 40 КУпАП).

Місцеві ради та їх виконавчі комітети здійснюють державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації (ст. 29)' Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад відповідно до своїх повноважень здійснюють контроль за дотриманням зако­нодавства про звернення громадян (ст. 28)².

Вище наведені лише окремі (загалом їх сотні) приклади правово­го регулювання повноважень органів місцевого самоврядування в механізмі охорони, утвердження й забезпечення прав та свобод гро­мадян і громадянина. їх аналіз дозволяє стверджувати, що суб'єкти місцевого самоврядування мають досить широкі повноваження в межах реалізації охоронної, регулятивної, виховної, інформаційної і а компенсаційної функції щодо прав і свобод людини.

У зв'язку із цим слід зазначити, що забезпечення всієї систе­ми конституційних прав та свобод людини і громадянина значною мірою залежить від становлення і розвитку муніципальної влади, ефективності здійснення її завдань та функцій, формування дієз­датних територіальних громад. Адже визнання та становлення в Україні місцевого самоврядування, глибокі економічні й політичні перетворення в суспільстві та формування на цій основі нової де­мократичної державності безпосередньо пов'язані з виробленням і практичною реалізацією принципово нових підходів до прав та свобод людини і громадянина, вирішення як загальнодержавних, так і регіональних, а також місцевих проблем у цій сфері.

' Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України № 987-ХІІ від 23.04.1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 25. - Ст. 283.

Про звернення громадян: Закон України № 393/96-ВР від 02.10.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

Основними напрямками підвищення дієвості механізму соціаль­но-правового захисту прав, свобод і законних інтересів громадян та інших засобів їх гарантування є: вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному, регіональному та місцевому рівнях: запровадження ефективних контрольних процедур; удосконалення механізму поновлення по­рушених прав; поширення інформації" про права та свободи люди­ни, стан їх забезпеченості; підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб'єктів права.

= §3. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері інформаційного забезпечення

Проблема інформування населення стосовно управлінських рішень, які приймаються органами місцевого самоврядування й безпосередньо зачіпають інтереси громадян, залишається однією з найбільш актуальних. Відкритість влади є найважливішою оз­накою демократичності суспільства. Питання відкритості влади є багатогранним і складним, оскільки стосується багатьох напрям­ків функціонування системи органів публічної влади. Основною є проблема забезпечення інформаційної відкритості, тобто ство­рення умов для доступу кожного громадянина до інформації щодо діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Для інформаційного забезпечення населення важливе значення має принцип гласності, який закріплено в ст. 4 Закону «Про місце­ве самоврядування в Україні», ст. 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст. 5 Закону України «Про ор­гани самоорганізації населення». Принцип гласності визначається як повна відкритість і прозорість у діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, висвітленням їх роботи в засобах масової інформації, поінформованістю населення про стан вирі­шення питань місцевого значення на певній території'. У сфері місцевого самоврядування його слід розглядати в трьох аспектах:

Муниципальное право России : учебник / [С. А. Авакьян, В. Л. Лютер, Н. Л. Пешин и др.]; отв. ред. С. А. Авакьян. - Москва : Проспект, 2011. - С. 163.

а) як принцип організації та діяльності органів та посадових осіб;

б) як принцип взаємовідносин суб'єктів місцевого самоврядуван­ня з інститутами громадянського суспільства (об'єднаннями гро­мадян, ЗМІ тощо); в) як принцип взаємовідносин муніципальних органів влади з людиною.

Конституція України закріплює необхідність доведення до ві­дома населення всіх нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян (ст. 57). У Законі «Про місцеве само­врядування в Україні» закріплено положення, відповідно до яко­го акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування до­водяться до відома населення, на вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місце­вого самоврядування (ч. 11 ст. 59). Права громадян на доступ до інформації про діяльність органів місцевого самоврядування вста­новлені також іншими законодавчими актами, зокрема такими За­конами України: «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової ін­формації», «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі сі. 6 Закону «Про інформацію» право на інформацію забсзнсчуп і,ся:

с і воронням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистич­них даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших ін­формаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

255. обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати гро­мадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і при­йняті рішення;

256. обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спе­ціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення до­ступу запитувачів до інформації;

257. здійсненням державного і громадського контролю за додер­жанням законодавства про інформацію;

258. встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського

порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, дія охоро­ни здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших, людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденцій­но, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя'.

Усі аспекти діяльності органів місцевого самоврядування від­повідно до законодавства України мають право висвітлювати засоби масової інформації. Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформа­цію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби ор­ганів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам віль­ний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес².

Для інформаційного забезпечення населення органи місцевого самоврядування можуть створювати та фінансувати комунальні телерадіоорганізації. До комунальних телерадіоорганізацій від­носяться створені органами місцевого самоврядування за участі територіальної громади у встановленому законом порядку теле­радіоорганізації, не менше половини акцій або часток статутного капіталу яких перебувають у комунальній власності. Державні та комунальні телерадіоорганізації зобов'язані безкоштовно пере­давати офіційні повідомлення органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на підвідомчу їм територію (ч. 1 ст. 49). Втручання органів місцевого самоврядування, їх по­садових осіб чи працівників у сферу професійної діяльності теле­радіоорганізацій, не вмотивоване законодавством України, не до­пускається (ч. З ст. 5)\

Важливим кроком на шляху покращення інформаційного забез­печення громадян стало прийняття Закону України «Про засади де­

Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ // Ві- дом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. -№49.-Ст. 299.

Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року N 3759-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43.

ржавної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який установлює, що регуляторні акти, прийняті органами та поса­довими особами місцевого самоврядування офіційно оприлюдню­ються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а в разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання (ч. 5 ст. 12)'. Ухвалюючи цей правовий акт, законодавець намагав­ся створити досить ефективний та дієвий механізм співпраці ор­ганів публічної влади та громадян у сфері економічної політики, зробити прозорим механізм прийняття рішень, які зумовлюють не лише економічні, а й соціальні наслідки. Однак слід відзначити, що реалізація законодавчих положень здійснюється досить склад­но, в окремих випадках має місце відкрите ігнорування норматив­них вимог.

Закон України «Про доступ до публічної інформації»² визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повно­важень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Доступ до інформації забезпечується шляхом, по-перше, система­тичного та оперативного оприлюднення інформації: а) в офіцій­них друкованих виданнях; б) на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; в) на інформаційних стендах; г) будь-яким іншим спо­собом; по-друге, шляхом надання інформації за запитами. Органи місцевого самоврядування зобов'язані оприлюднювати: 1) інфор­мацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (струк­туру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витра­чання тощо); 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, про­екти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нор­

Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяль­ності: Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-1V // Відом. Верхов. Ради України. - 2004. - .4? 9. - Ст. 79.

Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - № 32. - Ст. 314.

мативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови оіріц_анШ| послуг, що надаються цими органами, форми ізраїки Д0йк_Єнт^_в правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання ®кгу на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації,^ _чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інЦ_ац,,- яку зберігає розпорядник; 6) інформацію про механізмичщір_0І1е' дури, за допомогою яких громадськість може представит свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повиощ^_ень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядока^ний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, денадакщ, _не обхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальніпр>_8ила роботи установи, правила внутрішнього трудового розіюр^у. 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інфр^ц-^ тощо. Не може бути обмеженим у доступі перелік відомосте«, щ₀ становлять службову інформацію, який складається органа®^, цевогосамоврядування, іншими суб'єктами владних повному у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Парламентський контроль за дотриманням права людинищд₀_ ступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної]^ України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Вер>;_0в_ ної Ради України, народними депутатами України. Громад^ контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доспцу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих^ громадськими організаціями, громадськими радами, громада^ особисто ШЛЯХОМ проведення ВІДПОВІДНИХ громадських СЛї]Щ|_Ь громадської експертизи тощо.

Інформаційне забезпечення населення може здійсню®^ також у таких організаційно-правові формах: громадські слу^. ня; особистий прийом громадян посадовими особами місцсюг₀ самоврядування; щорічні звіти голови про свою роботу перець риторіальною громадою; трансляція сесій місцевих рад; обгоіо. рення громадянами проектів рішень і важливих питань місцеву значення; висвітлення засобами масової інформації звітів і зусірі. чей депутатів із виборцями. Закон України «Про статус депущц місцевих рад» зобов'язує депутата місцевої ради не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевоїр^ та її органів, про виконання планів і програм економічного і со.

ціалі.ного розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішені, ради і доручень виборців, що також є однією з форм реалі­зації принципу гласності у сфері місцевого самоврядування.

Орієнтирами для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства можуи. Г>\ ш принципи «відкритого врндуїіання» е(|юрмулі.оішпі на їм ірічі нроиідпнч фпміщш у ілнузі публічної інформації (і рудені. .'(1(1/р м ( ебаї іонолі.. Каліфорнія. (НІЛ). Інформації! шііькаї іі.іu иідкрніою, якщо нона оприлюднена и спосіб, що ііідпоііідаї ніким принципам а) повнота усі публіч­ні лінії сином, иідкриііімп, за винятком іих, що стосуються при­паї пою житія громадян чи національної безпеки; б) первинність дані, що зберігаються, мають бути максимально відокремлені, а не згруповані чи в інший спосіб змінені за формою; в) своє­часність - дані мають бути представлені настільки швидко, на­скільки це необхідно для збереження їх цінності; г) доступність - дані мають бути доступними для широкого кола користувачів і придатними для розв'язання максимально широкого кола за­вдань; ґ) придатність до машинної обробки - дані мають бути раціонально викладені в такий спосіб, який би дозволяв їх ав­томатизовану обробку; д) недискримінаційність - дані мають бути доступними для всіх без будь-яких вимог щодо реєстрації користувачів; е) безкоштовність - дані мають бути доступни­ми в такому форматі, який забезпечує їх отримання без зайвих фінансових витрат; є) свобода від ліцензування - дані не можуть бути об'єктом авторського права, патенту, торговельної марки чи комерційної таємниці

Важливим напрямком реформи з метою ефективного забезпе­чення прозорості органів влади та їх підконтрольності територіаль­ній громаді має бути впровадження електронного врядування, що передбачає можливість будь-якої фізичної чи юридичної особи через Інтернет звертатися із запитами до органів місцевого са­моврядування по необхідну інформацію та отримання публічних j-юслуг. Сьогодні члени громад позбавлені такої можливості. Це (тояснюється нерозвиненістю вітчизняного інформаційного про­стору, закритістю значних масивів інформації і знов-таки слабким

Open Government Data Principles [Електронний ресурс]. - Режим доступу: fjttp://wiki.opengovdata.org/index.php/OpenDataPrinciples.

технічним забезпеченням органів місцевого самоврядування (не­має сучасних комп'ютерних мереж, програмного їх забезпечення тощо). Уся робота для створення «електронного самоврядування» обмежується головним чином відкриттям сайтів із загальною ін­формацією, яка найчастіше має рекламний або презентаційнихха- рактер, і як максимум можлива організація інтерактивного режиму спілкування за допомогою електронної пошти.

Передбачене законом право громадян на отримання всебіч­ної, повної та об'єктивної інформації про функціонування обра­ної ним влади, про її плани та можливі напрями дій щодо нього самого або його прав і законних інтересів повинно забезпечу­ватися не лише органами державної влади та місцевого самов­рядування, а всією системою інших інститутів громадянського суспільства. Запорукою відкритості влади є існування суспіль­ного запиту на отримання достовірної та вичерпної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, активна по­зиція громадськості щодо влади. Для належного інформаційно­го забезпечення громадян необхідне подальше вдосконалення нормативної бази, яка має встановлювати права й обов'язки всіх учасників суспільних відносин, а також конкретні форми та ме­тоди їх реалізації.

===== §4. Відносини органів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами прокуратури та Служби безпеки України

Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ є правоохоронними органами, їх основним завданням є за­безпечення законності й правопорядку, попередження і припинен­ня злочинів та адміністративних проступків.

Відносини органів місцевого самоврядування з органами про­куратури складаються в основному у зв'язку зі здійсненням про­курорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими особами. У разі виявлення порушень закону прокурор або його за­ступник у межах своєї компетенції мають право:

259. опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад, а та­кож рішення і дії посадових осіб;

260. вносити подання або протест на рішення місцевих рад залеж­но від характеру порушень;

261. порушувати у встановленому законом порядку криміналь­ну справу, дисциплінарне провадження або провадження про ад­міністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

262. давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

263. вносити подання посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

264. звертатись до суду із заявами про захист прав і законних ін­тересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридич­них осіб.

Під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право безперешкодно за пос­відченням, що підтверджує займану посаду, входити в приміщен­ня органів місцевого самоврядування.

Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Респуб­ліки Крим, їх заступники мають право брати участь у засіданнях місцевих рад, їх виконавчих комітетів, комісій, інших органів уп­равління. Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них про­курори, заступники й помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях рад відповідного рівня, їх виконавчих комі­тетів, інших органів місцевого самоврядування.

Не менш як двічі на рік прокурори областей, міст Києва і Се­вастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокурори на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інфор­мації, інформують населення відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці про стан законності, заходи щодо її зміцнення та результати діяльності на відповідній території.

Діяльність органів прокуратури, спрямована на всемірне утвер­дження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад та органів самоорганізації насе-

лення від неправомірних посягань. На засіданнях колегій прокура­тур можуть заслуховуватися повідоміення і пояснення посадових осіб із приводу порушень законодавства.

Втручання органів місцевого самоврядування, посадових осіб у діяльність прокуратури із нагляду за додержанням законів або із розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Водночас прокурори не можуть входити до складу комісій, комі­тетів та інших колегіальних органів, утворюваних радами або Гх виконавчими органами.

Місцеві ради, Гх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими при­міщеннями на умовах оренди.

Прокурори і слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом шести місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку. Вони мають також право на першочер­гове влаштування дітей у дошкільні заклади і встановлення квар­тирного телефону. Місцеві ради можуть продавати на пільгових умовах жилі приміщення працівникам прокуратури із знижкою до 50 відсотків його вартості. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міські, районні й прирівняні до них прокурори, які пропрацювали в органах прокуратури не менше 25 років і до- сягли пенсійного віку або стали інвалідами під час роботи, після звільнення з органів прокуратури в разі переїзду' в одну з обраних місцевостей, де вони працювали або проживали, забезпечуються виконавчими комітетами місцевих рад благоустроєним жилим приміщенням у першочерговому порядку. їм надається право по­зачергового вступу до житлово-будівельного кооперативу або до­помога в індивідуальному житловому будівництві.

Взаємовідносини органів місцевого самоврядування з органами Служби безпеки України регулюються Конституцією і законами України. Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну без­пеку України. На Службу безпеки України покладається в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суве­ренітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, еконо­мічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України,

законних інтересів держави та прав громадян від розвідуваль­но-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань із боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкрит­тя злочинів проти миру й безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й еко­номіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Служба безпеки України, її органи та співробітники для вико­нання покладених на них обов'язків мають право подавати орга­нам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, органі­заціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охоро­ни державної таємниці.

У разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фі­нансуванням терористичної діяльності за письмовими запитами керівника органу або оперативного підрозділу Служби безпеки України уповноважені особи мають право одержувати в установ­леному законодавством порядку інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних органами місцевого самоврядування України.

У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України є незалежними від органів місцевої де­ржавної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Органи місцевого самоврядування сприяють Службі безпеки Ук­раїни, її органам і підрозділам у вирішенні житлових та інших со­ціально-побутових проблем, забезпеченні транспортом і зв'язком.