Поннонажсння органін та посадоних осіб місцсмоїо самомрядунання щодо забезпечення нікотин-1 і, пранопорядку, охорони пран, сноґмід і ііікоіших ін іересін громадян

^{к 1} інсобн забезпечений законності, ііраііонорндку органами місцевого самоврядування

Категорія «законність» є складним і багатогранним суспільно- правовим явищем. Законність можна розглядати в аспекті необ­хідності (вимоги, обов'язку) виконувати норми права, що свідчить про її органічний, нерозривний зв'язок із правом як системою норм і принципів. А також ще один аспект законності - це додер­жання і виконання норм права (законів) органами публічної влади, їх посадовими особами, громадянами та їх соціальними утворен­нями, тобто здійснення ними правомірних дій. Законність завжди означає відповідність поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин нормі права (закону).

Принцип законності є обов'язковим для органів і посадових осіб місцевого самоврядування, що зобов'язує їх діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як один із провідних принципів суспільно- політичного ладу він становить собою найбільш загальну, широку й категоричну вимогу правомірної поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин у сфері як правотворчості, так і правореаліза- ції. Ці вимоги адресуються органам і посадовим особам, які по­винні видавати підзаконні нормативно-правові акти відповідно до потреб суспільного розвитку, в інтересах територіальної громади, з дотриманням принципів гуманізму, справедливості, невід'ємних прав і свобод людини, що забезпечує їх правовий характер. Закон­ність має забезпечуватися органами місцевого самоврядування та­кож у процесі реалізації права, наприклад, правильне застосуваннянорм права відповідно до тих фактичних обставин, на які поши­рюється їх вплив; правильний вибір норми права.; додержання правової процедури тощо. Законність як режим муніципапьного управління суспільними проііесами визначає зміст і спрямованість діяльності органів місцевого самоврядування.

Поняття «правопорядок» є також дуже поширеним у юридич­ній науці. Правовий порядок - це стан упорядкованості, урегульо- ваності, організованості суспільних відносин, який утворюєть­ся, існує і функціонує внаслідок фактичної реалізації правових норм відповідно до принципу законності. Основою правопорядку є право, умовою його виникнення та функціонування — режим законності. Органи місцевого самоврядування, з одного боку, є елементом правопорядку, оскільки конституюються правом і фун­кціонують у його межах; з другого, - є умовою правопорядку, оскільки вони мають статус владного органу, який здатний охо­роняти (захищати) правопорядок. Конституювання правопоряд­ку здійснюється у двох напрямах: додержанні і виконанні вимог законності з боку органів, посадових осіб; реалізації здійснення і виконанні суб'єктивних прав і обов'язків громадянами, їх різними соціальними утвореннями. Співвідношення між поняттями «пра­во», «законність» і «правопорядок» характеризується наявністю між ними складних і багатоманітних зв'язків. Ці поняття належать до різних рівнів правової матерії: право - це початок її існування; законність - це рух; правопорядок - кінцевий результат.

Забезпечення законності, правопорядку органами місцево­го самоврядування здійснюється в процесі реалізації їх функцій та компетенції, які закріплені чинним законодавством України. Аналіз засобів забезпечення реалізації режиму законності здійс­нюється через дослідження соціального та юридичного механізму його дії. Зокрема, соціальний механізм розглядають як сукупність інструментів (як правових, так і неправових), з допомогою яких політичні, ідеологічні, психологічні та юридичні критерії режиму законності матеріалізуються в суспільному житті. Поряд із со­ціально-політичними засобами, прийомами владного впливу важ­ливе значення мають організаційна, культурно-виховна діяльність органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, стан розвитку правосвідомості в суспільстві в цілому. Юридичний

механізм впровадження законності є системою застосування пра­вових норм у практичній діяльност і. Взаємодія переконання і при­мусу г діаиск і ичиим процесом забезпечення законності'. Застосо- іімичіі ці ми і шиї. можна успішно під гримувати режим законності и праііоіюрндку м суспільстві.

Липни комигтіції орними та посадових осіб місцевого са­м 'і і пін її.к імої у ііидинми їх повноваження, основним

ііішіашнім нкііч і іііГісінсчсння законності та правопорядку. Так, ііідііоіидно до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» іиікі иііііічі комі їсти сільських, селищних, міських рад вносять по­пиши до ііідпоііідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад та їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень (сг. 38). Сільські, селищні, міські, районні, обласні ради виключно на пленарних засіданнях заслуховують інформацію прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, бороть­би із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території (статті 26, 43). Органи та поса­дові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконав­чої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних гро­мад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самовря­дування (ч. 4 ст. 71).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, реалізу- ючи делеговані повноваження органів виконавчої влади: а) забез­печують вимоги законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснюють контроль за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності; б) ужи­вають у разі надзвичайних ситуацій необхідні заходи відповід­но до закону щодо забезпечення державного й громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження ма­теріальних цінностей; в) вирішують відповідно до закону питан-

Горбунова JI. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавої влади [Текст] : монографія / JI. М. Горбунова. - К. : Юрінком Інтер, 2008.-С. 17.

ня про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням у ході їх проведенні громадського порядку; г) погоджують проекти плану проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших вій­ськових формувань та правоохоронних органів із використан­ням озброєння і військової техніки; ґ) взаємодіють з органами військового управління під час планування та проведення таких заходів із метою запобігання і недопущення надзвичайних, ситу­ацій та ліквідації їх наслідків відповідно до закону; д) розгляда­ють справи про адміністративні правопорушення, віднесені зако­ном до їх відання; утворюють адміністративні комісії та комісії з питань боротьби зі злочинністю, спрямовують їх діяльності; е) вчиняють нотаріальні дії з питань, віднесених законом до їх відання, здійснюють реєстрацію актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного зна­чення) рад).

Виконавчі органи міських (за винятком міст районного їначен- ня) рад, крім вищевказаних повноважень, здійснюють таке: а) ут­ворюють служби в справах дітей та спостережної, спрямовують їх діяльності; б) сприяють органам внутрішніх справ у забезпеченні додержання правил паспортної системи; в) забезпечують зберіган­ня документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення, і управління архівною справою та діловодством на від­повідній території; г) здійснють заходи щодо ведення Державного реєстру виборців відповідно до закону.